25.Кобзарське мистецтво і його найвидатніші представники.

Творча і виконавська майстерність кобзарів, бандуристів поєднує поезію, спів та інструментальну музику (індивідуальну і колективну). Розвиток К. м. пов'язаний з появою кобзи та бандури. Найбільшого розквіту воно набуло в 16—17 ст., коли створювались думи та історичні пісні про боротьбу укр. народу проти турецько-тат. завойовників і польс. шляхти за соціальну і нац. незалежність. К. м. було поширене серед селянства, козацтва, особливо на Запорізькій Січі. Воно пропагувало визвольні ідеї, відзначалось демократизмом, героїкою і глибоким ліризмом. Через волелюбну спрямованість К. м. за царизму переслідувалось. Після Великої Жовтн. соціалістич. революції К. м. набуло дальшого розвитку, збагатилось новою тематикою, образами, набрало нових форм — колективне виконання (чоловічі, жіночі, дитячі, мішані ансамблі і капели), участь у оркестрах нар. інструментів тощо..Короткий список найвідоміших кобзарів:Автентичні кобзарі: Остап Вересай Гнат Гончаренко Михайло Кравченко з Великих Сорочинців Петро Ткаченко Степан Пасюга Іван Кучугура-Кучеренко Придворні бандуристи Григорій Любисток Гайдамацькі кобзарі Данило Бандурка Грицько Кобзар Прокіп Скряга Михайло, Сокового зять Василь Варченко Лірники Зезуля Семен Радянські кобзарі Кушнерик Федір Євген Мовчан Сліпі бандуристи Євген Адамцевич, автор «Запорозької похідної». Іван Запорожченко Перепелюк Володимир Максимович

26.Звичаї та обряди українців.

Звичаї - це повсякденні усталені правила поведінки, що склалися історично, на основі людських стосунків, у результаті багаторазового здійснення одних і тих же дій та усвідомлення їх значущості. Обряди – це символічні дійства, приурочені до відзначення найбільш важливих подій у житті людських гуртів, родин, окремих осіб. Звичаї народу – це ті прикмети, по яких розпізнається народ не тільки в сучасному, а і в його історичному минулому. Народні звичаї охоплюють усі ділянки громадянського, родинного і суспільного життя. В усіх народів світу існує повір´я, що той, хто забуває звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. У нашого, українського народу існує повір´я, що від тих батьків, які не дотримуються звичаїв, родяться діти, що стають вовкулаками.

27.Гуманізм як ціннісна основа культури Відродження.

Ідеї гуманізму - духовна основа розквіту мистецтва епохи Відродження. Мистецтво Відродження перейнято ідеалами гуманізму, воно створило образ прекрасної, гармонійно розвинутої людини. Італійські гуманісти вимагали свободи для людини. Гуманізм був прогресивним ідейним рухом, що сприяв ствердженню нової культури, спираючись насамперед на античну спадщину. Гуманізм пережив ряд етапів: становлення в XIV сторіччі, яскравий розквіт слідуючого сторіччя, внутрішню перебудову і поступовий занепад в XVI сторіччі. Еволюція Відродження була тісно пов'язана з розвитком філософії, політичної ідеології, науки, інших форм суспільної свідомості і, у свою чергу, зробила потужний вплив на художню культуру Ренесансу. Відроджені на античній основі гуманітарні знання, що включали етику, риторику, філологію, історію, виявилися головною сферою у формуванні і розвитку гуманізму, ідейним стрижнем якого стало вчення про людину, її місце і роль в природі і суспільстві. Багато проблем, що розроблялися в гуманістичній етиці, знаходять новий зміст і особливу актуальність у нашу епоху, коли моральні стимули людської діяльності виконують усе більш важливу соціальну функцію.Гуманістичний світогляд став одним із найбільш прогресивних завоювань епохи Відродження, що спричинив сильний вплив на весь наступний розвиток європейської культури.