ВСТУП
На сьогодні в Україні питання податкової політики належать до найгостріших як в економічному й соціальному , так і в політичному контексті. Україна, не маючи достатнього практичного досвіду й наукового обґрунтування, формування та реалізації податкової політики, розвивалася експериментальним шляхом. Відсутність універсальної концепції реформування стратегії і тактики податкової політики , за якою можна було б розрахувати оптимально можливий та допустимий рівень податкового навантаження, призвела до сьогоднішньої ситуації, де при не високих податкових ставках, безлад в адмініструванні податків зводить нанівець забезпечення умов для економічного зростання
Податкова політика — діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави.
Питанням податкової політики України займаються як вітчизняні, так і закордонні вченні, а саме: Бєляєва О.О., Бланкарта Ш., Бредлі К., Бриттан С., Бурдьеє П., Гелбрейта Дж.К., Кембела Дж.Л., Кривенка К.Т., Мірошниченко В.А., Пікокома А., Рещовски А., Робертса М., Савчук В.С., Фукуями Ф., Хайта П., Хелмса Р., Шумпетера Й., Якобса Д., [21,1].
Мета роботи - визначити напрями подальшого розвитку та шляхи вдосконалення податкової політики України та проаналізувати її розвиток та ефективність в умовах становлення ринкових відносин.
Досягнення цієї мети зумовило зазначити такі завдання:
- зазначити теоретичні засади податкової політики;
- проаналізувати податкову політику в Україні за 2011-2014 рр;
- визначити проблеми , напрямки, та шляхи вдосконалення подіткової політики.
Об'єктом дослідження є формування і практика реалізації податкової політики України з притаманними їй фіскально-регулюючими механізмами впливу на соціально-економічне життя суспільства.
Предметом дослідження є сукупність фінансових відносин, які виникають у процесі правового регламентування, організації справляння та адміністрування податків та податкових платежів і формування на цій основі централізованих грошових фондів держави.
При написанні курсової роботи використовувалися такі методи: аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, спостереження та статистичні методи.
Курсова робота складається з вступу, 3 розділів, висновку ,списку використаної літератури та додатків.
В першому розділі роботи розглянуто сутність податкової політики, головні принципи та завдання; та охарактеризовано сучасну податкову політику в Україні. В другому розділі проаналізовано динаміку і структуру податкових надходжень до Державного бюджету України та діяльність органів державної фінансової інспекції в Україні за 2011-2014 рр. В третьому розділі роботи розглянуто проблеми, напрямки, шляхи вдосконалення подіткової політики України та зарубіжний досвід її введення.
Розділ 1 теоретичні засади податкової політики
1.1. Сутність податкової політики, її принципи та функції.
Податкової політики - одна з найактуальніших у період становлення в Україні ринкових відносин та інтегрування української економіки у міжнародний ринок.
Податкова політика - це система відносин, які складаються між платником податку і державою, а також стратегія їх дій у різних умовах господарювання та економічних системах [17,3].
Податкова політика - це діяльність держави у сфері акумулювання і використання податків. Податкова політика держави разом з бюджетною політикою складає фіскальну політику держави.
Податкова політика – одна з найважливіших основ макроекономічної політики будь-якої країни, оскільки має здатність впливати на сукупний попит.
Проблема формування ефективної податкової політики - одна з найактуальніших у період становлення в Україні ринкових відносин та інтегрування української економіки у міжнародний ринок. Її розв'язання має здійснюватися шляхом вивчення, аналізу і творчого осмислення як наявної в країні законодавчої бази, так і здобутого у світі досвіду у сфері оподаткування, у напрямі запровадження такої податкової політики, яка б гарантувала або хоча б не гальмувала розвиток економіки [1,7].
Надзвичайно важливою умовою ефективності податкової політики є її стабільність і передбачуваність, що, з одного боку, викликає в усіх суб'єктів господарювання стабільний інтерес до перспективної фінансової політики, а з іншого - забезпечує високий рівень роботи податкової служби на основі нормативно-правових актів із питань оподаткування, які розробляються, та освоєння механізмів стягнення того чи іншого податку.
Формуючи податкову політику, держава шляхом збільшення або зменшення державного обсягу податкових надходжень, зміни форм оподаткування та податкових ставок, тарифів, звільнення від оподаткування окремих галузей виробництва, територій, груп населення може сприяти зростанню чи спаданню господарської активності, створенню сприятливої кон'юнктури на ринку, умов для розвитку пріоритетних галузей економіки, реалізації збалансованої соціальної політики. Використовуючи податкові пільги, держава регулює пропорції в економічній структурі виробництва й обміну, пропорції у розвитку продуктивних сил. Організація оподаткування здійснює значний вплив на реалізацію суспільного продукту, темпи нагромадження капіталу і технічного оновлення виробничого потенціалу держави.
Податкова політика має бути спрямована на вирішення поставлених перед суспільством завдань, серед яких виділяють довгострокові і короткострокові. Перед керівництвом розвинутих країн стоять такі довгострокові цілі: економічне зростання, максимальний рівень зайнятості і благополуччя населення. Короткостроковими цілями стосовно податкової політики можуть бути поповнення державного бюджету, його збалансованість на певному рівні щодо внутрішнього валового продукту, стимулювання інвестиційної діяльності.
Векторами макроекономічної ефективності податкової політики є:
можливість податкової політики збільшити джерела доходів бюджету;
здатність податкової політики визначати прийнятну податкову базу;
спрямованість політики податків на мінімізацію витрат на їх сплату.
Таким чином, податкова політика як складова економічної політики базується на діяльності держави у сфері запровадження, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів до централізованих фондів грошових ресурсів держави. Кожна конкретна податкова система, тобто сукупність податків, зборів та обов'язкових платежів у взаємозв'язку і взаємодії з платниками й органами контролю, є відображенням податкової політики, що проводиться державою, і критерієм її ефективності. Податкова політика, яка проводиться у державі і формується відповідними державними структурами, на практиці виявляється у податковій системі країни [3,147].
Принципи побудови та призначення системи оподаткування України визначені Законом "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 р. № 1261:
Стимулювання науково-технічного прогресу
Стимулювання підприємницької виробничої діяльності
Обов’язковість
Доступність
Різнозначність і пропорційність
Принципи
Єдиний підхід
Рівність
Компетенція
Cоціальна справедливість
Економічна обгрунтованість
Рівномірність сплати
Стабільність
Рис. 1.1.
Аналізуючи дані рис.1.1. можна розкрити сутність кожного принципа:
стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високо технологічної продукції;
стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності - введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;
обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на основі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період; встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;
рівнозначність і пропорційність - справляння податків з юридичних осіб, що здійснюється у відповідній частці від отриманого прибутку; забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів - на більші доходи;
рівність, недопущення будь-яких виявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання за визначення обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);
соціальна справедливість - забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;
стабільність - забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів), їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;
економічна обґрунтованість - встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;
рівномірність сплати - встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;
компетенція - встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними та міськими радами;
єдиний підхід - забезпечення єдиного підходу до розроблення податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати, податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), підстав для надання податкових пільг;
доступність - забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов'язкових платежів) [1,7].
Залежно від організаційної структури управління державою розрізняють податкову політику на макроекономічному рівні, тобто державну податкову політику, і на мікроекономічному рівні, тобто податкову політику суб'єкта оподаткування на рівні підприємства, фірми.
Якщо розглядати податкову політику на макроекономічному рівні, то вона є системою відносин між державою і платниками податків та інших обов'язкових платежів, які складаються при отриманні та розподілі їх у державі.
Основна мета державної податкової політики полягає в організації наповнення дохідної частини бюджету держави з різних джерел для покриття витрат, пов'язаних із виконанням нею своїх функцій. При розробці податкової політики на макроекономічному рівні потрібно враховувати функції, які виконують податки, а саме:
фіскальна функція;
розподільча функція;
соціальна.
Охарактеризуємо вище зазначенні функції:
Головною функцією є фіскальна. Ефективність її залежить від того, наскільки гнучкою вона може бути залежно від конкретної ситуації та стану розвитку економіки держави. Основна вимога при виконанні фіскальної функції - повнота збору податків згідно зі строками, визначеними чинним законодавством. У деяких випадках з метою розвитку якогось напряму діяльності, тимчасової підтримки виробництва деяких товарів та виробів або вітчизняного виробника продовольчих товарів держава може надати податковий кредит або встановити інші строки сплати податків. Якщо ці акції проводяться на підставі економічно обґрунтованих розрахунків, то в майбутньому це дозволить отримати економічний ефект і збільшити надходження податків до бюджету.
Сутність іншої функції - розподільчої - полягає у встановленні справедливості при стягненні податків. Тобто потрібно підходити до платників податків з урахуванням умов їх діяльності. Це стосується як фізичних і юридичних осіб, так і регіонів у цілому. При визначенні регіональної податкової політики особливої уваги потребує структура виробництва регіону, найбільша питома вага виготовлення певної продукції з точки зору розмірів сплати податків. Наприклад, найбільші податки повинні сплачувати ті регіони, де монопольно виробляється високоприбуткова продукція (горілчане та тютюнове виробництво), і найменші - де випускаються товари першої необхідності або продовольчі. Розвиток промислового виробництва також сприяє збільшенню загальної суми отриманих податків у цілому по регіону
Зміст соціальної функції полягає в тому, що повинна змінюватись структура сплати податкових та інших обов'язкових платежів, особливо між тією частиною, яка йде до державного бюджету, та тією, що залишається в місцевому. Але для цього необхідно чітке визначення загальних витрат держави, їх структури та шляхів економії (при виконанні функцій держави в повному обсязі). З урахуванням особливостей розвитку економіки регіону або освоєння нових територій та залучення для цього інвестиційних коштів держава може створювати вільні економічні зони, тобто території, на яких діють найсприятливіші для розвитку підприємництва умови [17,3].
Таким чином, система оподаткування буде ефективною тоді, коли в державі будуть дотримуватися всі принципи оподаткування і коли вона буде зручною як для того, хто сплачує податки, так і для того, хто здійснює контрольні функції; та коли будуть дотриманні головні функції податків.