46. Етикетна поведінка учасників акту спілкування.

Етикет спілкування – це правила, які визначають форми спілкування, регламентовані суспільством. Важко перелічити всі форми мовного етикету у різних життєвих ситуаціях, однак скориставшись "кодексом ввічливості" ми можемо завоювати співбесідника.

В акті спілкування обов`язково беруть участь дві сторони :

адресант -- той, хто надсилає повідомлення,

адресат -- той, кому адресоване повідомлення.

Адресант в першу чергу повинен уміти говорити. Які ж фактори сприяють успішній мовній діяльності :

- фізичні дані;

- зовнішність;

-вбрання;

-гарні манери;

-уміння гарно поводитись ( хода, постава, посадка голови, рук);

-усмішка, дружнє ставлення;

-приязна поведінка;

-мова (темп, ясність, гучність);

Правила приязної поведінки.

1. Ставтесь доброзичливо до всіх людей довкола вас.

2. Не чекайте, коли ви сподобаєтесь людям, а уявіть, що ви їм уже сподобались.

3. Вітайтеся і усміхайтеся перші.

4. Намагайтесь вести розмову довірливим тоном.

5. Підкреслюйте, якщо ви не погоджуєтесь зі співбесідником.

6. Цікавтеся людьми.

7. Умійте поставити себе на місце іншої людини.

8 .Звертайтесь на ім`я.

Правила комунікативного етикету:

Вітання : першим вітається молодший зі старшими, чоловік з жінкою, підлеглий з керівником. Головний убір знімають або припідіймають.

Рукопотискання : Першим подає руку старший молодшому, жінка чоловікові, керівник підлеглому. Не тиснуть руку через стіл. Жінка може не скидати рукавичку.

Цілування руки жінці не дозволяється під відкритим небом, під час їжі. Для здійснення привітання слід нахилитися до руки ( тильної частини пальців). Поцілунок вище вияв невисокої культури або натяк на прагнення до інтимних стосунків.

Знайомство і представлення : молодший відрекомендовується старшому, підлеглий керівнику, чоловік жінці. Якщо чоловік сидить, то мусить підвестися, а жінка підводиться тільки при знайомстві зі старшою жінкою. Представляючи гостя, господар каже "Дозвольте представити вам мого колегу." Звертання на "Ви".

Візитні картки виготовляють з білого цупкого паперу 9х5 см, де зазначають ім"я, прізвище. Нижче посаду власника. В лівому нижньому куті -- адреса установи, а в правому номер службового телефону. Н

Види телефонних розмов.

1. Ділова. Починається з привітання.

а) якщо телефонуєте в установу чи незнайомим -- відрекомендуйтесь і запитайте ім`я співрозмовника.

б) розмовляйте чітко і стисло.

в) розмову закінчує той , хто телефонує.

г) подякуйте за розмову та попрощайтесь.

47.Невербальні антиетичні знаки

48. Табу та евфемізми.

Табу - етнографічне поняття, що стосується й мови. Табу означає заборону, виникає у сфері суспільного життя на різних ступенях розвитку суспільства. 

Для заміни табу слів потрібні інші слова - эвфеми2змы¹. Евфемізми - це замінні, дозволені слова, які вживають замість заборонених (табуйованих).

Евфемі́зм (від грец. euphémia — утримування від неналежних слів, пом'якшений вираз) — заміна грубих або різких слів і виразів м'якшими, а також деяких власних імен — умовними позначеннями.

Евфемізм є наслідком лексичного табу (заборони), який завдяки різного роду упередженням, марновірствам, релігійним віруванням накладається на вживання назв певних предметів і явищ навколишнього світу, внаслідок чого людина удається до виразів іносказань. Характерно, що нові позначення «непристойних» предметів і явищ з часом втрачають характер евфемізмів, починають сприйматися як пряма вказівка на «непристойний» предмет і в свою чергу стають «непристойними». Оскільки евфемізми широко використовуються у мовленні, то з часом вони втрачають свою функцію «прикрашення» істинної суті висловлення і тому потребують чергового евфемізму, який надасть нове значення для завуалювання та прикриття висловлювання, напр. «американець» замість «афроамериканець», «людина іншої орієнтації» замість «людина нетрадиційної орієнтації».

В основі явища евфемізму лежать:

1. глибоко архаїчні пережитки мовних «табу» (заборон вимовляти прямі найменування таких небезпечних предметів і явищ, як, наприклад, богів, хвороб або мертвих, оскільки акт назви, згідно з дологічним мисленням первісної людини, може викликати саме явище) — такі евфемізми типу: «нечистий» замість «чорт», «покійний», «небіжчик»;

2. чинники соціальної діалектології (евфемізми зумовлені соціальними, моральними та етичними нормами поведінки, так звані етичні і моральні евфемізми, напр. «повненький», «ширококостий», «пишний», «з надлишковою вагою» замість «товстий», «грубий»).

За найбільшими і найпродуктивнішими сферами утворення, евфемізми можна тематично розділити на такі групи:

1. Евфемізми, пов'язані з дискримінацією: а). расовою, культурною, релігійною («нігер», «чорний» → «(афро)американець»); б). сексуальних меншин («гомік», «педик» → «гомосексуал(іст)», «людина іншої орієнтації»; в). інших видів;

2. Евфемізми, які позначають страшні та неприємні явища дійсності: а). смерть («померти» → «піти у краще місце», «піти у вічність», «заснути вічним сном»); б). хвороба; в). природні потреби («піти в туалет» → «відвідати дамську кімнату», «піти в одне місце»; г). фізичні вади («сліпий» → «незрячий», «підсліпуватий»); д). розумові та психічні розлади («псих» → «людина з психічними розладами»);

3. Евфемізми, пов'язані із впливом держави на життя людей: а). воєнні дії («в'язниця» → «місце позбавлення волі»); б). соціальні вади (алкоголізм, наркоманія, проституція, злочинність, напр. «алкоголік» → «людина з (алкогольною) залежністю»); в). бідність («бідний» → «економний», «скромний»); г). непрестижні професії («прибиральник» → «клінінг-менеджер»; ґ). сім'я («зраджувати» → «ходити наліво»; д). звільнення («піти за власним бажанням», «дати неоплачувану відпустку», «скоротити», «відпустити»); е). академічна неуспішність («двієчник» → «недостатньо вмотивований учень»);

4. Евфемізми, які вказують на вік і зовнішність людини: а). вага («товстий» → «пишний»); б). вік («старий» → «підстаркуватий», «людина похилого віку», «людина з досвідом»); в). зовнішній вигляд («негарний» → «своєрідний»); г). ріст («карлик» → «людина невисокого зросту»);

5. Дипломатичні евфемізми («вбити» → «прибрати», «ліквідувати», «нейтралізувати»);

6. Евфемізми у мові реклами («дешевий» → «економний», «за доступну ціну»).

Існують різні способи евфемізації, найпоширеніші серед яких такі:

• Вживання слів-визначників з дифузною семантикою: деякий, відомий, відповідний та ін.;

• Використання іменників з досить широким значенням для називання конкретних подій або явищ: товар для позначення наркотиків чи матеріал у значенні мати на когось компромат;

• Вживання вказівних чи неозначених займенників: «мені потрібно в одне місце» замість «мені потрібно до туалету»;

• Використання іноземних слів і термінів через їхню незрозумілість для носіїв мови: деструктивний замість руйнівний, конфронтація замість протистояння;

• Вжиток слів, які вказують на неповноту дії чи послаблену ступінь властивості: він недочуває замість глухий, призупинити в значенні закрити якусь організацію;

• Використання абревіатур, що є характерним для репресивної та сфер, пов'язаних зі збереженням державних таємниць: ПКТ, тобто приміщення камерного типу замість камера.