198. Поняття «бізнес-інкубатору».

?Бізнес-інкубатор — організація, яка надає на певних умовах і на певний час спеціально обладнані приміщення та інше майно суб'єктам малого та середнього підприємництва, що розпочинають свою діяльність, з метою сприяння у набутті ними фінансової самостійності[1]. Окремим видом бізнес-інкубаторів є інноваційні бізнес-інкубатори. Найважливішими функціями бізнесів-інкубаторів є: надання приміщення для офісів/майстерень на умовах оренди, часто (у деяких містах/центрах) за цінами нижчими від ринкових і з гнучкими умовами одержання додаткового місця за вимогою, адміністративні і технічні послуги (телефон, копіювання, приміщення для конференцій/зустрічей, секретаріат і т. д.) консалтинг/бізнес-планування для починаючих і потенційних підприємців. Інкубатори опікують молоді фірми, допомагаючи їм виживати і рости під час стартового/початкового періоду, коли вони найбільш уразливі. Інкубатори забезпечують практичну адміністративну допомогу, доступ до фінансування й основні професійні і технічні послуги. Головна мета програми інкубації — готувати і випускати успішні підприємства, що є фінансово життєздатними й автономними, коли вони залишають інкубатори, звичайно через 2 чи 3 роки».

199. Інституціональне забезпечення трансформаційної економіки України

Цілеспрямоване реформування передбачає усвідомлення мети і засобів її досягнення. Контроль за ходом трансформацій необхідно здійснювати через систему прямих і зворотних зв’язків з корекцією механізмів трансформації її мети. Причинами трансформаційного спаду економіки є: неадекватність методологічної бази, помилки у виборі теоретичного апарату та хибність практичних механізмів їх реалізації через неадекватну меті трансформацій економічну політику. Розвиток економічної системи зумовлюють її інститути через сприйняття населенням середовища свого існування і його реакцію на зміни умов життєдіяльності. Для успішної системної трансформації тільки зміни умов не достатньо. Необхідна ще готовність нації сприйняти ці умови, певним чином на них прореагувати, пристосуватися до них. Інститути кожної нації ідентифіковані до самої себе, а тому кожний з

200. Загальна характеристика Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності

Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності — міжнародна угода, що адмініструється Світовою організацією торгівлі та встановлює мінімальні стандарти для визнання та захисту основних об'єктів інтелектуальної власності. Цю угоду було прийнято під час Уругвайського раунду Генеральної угоди по тарифам та торгівлі (ГАТТ) у 1994 році Базові стандарти ТРІПС: Термін захисту майнових авторських прав має бути не менше 50 років після смерті автора, для фільмів та фотографій цей строк складає відповідно 50 та 25 років з моменту створення. Авторське право має надаватись автоматично і не може залежати від виконання жодних формальностей, таких як реєстрація. Комп'ютерні програми розглядаються як літературні твори з точки зору авторського права і мають ті ж самі умови захисту. Національні обмеження авторського права, такі як добропорядне користування у Сполучених Штатах, мають бути чітко обмежені. Перелік об'єктів, що не можуть бути запатентовані, має бути обмежений так само, як і обмеження авторського права. Кожна держава має надавати громадянам інших країн, що приєднались до ТРІПС, такий рівень прав у галузі інтелектуальної власності, який вона надає своїм власним громадянам.