- •1.Поняття цивільного права. Предмет, метод та функції цивільного права. Принципи цивільного права.
- •2.Спадкування за законом. Оформлення права на спадщину.
- •3.Форми права власності
- •4.Система цивільного права.
- •5.Загальні положення про спадкування. Спадкування за заповітом.
- •6.Підстави набуття права власності.
- •7.Поняття та структура цивільного законодавства. Дія актів цивільного законодавства у часі, просторі і за колом осіб.
- •8.Відповідальність за шкоду, заподіяну правоохоронними органами.
- •9.Підстави припинення права власності.
- •10.Засоби захисту цивільних прав. Реалізація права на захист. Відшкодування збитків та моральної шкоди.
- •11.Відповідальність за шкоду, заподіяну неповнолітніми, недієздатними та обмежено дієздатними.
- •12.Поняття та види права спільної власності - право спільної часткової або спільної сумісної власності.
- •13.Поняття цивільно-правової відповідальності. Форми і види цивільно-правової відповідальності.
- •14.Недоговірні зобов’язання: публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу і за результатами конкурсу.
- •15.Захист права власності.
- •16.Підстави звільнення від відповідальності: непереборна сила; випадок (казус); вина потерпілого.
- •17.Загальні положення про спільну діяльність. Просте товариство.
- •18.Право володіння чужим майном: суб'єкти права володіння; виникнення та припинення права володіння.
- •19.Цивільна правоздатність фізичної особи.
- •20.Комерційна діяльність.
- •21.Право користування чужим майном (сервітут).
- •22.Цивільна дієздатність фізичної особи: повна, неповна та часткова.
- •23.Розпорядження майновими правами інтелектуальної власності. Комерційна концесія.
- •24.Земельна ділянка (земля) як об'єкт права власності. Суб'єкти права власності на землю.
- •25.Право фізичних осіб на заняття підприємницькою діяльністю.
- •26.Банківський вклад, факторинг, інші види розрахунків.
- •27.Захист фактичного володіння. Набувальна давність. Відповідальність при добросовісному і недобросовісному володінні.
- •28.Цивільно-правова відповідальність фізичної особи - підприємця.
- •29.Загальні положення про розрахунки.
- •30.Поняття права інтелектуальної власності. Об'єкти та суб'єкти права інтелектуальної власності.
- •31.Поняття та види юридичних осіб, їх ознаки.
- •32.Договори позики, кредиту.
- •33.Особисті немайнові права суб‘єктів інтелектуальної власності.
- •34.Цивільна правоздатність та дієздатність юридичних осіб.
- •35.Договори страхування та доручення.
- •36.Майнові права суб‘єктів інтелектуальної власності.
- •37.Відповідальність юридичних осіб.
- •38.Договір зберігання та його види.
- •39.Об'єкти та суб'єкти суміжних прав. Виникнення суміжних прав. Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав.
- •40.Поняття, види та форма правочину.
- •41.Транспортні договори.
- •42.Поняття зобов'язання та підстави його виникнення.
- •43.Поняття та визначення строку та терміну. Початок перебігу та закінчення строку.
- •44.Договори підряду. Види договорів підряду.
- •45.Поняття, види та функції договору в цивільному праві.
19.Цивільна правоздатність фізичної особи.
Цивільна правоздатність - це здатність фізичної особи мати цивільні права і обов'язки. Правоздатність визнається рівною мірою за всіма фізичними особами з моменту народження і припиняється із смертю.
Хоча за загальним правилом правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження, у випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини; а здатність мати окремі цивільні права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку. Так, згідно ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути особи, які були зачаті за життя спадкодавця та народжені живими після відкриття спадщини. Виникнення цивільної правоздатності у момент народження не означає, що фізична особа одночасно набуває можливості бути суб'єктом будь - яких цивільних правовідносин. Протягом життя обсяг правоздатності може змінюватися. Так, юридична можливість бути власником вогнепальної гладкоствольної мисливської зброї виникає у фізичної особи при досягненні 21 - річного віку.
20.Комерційна діяльність.
Одним з основних видів господарської діяльності є підприємництво (комерційна діяльність).
Відповідно до ГК підприємництво (комерційна діяльність) — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Виходячи зі змісту ГК можна навести такі ознаки підприємницької діяльності:
-самостійність — це стан, який дає можливість підприємцю без обмежень приймати рішення і здійснювати самотужки будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству;
-ініціативність передбачає виявлення особою в процесі діяльності винахідливості, кмітливості, індивідуальних здібностей;
-систематичність означає постійний, регулярний (а не разовий) характер діяльності з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг і т.д.;
-ризиковий характер підприємницької діяльності включає два складники, один з яких передбачає можливість одержання позитивних результатів (прибутку), а інший — можливість настання несприятливих наслідків (збитків) від такої діяльності, які не завжди можна спрогнозувати і запобігти їм;
-одержання прибутку (доходу) — мета діяльності з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг чи ведення торгівлі, бо результати діяльності реалізуються на ринку товарів і послуг на оплатних засадах, а в ціну товару (послуги) включається і можливий прибуток (дохід);
21.Право користування чужим майном (сервітут).
Сервітут чи сервітутне право є правом обмеженого користування будь-яким чужим майном однією чи кількома особами.
Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Зміст сервітуту. Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку.
Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню.
Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.
Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений.
Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.
Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.
Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).
Емфітевзис — це право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Суперфіцій. Власник земельної ділянки має право надати її іншій особі не лише для сільськогосподарських потреб, а й для будівництва. Суперфіцієм є право передачі земельної ділянки в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель.