- •1.Поняття цивільного права. Предмет, метод та функції цивільного права. Принципи цивільного права.
- •2.Спадкування за законом. Оформлення права на спадщину.
- •3.Форми права власності
- •4.Система цивільного права.
- •5.Загальні положення про спадкування. Спадкування за заповітом.
- •6.Підстави набуття права власності.
- •7.Поняття та структура цивільного законодавства. Дія актів цивільного законодавства у часі, просторі і за колом осіб.
- •8.Відповідальність за шкоду, заподіяну правоохоронними органами.
- •9.Підстави припинення права власності.
- •10.Засоби захисту цивільних прав. Реалізація права на захист. Відшкодування збитків та моральної шкоди.
- •11.Відповідальність за шкоду, заподіяну неповнолітніми, недієздатними та обмежено дієздатними.
- •12.Поняття та види права спільної власності - право спільної часткової або спільної сумісної власності.
- •13.Поняття цивільно-правової відповідальності. Форми і види цивільно-правової відповідальності.
- •14.Недоговірні зобов’язання: публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу і за результатами конкурсу.
- •15.Захист права власності.
- •16.Підстави звільнення від відповідальності: непереборна сила; випадок (казус); вина потерпілого.
- •17.Загальні положення про спільну діяльність. Просте товариство.
- •18.Право володіння чужим майном: суб'єкти права володіння; виникнення та припинення права володіння.
- •19.Цивільна правоздатність фізичної особи.
- •20.Комерційна діяльність.
- •21.Право користування чужим майном (сервітут).
- •22.Цивільна дієздатність фізичної особи: повна, неповна та часткова.
- •23.Розпорядження майновими правами інтелектуальної власності. Комерційна концесія.
- •24.Земельна ділянка (земля) як об'єкт права власності. Суб'єкти права власності на землю.
- •25.Право фізичних осіб на заняття підприємницькою діяльністю.
- •26.Банківський вклад, факторинг, інші види розрахунків.
- •27.Захист фактичного володіння. Набувальна давність. Відповідальність при добросовісному і недобросовісному володінні.
- •28.Цивільно-правова відповідальність фізичної особи - підприємця.
- •29.Загальні положення про розрахунки.
- •30.Поняття права інтелектуальної власності. Об'єкти та суб'єкти права інтелектуальної власності.
- •31.Поняття та види юридичних осіб, їх ознаки.
- •32.Договори позики, кредиту.
- •33.Особисті немайнові права суб‘єктів інтелектуальної власності.
- •34.Цивільна правоздатність та дієздатність юридичних осіб.
- •35.Договори страхування та доручення.
- •36.Майнові права суб‘єктів інтелектуальної власності.
- •37.Відповідальність юридичних осіб.
- •38.Договір зберігання та його види.
- •39.Об'єкти та суб'єкти суміжних прав. Виникнення суміжних прав. Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав.
- •40.Поняття, види та форма правочину.
- •41.Транспортні договори.
- •42.Поняття зобов'язання та підстави його виникнення.
- •43.Поняття та визначення строку та терміну. Початок перебігу та закінчення строку.
- •44.Договори підряду. Види договорів підряду.
- •45.Поняття, види та функції договору в цивільному праві.
11.Відповідальність за шкоду, заподіяну неповнолітніми, недієздатними та обмежено дієздатними.
Неповнолітня особа (у віці від 14 до 18 років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.
У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.
Обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди. Шкода, завдана неповнолітньою особою після набуття нею повної цивільної дієздатності, відшкодовується цією особою самостійно на загальних підставах.
Шкода, завдана недієздатною фізичною особою, відшкодовується опікуном або закладом, який зобов'язаний здійснювати нагляд за нею, якщо він не доведе, що шкода була завдана не з його вини. Обов'язок цих осіб відшкодувати шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, не припиняється в разі поновлення її цивільної дієздатності.
Якщо опікун недієздатної особи, яка завдала шкоди, помер або у нього відсутнє майно, достатнє для відшкодування шкоди, а сама недієздатна особа має таке майно, суд може постановити рішення про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, частково або в повному обсязі за рахунок майна цієї недієздатної особи.
Шкода, завдана фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, відшкодовується нею на загальних підставах.
Відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.
Шкода, завдана фізичною особою, яка в момент її завдання не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, не відшкодовується. З урахуванням матеріального становища потерпілого та особи, яка завдала шкоди, суд може постановити рішення про відшкодування нею цієї шкоди частково або в повному обсязі.
12.Поняття та види права спільної власності - право спільної часткової або спільної сумісної власності.
Майно може належати на праві власності як одній особі індивідуально, так і кільком особам (суб'єктам права власності) одночасно. Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Спільна часткова власність. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Спільна сумісна власність. Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.