- •1.Поняття цивільного права. Предмет, метод та функції цивільного права. Принципи цивільного права.
- •2.Спадкування за законом. Оформлення права на спадщину.
- •3.Форми права власності
- •4.Система цивільного права.
- •5.Загальні положення про спадкування. Спадкування за заповітом.
- •6.Підстави набуття права власності.
- •7.Поняття та структура цивільного законодавства. Дія актів цивільного законодавства у часі, просторі і за колом осіб.
- •8.Відповідальність за шкоду, заподіяну правоохоронними органами.
- •9.Підстави припинення права власності.
- •10.Засоби захисту цивільних прав. Реалізація права на захист. Відшкодування збитків та моральної шкоди.
- •11.Відповідальність за шкоду, заподіяну неповнолітніми, недієздатними та обмежено дієздатними.
- •12.Поняття та види права спільної власності - право спільної часткової або спільної сумісної власності.
- •13.Поняття цивільно-правової відповідальності. Форми і види цивільно-правової відповідальності.
- •14.Недоговірні зобов’язання: публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу і за результатами конкурсу.
- •15.Захист права власності.
- •16.Підстави звільнення від відповідальності: непереборна сила; випадок (казус); вина потерпілого.
- •17.Загальні положення про спільну діяльність. Просте товариство.
- •18.Право володіння чужим майном: суб'єкти права володіння; виникнення та припинення права володіння.
- •19.Цивільна правоздатність фізичної особи.
- •20.Комерційна діяльність.
- •21.Право користування чужим майном (сервітут).
- •22.Цивільна дієздатність фізичної особи: повна, неповна та часткова.
- •23.Розпорядження майновими правами інтелектуальної власності. Комерційна концесія.
- •24.Земельна ділянка (земля) як об'єкт права власності. Суб'єкти права власності на землю.
- •25.Право фізичних осіб на заняття підприємницькою діяльністю.
- •26.Банківський вклад, факторинг, інші види розрахунків.
- •27.Захист фактичного володіння. Набувальна давність. Відповідальність при добросовісному і недобросовісному володінні.
- •28.Цивільно-правова відповідальність фізичної особи - підприємця.
- •29.Загальні положення про розрахунки.
- •30.Поняття права інтелектуальної власності. Об'єкти та суб'єкти права інтелектуальної власності.
- •31.Поняття та види юридичних осіб, їх ознаки.
- •32.Договори позики, кредиту.
- •33.Особисті немайнові права суб‘єктів інтелектуальної власності.
- •34.Цивільна правоздатність та дієздатність юридичних осіб.
- •35.Договори страхування та доручення.
- •36.Майнові права суб‘єктів інтелектуальної власності.
- •37.Відповідальність юридичних осіб.
- •38.Договір зберігання та його види.
- •39.Об'єкти та суб'єкти суміжних прав. Виникнення суміжних прав. Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав.
- •40.Поняття, види та форма правочину.
- •41.Транспортні договори.
- •42.Поняття зобов'язання та підстави його виникнення.
- •43.Поняття та визначення строку та терміну. Початок перебігу та закінчення строку.
- •44.Договори підряду. Види договорів підряду.
- •45.Поняття, види та функції договору в цивільному праві.
45.Поняття, види та функції договору в цивільному праві.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Види договорів:
Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Розрізняють договори реальні й консенсуальні.
Реальні договори вважаються укладеними лише з моменту фактичного здійснення певних дій (скажімо, договір позики слід уважати укладеним не з моменту угоди між сторонами про позику, а з моменту, коли позикодавець передав позичальникові певну суму грошей).
Консенсуальні договори вважаються укладеними і набувають юридичного значення з моменту досягнення угоди з основних умов договору (наприклад, купівля-продаж, найом, підряд тощо).
За формою договори можуть бути усними й письмовими. Письмові, своєю чергою, поділяються на прості й нотаріально засвідчені. За загальним правилом вибір форми договору залежить від бажання осіб, що її укладають. Однак у ряді випадків закон вимагає, щоб договори були укладені в певній формі. Якщо для договору не встановлено певної форми, він вважається укладеним, поки поведінка осіб свідчить про їхню волю укласти договір. Мовчання визначається виявом волі укласти договір лише у випадках, передбачених законом.
Усна форма допускається в договорах, що виконуються під час їх укладання, якщо інше не встановлено законом (приміром, договір купівлі-продажу за готівку).
Нотаріальне посвідчення письмових договорів обов'язкове у випадках, передбачених законом. Так укладається договір купівлі-продажу жилого будинку та деякі інші.
Недодержання форми договору, якої вимагає закон, тягне за собою нечинність договору лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.
Договір уважається укладеним, коли сторони досягли згоди за всіма істотними умовами, а угоду належним чином оформили.
У процесі укладення договору розрізняють дві стадії: пропозиція укласти договір (оферта) і прийняття пропозиції (акцепт).
До функцій цивільно-правового договору належать: регулятивна, ініціативна, програмно-координаційна, інформаційна, гарантійна, захисна.
-Регулятивна функція договору зумовлена зростанням його значення як джерела (форми) регулювання цивільних відносин. Вона означає, що договір розцінюється як форма цивільного законодавства. Він може встановлювати права й обов'язки не лише учасників конкретних відносин, але й інших осіб, котрі вступають у відносини з учасниками цього договору.
-Ініціативна функція договору полягає в тому, що він є актом вияву ініціативи і реалізації диспозитивності сторін.
-Програмно-координаційна функція означає, що договір є своєрідною програмою поведінки його учасників і засобом координації цієї поведінки.
-Інформаційна функція виявляється В тому, що договір містить певну інформацію про права і обов'язки сторін.
-Гарантійна функція зводиться до залучення з метою стимулювання належного виконання договору системи забезпечувальних засобів, які також отримують договірну форму.
-Захисна функція полягає в застосуванні механізму захисту порушених прав шляхом примусу до виконання зобов'язання в натурі, відшкодування збитків тощо.
Виділяють також й деякі інші функції договору. Наприклад, відзначається роль договору як засобу, що дисциплінує цивільний обіг. При цьому підкреслюється, що договірна дисципліна, тобто найсуворіше виконання договірних зобов'язань, є найважливішим елементом правового механізму, що покликаний забезпечити стабільність ринкової економіки, захист законних прав і інтересів учасників торгового обігу та інших цивільно-правових відносин.
