12.Органи державного регулювання інвестування в Україні.

Кабінет Міністрів України є вищім органом у системі органів виконавчої влади, та здійснює наступну діяльність у сфері інвестування: забезпечує здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, забезпечує проведення інвестиційної політики, розробляє та здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного та соціального розвитку держави.

До компетенції органів місцевого самоврядування належать вирішення відповідно до законодавства питань про створення підприємствами комунальної власності спільних підприємств, у тому числі з іноземними інвестиціями відповідно до Закону України «Про органи місцевого самоврядування» від від 21.05.1997 № 280/97-ВР [2].

Місцеві державні адміністрації здійснюють в установленому порядку регулювання інвестиційної діяльності та вносять у встановленому порядку до відповідних органів пропозиції щодо залучення іноземних інвестицій для розвитку економічного потенціалу відповідної території [3].

До спеціальних органів державного регулювання інвестиційної діяльності належать такі органи: Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України, Міністерство регіонального розвитку ,будівництва та житлово-комунального господарства України, Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку, Міністерство регіонального розвитку ,будівництва та житлово-комунальну Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку державного господарства України та Фонд державного майна України.

Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України (Держінвестпроект України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, входить до системи органів виконавчої влади та є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері інвестиційної діяльності та управління національними проектами (стратегічно важливими проектами, що забезпечують технологічне оновлення та розвиток базових галузей реального сектору економіки України).

13.Поняття та форми корпоративного інвестування.

Корпоративне інвестування здійснюється шляхом створення господарської організації або участі у такій організації з метою певного соціально-економічного ефекту, зокрема:

- прибутку від вкладених в таку організацію інвестицій;

-забезпечення збуту власної продукції через дочірнє підприємство, що спеціалізується на торговельній, посередницькій чи лізинговій діяльності;

-координації діяльності підприємств - учасників організації, в яку вкладаються інвестиції, і підвищення в результаті цього конкурентоздатності власної продукції на внутрішньому та міжнародних ринках;

-представництво інтересів інвестора в іншому регіоні країни чи за кордоном через створення філії та представництва, що дозволяє уникнути послуг посередників, а відтак – забезпечити економію коштів та оперативність вирішення ключових питань своюї діяльності (щодо укладення договорів, контролю за їх виконанням тощо).

Переваги корпоративного інвестування:

1) можливість вибору: а) організаційно-правових форм (організації унітарного чи корпоративного типу). Широкі можливості у інвестора щодо вибору певних організаційно-правових форма видів діяльності при здійсненні корпоративного інвестування дозволяє йому обирати найбільш прийнятні – з огляду на мету інвестування, наявні у інвестора активи та можливості, стан ринку інвестицій, ступінь ризику та відповідальності за негаразди у процесі інвестування. б) партнерів (у разі обрання організації традиційно корпоративного типу) або без них (при інвестуванні в унітарні організації чи товариство однієї особи), в) характеру діяльності (безпосереднє здійснення господарської діяльності або координація нею, управління інвестуванням), г) сфер інвестування (банківська діяльність, страхування, спільне інвестування тощо);

2) можливість інвестування в ті сфери господарської діяльності, суб'єктом яких може бути лише організація (індивідуальне підприємництво виключається): банківська, страхова діяльність, спільне інвестування як професійна діяльність, депозитарна діяльність, ломбардні операції, біржова діяльність та ін.;

3) залучення коштів інших осіб від випуску емісійних цінних паперів (акцій додаткових емісій, облігацій підприємств).

Корпоративне інвестування може бути обтяжливим чи навіть неможливим для інвестора, з огляду на вимоги законодавства щодо:

1) обов'язковості використання певних організаційно-правових форм для здійснення виключних видів господарської діяльності (банківська діяльність, спільне інвестування, ломбардні операції, біржова діяльність та ін.), що має забезпечити захист публічних інтересів та типових приватних інтересів вкладників, дрібних інвесторів, клієнтів, учасників цих організацій;

2) формування значного за розміром статутного капіталу/фонду (господарські товариства, що належать до об'єднань капіталів, комерційні банки, інститути спільного інвестування, фондові біржі);

3) значних організаційних заходів з боку інвестора на етапі створення (розробка і затвердження установчих документів, державна реєстрація/внесення змін до відомостей державної реєстрації, створення органів управління, отримання необхідних дозволів/ліцензій) та в процесі функціонування організації (участь в органах управління і контролю - щоб впливати на процес інвестування та отримання запланованого результату);

4) значного ступеня ризику та обсягу відповідальності у разі застосування форми персональних товариств (повного та командитного) або у разі вирішального впливу на господарську організацію, що може стати приводом для субсидіарної відповідальності інвестора відповідно до положень ст. 126 ГК України.

Корпоративне інвестування може здійснюватися з використанням різних організаційно-правових форм: - унітарного підприємства (в т.ч. дочірнього);- господарського товариства, кооперативу;- кооперативу;- господарського об’єднання; - відокремленого підрозділу (в т.ч. філії, представництва).