6. Інвестиційні відносини (поняття, види, зміст)

Під інвестиційними правовідносинами слід розуміти врегульовані нормами інвестиційного права суспільні відносини, що виникають унаслідок здійснення інвестиційної діяльності (реалізації інвестицій), а також унаслідок державного впливу на учасників цих відносин, які пов'язані взаємними правами та обов'язками. Ці правовідносини являють собою зв'язок між суб'єктами, змістом якого є суб'єктивні права та обов'язки.

Залежно від підстави виникнення виділяються регулятивні та охоронні правовідносини. Регулятивні інвестиційні правовідносини - це правовідносини, шляхом яких здійснюється регулювання нормальних інвестиційних відносин, тобто регулювання правомірної діяльності суб'єктів інвестиційної діяльності. Порушення приписів правових норм і відповідного суб'єктивного права є юридичними фактами, на підставі яких виникають правовідносини між правопорушником і потерпілим. Унаслідок цих правовідносин у правопорушника з'являються обов'язки, які він виконує на користь потерпілого. Зазначені правовідносини в юридичній літературі називаються охоронним. Іноді охоронні відносини визначаються як такі, що оформлюють види юридичної відповідальності, застосування інших правових санкцій, тобто правовідносини, пов'язані із застосуванням засобів державного примусу1. Таким чином, охоронні відносини є правовою формою усунення наслідків правопорушення норм інвестиційного законодавства, поновлення нормального правового, економічного або особистого становища суб'єкта інвестиційних правовідносин.

За характером поведінки зобов'язаної сторони розрізняються активні й пасивні інвестиційні правовідносини. Якщо на зобов'язану сторону в правовідносинах покладено обов'язок активної поведінки, то суб'єктивне право вичерпується лише двома повноваженнями: правом вимоги і правом захисту порушеного суб'єктивного права (у випадку невиконання обов'язку). При цьому суб'єктивне право покликане забезпечити виконання обов'язку, тобто досягнення активної діяльності зобов'язаної сторони. До активних правовідносин належать зобов'язальні відносини. У них боржник зобов'язаний вчинити на користь уповноваженої особи певну дію. У пасивних правовідносинах змістом суб'єктивного обов'язку є пасивна поведінка: зобов'язана сторона повинна утримуватись від порушення суб'єктивного права уповноваженої сторони. Уповноважена сторона в пасивних правовідносинах має суб'єктивне право з такими повноваженнями: право вимоги, право на захист порушеного суб'єктивного права і право на власні активні дії, тобто активну поведінку. У цих відносинах суб'єктивне право набуває головного і самостійного значення.

У сфері економіки виникають і функціонують різноманітні відносини, пов'язані з інвестиційною діяльністю. Так, зокрема, держава здійснює функції загального управління інвестиційною діяльністю, і з цією метою створені відповідні органи державної виконавчої влади. Таким чином, виникають і здійснюються управлінські правовідносини у сфері інвестиційної діяльності. Ці відносини регулюються нормами адміністративного права, тобто вони є адміністративними правовідносинами. А оскільки суб'єкти інвестиційної діяльності вступають у відносини добровільно, на власний розсуд, як рівні суб'єкти на підставі договору (угоди), то між ними виникають договірні правовідносини.

Носіями прав та обов'язків є наділені компетенцією суб'єкти інвестиційних правовідносин. Суб'єктами інвестиційних правовідносин виступають інвестори, реципієнти, інші учасники інвестиційної діяльності і держава. Відносини між інвесторами та іншими учасниками інвестиційної діяльності є базовими і називаються горизонтальними. На них базуються правовідносини між інвесторами та іншими учасниками, з одного боку, і державою, з іншого боку, тобто вертикальні правовідносини. Визначення інвесторів і учасників наведено в ст. 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність».

Інвесторами можуть виступати громадяни, недержавні підприємства, господарські асоціації, союзи і товариства, громадські і релігійні організації та інші юридичні особи, які створені на колективній власності; органи державної виконавчої влади і місцевого самоврядування, державні підприємства і установи; іноземні громадяни, юридичні особи та іноземні держави.

Учасниками інвестиційної діяльності можуть виступати юридичні особи, яким належить об'єкт інвестування і які не є інвесторами (співінвесторами). Здатність особи виступати суб'єктами інвестиційних правовідносин слід розглядати як інвестиційну правосуб'єктність. У ряді випадків така правосу- б'єктність має спеціальний характер, оскільки до суб'єкта висуваються особливі вимоги, наприклад, у вигляді тендерних (конкурсних) умов.

Наступними елементами інвестиційних правовідносин є об'єкт, який визначено ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», та зміст - інвестиційна діяльність (ст. 2 Закону), однією із форм якої є інноваційна діяльність (ст. З Закону). Інвестиційна діяльність не завжди має підприємницький характер, а тому слід розрізняти і соціальну інвестиційну діяльність, яка не має за мету отримання прибутку (доходу).