18.Особливості використання відокремленого підрозділу господарської організації як форми корпоративного інвестування.

ГКУ, ст. 55, ч. 6: Суб'єкти господарювання, зазначені у п. 1 ч. 2 цієї статті (господарські організації), мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення ЮО.

ЗУ «Про господарські товариства», ст. 9, ч. 1: Товариство має право створювати на території України та за її межами філії та представництва, а також дочірні підприємства відповідно до чинного ЗУ.

Відокремлений підрозділ (філія, представництво, структурна одиниця) господарських організацій (ВП) - суб'єкт господарювання без прав ЮО, що створюється за рішенням організації, до структури якої входить, і діє в межах повноважень, закріплених у положенні, затвердженому організацією-засновником.

ЦКУ, ст. 95: Філії та представництва

Філією є відокремлений підрозділ ЮО, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Представництвом є відокремлений підрозділ ЮО, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів ЮО.

Філії та представництва не є ЮО. Вони наділяються майном ЮО, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Основна їх відмінність - характер діяльності та обсяг повноважень, якими їх наділяє ЮО.

Керівники філій та представництв призначаються ЮО і діють на підставі виданої нею довіреності.

Оскільки філії та представництва не вважаються ЮО, вони не підлягають державній реєстрації. Водночас

Відомості про філії та представництва ЮО включаються до єдиного державного реєстру.

- відповідно до вимог ЗУ «Про державну реєстрацію ЮО та ФО - підприємців».

Особливості правового становища ВП:

1. Наявність у ВП статусу суб'єкта господарювання без прав ЮО і залежного від організації, до структури якої входить і за рішенням якої створюється.

Разом з тим господарська організація, що створює ВП, повинна мати статус ЮО.

2. Територіальна відокремленість ВП від господарської організації, до структури якої він входить.

3. Діє на підставі положення, що затверджується організацією, складовою якої є і за рішенням якої створюється ВП.

4. Правовий титул майна - право оперативно-господарського використання, зміст якого визначається в положенні про ВП.

Відтак, господарська організація, що створює ВП, визначає його повноваження і контролює його діяльність.

5. Здійснення господарської діяльності ВП від імені господарської організації, до структури якої він входить.

6. Відповідальність за зобов'язаннями ВП несе зазвичай господарська організація, до структури якої входить ВП.

7. Ліквідація ВП здійснюється за рішенням господарської організації, до структури якої він входить.

19.Особливості використання господарського об’єднання як форми корпоративного інвестування.

Корпоративна форма І-діяльності може здійснюватися шляхом участі у господарському об'єднанні.

ГКУ, ст. 70, ч. 1: Підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою господарську діяльність (виробничу, комерційну та інші види діяльності) на умовах і в порядку, встановлених ГКУ та іншими ЗУ.

Зокрема, якщо це не суперечить антимонопольному ЗУ.

Залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об'єднання або як державні чи комунальні господарські об'єднання.

Господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність.

ГО слід відрізняти від господарських товариств, що є підприємствами, а не об'єднаннями. Підприємства, які увійшли до ГО, є його членами або його учасниками.

Господарські об'єднання діють на основі установчого договору та/або статуту, який затверджується їх засновниками.

Економічні, організаційні та юридичні ознаки ГО

1. Належність до господарських організацій корпоративного типу.

2. Добровільність створення на договірних засадах (за винятком державних ГО).

3. Види ГО

ГКУ, ст. 120, ч. 2: Асоціація - договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації.

У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є господарською асоціацією.

Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств - учасників асоціації.

За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.

ГКУ, ст. 120, ч. 3: Корпорацією визнається договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

ГКУ, ст. 120, ч. 4: Консорціум - тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо).

Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом.

У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.

ГКУ, ст. 120, ч. 5: Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, І-ої, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності.

Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у т.ч. правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.

Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

4. Належність до організацій, що здійснюють управління діяльністю їх учасників (в т. ч. координацію підприємницької діяльності) і є вторинними структурами.

5. Обов'язкова вимога до учасників ГО - наявність статусу ЮО, який за ними зберігається і за умови входження до ГО.

6. Відсутність - як основної - мети отримання прибутку.

Мета діяльності - координація діяльності учасників ГО та їхніх зусиль для вирішення спільних соціальних та економічних завдань (досягнення спільних соціальних та економічних результатів).

7. Різноманітний склад учасників (підприємства та інші господарські організації певної чи різних галузей народного господарства).

8. Тяжіння до монополізму, що зумовлює необхідність отримання згоди АМКУ на створення ГО та здійснення цим органом контролю за функціонуванням ГО.

9. Наявність статусу ЮО.

10. Можливість створення ГО за різними принципами - за галузевою, територіальною ознаками, за ступенем централізації управлінських функцій (асоціація, корпорація, концерн) або за іншими ознаками (поєднання промислового та банківського капіталів для досягнення певних цілей протягом визначеного строку - концерн).

11. Реєстрація в загальному для всіх суб'єктів підприємницької діяльності порядку.

12. Регулювання питання представництва ГО (його головним підприємством або спеціально створеним виконавчим органом ГО) на локальному рівні (установчими документами ГО).

13. Добровільність виходу учасників з ГО (за винятком державних) з внесенням відповідних змін до установчих документів і відомостей державної реєстрації та збереженням за учасниками, що ГО, їхніх зобов'язань за раніше укладеними договорами.