2. Класичні моделі аналізу постмодерного кіно

Методологія даного дослідження ґрунтується на загальних та спеціальних методах пізнання в галузі культурологічних наук. Використовуються загальні методологічні принципи наукового аналізу, зокрема об’єктивності, історизму, системності та порівняння.

У системі культурологічних досліджень широко використовуються і інші методологічні принципи, найпоширенішими серед яких культурологічний, антропологічний [72].

Принцип об’єктивності – основна методологічна засада, базовий принцип будь-якого наукового дослідження, що передбачає розгляд феномена постмодерного кіно таким, яким він є сам собою, незалежно від умов пізнання і засобів, що використовуються в пізнавальному процесі. Він вимагає дотримання вимог достовірності, неупередженості у відображенні культурних явищ і процесів. Не меншу роль відіграє опора на всебічно перевірені факти. При цьому нехтуються установки, які часто мають суб’єктивний, емоційний, упереджений, заангажований відтінок [1]. Об’єктивність у межах культурологічних досліджень реалізує свій потенціал через установку на цілісне дослідження культурного феномена, а не окремих його складових. Досягнення принципу об’єктивності реалізується в дослідженні шляхом вивчення наявного масиву наукової літератури, урахування всіх точок зору на ту чи іншу подію, явище чи процес. Намагання досягти неупередженості реалізовується шляхом використання комплексу опублікованих та офіційних довідкових документів, різних за походженням і видовою ознакою.

З метою наукового осмислення культурного явища такого як постмодерне кіно, керуючись проблемно-аналітичним, системно-хронологічним та структурно-функціональним підходами, застосовується метод аналізу, сходження від абстрактного до конкретного, єдності історичного та логічного. Зокрема, історичний підхід дав змогу дослідити формування кіно загалом, кіно як культурний феномен, його розвиток, особливості становлення постмодерного кіно. У межах цього підходу був застосований порівняльно-історичний метод. Порівняльно-історичний метод також використано для співставлення становлення та розвитку постмодерного кіно, його розвиток в різні культурно-часові рамки [11]. Цей метод дозволив виділити спільне та відмінне в різні часи становлення постмодерністського кінематографу. А метод систематизації та узагальнення дозволив визначити конкретні результати магістерської роботи.

Культурологічний принцип дозволяє розглядати кіно в контексті розвитку культури в історичному та сучасному. При цьому розв’язується ціла низка проблем: з’ясовуються особливості постмодерного кіно як феномена культури [72].

Антропологічний принцип зосереджує увагу на аналізі світоглядних питань у контексті проблем буття людини, суті, мети та змісту її життя у контексті розвитку кінематографу в епоху постмодернізму.

Усвідомлення всеосяжності інформації в природі та суспільних явищах стало об’єктивним чинником виникнення нового фундаментального методу наукового пізнання – інформаційного підходу, який дає змогу дослідити об’єкти, процеси та явища з інформаційного погляду, виявити нові якості, важливі для розуміння їх сутності та можливих напрямів розвитку на основі знання загальних властивостей та закономірностей інформаційних процесів.

Інформаційний підхід тісно пов’язаний із системним, що дає змогу уявити сучасний світ як складну глобальну багаторівневу інформаційну систему. Особливо плідним інфомаційний підхід виявляється при дослідженні сучасних проблем у суспільстві.

Пізнавальні можливості інформаційного підходу полягають у тому, що предмет дослідження, у даному дослідженні це постмодерне кіно вивчається у контексті інформації, її численних виявів. Він передбачає використання пізнавальних можливостей інформаційної теорії, методів, засобів, організаційних форм і технологій, вироблених інфор­матикою, для визначення специфічних рис предмета дослідження.

Інформаційний підхід дозволяє розглядати кіно як сукупність процесів одержання, збирання, аналітико-синтетичної переробки, зберігання, пошуку та розповсюдження інформації (а також інших допоміжних процесів, які забезпечують ці основні процеси), що використовується комунікаційними посередниками (соціальними інститутами або людьми, які виконують посередницькі функції між джерелом інформації (автором твору чи документом) та його споживачами [72]. Інформаційний підхід має великі евристичні можливості щодо дослідження специфіки інформаційних потоків (масивів, ресурсів, продуктів і послуг) та інформаційних потреб досліджуваної предметної галузі через знання законів, функцій, ознак, властивостей, методів і засобів інформації як змісту повідомлень чи засобу соціальної комунікації (документної, інформаційної, когнітивної).

Культурологічний підхід, завдяки широкій палітрі поняття культура та пізнавальним можливостям культурології – науки, що вивчає культуру як цілісність, дає можливість дослідити безліч природних, релігійних, соціальних, інформаційних та інших об’єктів та явищ як культурологічного феномену [72].

Отже, для написання магістерської роботи були використані різного роду методи дослідження. Зокрема, принцип інформаційного підходу, культурологічний принцип, принцип історизму, об’єктивності, антропологічний принцип.