3. Нотаріальні (кваліфікована) письмові - у випадках прямо зазначених, а

також будь-яка угода може бути викрита в нотаріальну форму. (Доручення;

купівлі-продажу; міни; дарування житлового будинку чи квартири на праві

приватної власності; договір дарування понад 500 руб і валютні цінності

понад 50 руб). Недотримання необхідної законом форми угоди спричиняє

недійсність угоди лише у випадках, прямо зазначених у законі. Недотримання

необхідної законом простої письмової форми позбавляє сторони права, у

випадку суперечки, посилатися в підтвердження угоди на показання свідків, а

у випадках, прямо зазначених у законі, спричиняє недійсність угоди.

№ 103. Умовні угоди. Відкладальні та відміняльні угоди.

Умовними угодами називаються угоди, по яких виникнення, зміна чи припинення

прав і обов'язків поставлено в залежність від настання чи не настання в

майбутньому події, щодо якого сторонам не відомо наступить воно чи ні.

Вимоги, пропоновані до умовних угод: 1. Це обставина повинна бути в

майбутньому; 2. Повинно бути невідомо наступить воно чи ні дана обставина;

3. Повинно бути правомірним. Угода визнається укладеною за відкладальною

умовою, якщо сторони поставили виникнення прав і обов'язків у залежність

від настання цієї умови. Наприклад, угоду піднайму жилого приміщення

укладено за умови: наймач надасть жиле приміщення піднаймачу, як тільки

його син переїде на постійне місце проживання в інше місто. Угода

визнається укладеною за скасувальною умовою, якщо сторони поставили

припинення прав і обов'язків у залежність від настання цієї умови.

Наприклад, зазначену вище угоду піднайму жилого приміщення може бути

укладено за умови: піднаймач вправі поселитися і проживати у жилому

приміщенні доти, поки син наймача не повернеться із відрядження.

№ 108. Поняття забезпечення виконання зобов'язання.

Під способами забезпечення зобов'язань розуміють передбачені законом або

договором спеціальні заходи, які покликані додатково стимулювати боржника

до виконання юридичного обов'язку, а у разі його невиконання - задовольнити

охоронювані законом інтереси кредитора. Законом до заходів забезпечення

віднесено: неустойку (штраф, пеню), заставу, поруку, завдаток і гарантію.

Перелічені способи забезпечення є різними за своїм характером, але водночас

мають спільні ознаки. Насамперед вони спрямовані на належне і передусім

реальне виконання зобов'язань. Крім цього, вони захищають майнові права

кредитора шляхом створення умов для задоволення його інтересів, порушених

неналежним виконанням боржником своїх юридичних обов'язків. Таким чином,

заходи забезпечення мають гарантійний характер. Так, застава дає змогу

кредитору задовольнити свої майнові вимоги з вартості майна, яке є

предметом застави. Одним з найбільш поширених видів забезпечення

зобов'язань є неустойка. Неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена

законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити

кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання,

зокрема в разі прострочення виконання. Наступним видом забезпечення є

застава. Цей спосіб забезпечення регулюється Законом України «Про заставу».

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право, в разі невиконання

боржником (заставодавцем) забезпеченого заставодавцем зобов'язання,

одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими

кредиторами. Застава виникає в силу договору чи закону. Право застави

виникає з моменту укладення договору застави.

№ 112. Види угод.

1. Угоди можуть бути однобічними, двох- чи багатобічними (договори). Під

однобічною угодою розуміється волевиявлення (дія) однієї сторони.

Двосторонньою чи багатобічною угодою називається угода двох чи декількох

сторін. Двостороння чи багатобічна угода іменується договором. Отже, будь-

який договір - це угода, але не будь-яка угода - договір. Договір - вид

угоди.

2. У залежності від того з якого моменту угода вважається укладеною:

реальні (однієї угоди не досить, необхідно ще і передача речі, наприклад,

займ); консенсуальные (досить досягти угоди по всіх істотних умовах,

наприклад, купівля-продаж); 3. Угоди бувають оплатні і безоплатні (договір

дарування); 4. Угоди можуть бути каузальні (угоди, у яких видно їхня

підстава чи ціль, наприклад, договір закупівлі-продажу - підстава: передача

майна від однієї особи до іншої) і абстрактними (підстава здійснення угоди

прямо не виражена);

5. Угоди можуть бути звичайними й умовними (угоди, по яких виникнення,

зміна чи припинення прав і обов'язків поставлено в залежність від настання

чи не настання в майбутньому події, щодо якої сторонам не відомо наступить

воно чи ні.

№ 119. Поняття та види застави.

Застава – безпосередня передача або інше виділення боржником певного свого

майна кредитору для забезпечення таким чином взятих зобов’язань, для

гарантування можливості задоволення кредитором своєї вимоги за рахунок

цього майна. Особа, яка майно в заставу, називається заставодавцем, а яка

приймає – заставодержателем. Може виникати як в силу договору, так і в силу

закону (застава вантажів у морського перевізника). Договір укладається в

письмовій формі. Вимагається нотаріальне посвідчення якщо предметом є

нерухомість, транспортні засоби чи космічні об’єкти. Види застави: 1)

іпотека – застава землі чи нерухомості, яка залишається у заставодавця; 2)

заклад – застава рухомого майна, що передається заставодержателю; 3)

застава товарів в переробці або обороті – можуть змінюватися предмети

застави в залежності від обороту сировини, матеріалів; 4) застава цінних

паперів; 5) застава майнових прав – предметом є належні заставодацю вимоги

за зобов’язаннями, де він є кредитором, або вимоги по зобов’язаннях, які

виникнуть в майбутньому.

№ 120. Договір комісії.

Договір комісії – це договір, по якому одна сторона (комісіонер)

зобов'язується з доручення іншої сторони (комітента) зробити за винагороду

для комітента одну чи кілька угод від свого імені за рахунок комітента.

Відмінності договору комісії від договору доручення: комісіонер завжди діє

від свого власного імені; предметом договору комісії являються тільки

угоди. Кконсенсуальный; оплатний; двусторонній. За загальним правилом

комісіонер не відповідає перед комітентом за виконання третьою особою

укладеної їм угоди. Виключення складають: делькредере – чи порука

поручительство комісіонера перед комітентом за виконання укладеної їм угоди

з третьою особою.

№ 122. Довіреність.

Дорученням визнається письмове уповноваження, видане однією особою іншій

особі для представництва перед третіми особами. Доручення може бути видано

тільки дієздатними громадянами і юридичними особами в рамках їхньої

статутної правосуб'єктності. Громадяни у віці від 15 до 18 років можуть

самостійно видавати доручення в межах тих прав, що можуть здійснювати самі.

На інші угоди й інші юридичні дії доручення таких осіб повинна бути

забезпечена згодою батьків, усиновителів чи попечителів. По змісту й обсягу

повноважень представника розрізняють три види доручень. Генеральні

(загальні) доручення - видаються для здійснення угод і інших юридичних дій

протягом визначеного періоду (наприклад, доручення на управління

автомобілем із правом наступної реалізації і передоручення); Спеціальні

доручення - видаються на здійснення ряду однорідних угод чи інших юридичних

дій. До них відносяться доручення на представництво в суді, на одержання

товарно-матеріальних цінностей від вантажоперевізника. Разові доручення -

видаються для здійснення строго визначеної угоди чи іншої юридичної дії

(наприклад, доручення на одержання зарплати за якийсь місяць). Термін дії

доручення визначений ст.67 ГК і не може перевищувати трьох років. Якщо ж

термін не зазначений, то доручення зберігає силу протягом одного року з дня

її здійснення.

№ 129. Договір довічного утримання.

Реальний, оплатний, односторонній. Договір довічного утримання – це угода

сторін, в силу якої одна сторона (відчужуватель) передає у власність іншій

стороні (набувачу) житловий будинок чи інше житлове приміщення, що належить

відчужувателю на праві приватної власності, а інша сторона – набувач,

зобов'язується надати довічне матеріальне забезпечення в натурі у виді

житла, харчування, догляду і необхідної допомоги. Відмінності: предмет –

завжди житлове приміщення; сторонами виступають громадяни; житлове

приміщення за цим договором передається тільки у власність; передача майна

на умові довічного утримання; еквівалентом виступає – забезпечення в

натуральному виді (моральний і матеріальний характер); правова мета:

перехід майна, забезпечення непрацездатного. Відчужуватель: завжди

непрацездатна особа (у силу віку і здоров'я), потребує постійної допомоги з

боку іншої особи. Набувач: дієздатна особа; працездатна особа з постійним

джерелом доходу (з підтвердженням). Двосторонній договір - укладений з

моменту реєстрації його в належному порядку і з моменту передачі

(фактичної) житлового приміщення набувачу. Реальний . Істотні умови:

кількість житлової площі, стан, приблизна оцінка житлового приміщення;

чітко зазначена й обговорена матеріальна допомога, яку буде робити набувач

відчужувателю в майбутньому. Розірвання: відчужуватель - набувач не

виконував чи неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором

(тільки в судовому порядку); набувач - відпала необхідність в одержанні

житлового приміщення; якщо він не може надавати постійну допомогу

відчужувателю. Правові наслідки розірвання: житлове приміщення повертається

назад, витрати не повертаються.Припинення договору у випадку смерті

відчужувателя.

№131. Поняття та принципи належного виконання зобов'язань.

Основною підставою припинення зобов’язання є його належне виконання –

вчинення боржником саме тих дій, які він повинен виконати в силу договору

чи закону, тобто передати річ, виконати роботу, надати послуги,

відшкодувати шкоду... Боржник зобов’язаний вчинити певні дії або утриматися

від них, а кредитор повинен прийняти виконане. Вчинення боржником дій,

прийнятих кредитором і буде виконанням зобов’язання. Зобов’язання

вважається виконаним належним чином, якщо дотримані всі вимоги, що

пред’являються стосовно суб’єкта, предмета, місця, часу і способу виконання

зобов’язання. Якщо при виконанні зобов’язання порушується одна з наведених

вище вимог, воно вважається виконане неналежним чином і кредитор має право

відмовитися від прийняття виконаного. Виконання зобов’язання покладається

на боржника. Якщо виконання безпосередньо пов’язане з особистістю боржника,

то саме він повинен виконати зобов’язання, оскільки кредитор може

відмовитися від виконаного.

№132. Обмін.

У Ц. кодексі Укр. відсутнє визначення договору міни. За договором міни між

сторонами проводиться обмін одного майна на інше. Кожний хто бере участь у

міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем

майна, яке одержує. Договір міни спрямований на невідворотне відчуження

кожною із сторін належного їй майна. У сторони, яка за договором міни

набуває майно, відповідно виникає право власності (право повного

господарського відання або право оперативного управління). Договір міни є

сплатним, двостороннім, консесуальним. Договір міни за своїм змістом і за

формою має багато спільного з договором купівлі-продажу. Відмінності: в

договорі купівлі-продажу за продаване майно продавцю сплачується відповідна

його вартість в грошовому вираженні. За договором міни у разі

нерівноцінності обмінюваного майна сторона, яка отримує річ більшої

вартості, може компенсувати іншій стороні різницю відповідною сумою. За

таких умов, однак, договір міни не перетворюється на договір купівлі-

продажу.

№ 143. Наймання житлового приміщення.

За договором найму житлового приміщення 1 сторона (наймодавець) зобов’язана

надати іншій стороні (наймачу) за плату житлове приміщення для проживання в

ньому. Двосторонній, оплатний, консенсуальний. Особливості: 1) підставою є

отримання наймачем у встановленому порядку ордера на право зайняття

житлового приміщення; 2) предмет – тільки житлове приміщення; 3) стороною

може бути тільки громадянин; 4) договір є безстроковим; 5) проста письмова

форма; 6) права й обов’язки визначаються Типовим договором найму житла

державного і комунального житлового фонду (постанова КМ 98р.) 7) у наймача

прав значно більше, ніж у наймодавця. Права наймача: 1) користування

житловим приміщенням і підсобними приміщеннями, які зазначені в договорі;