№ 3. Підряд.

Ст. 332 ЦК – одна сторона, підрядчик, зобов’язується виконати на свій ризик

певну роботу за завданням іншої сторони, замовника, з її або своїх

матеріалів, а замовник зобов’язується прийняти й оплатити виконану роботу.

Договір консенсуальний, двосторонній, оплатний, спрямований на отримання

індивідуалізованого, матеріалізованого результату – праці підрядчика.

Сторони: 1) підрядчик – особа, яка бере на себе обов’язок виконати

замовлення, роботу чи послугу; 2) замовник – особа, яка замовляє виконання

певних робіт чи послуг, беручи на себе обов’язок прийняти й оплатити її

результати. Сторонами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи.

Підрядчик може доручити виконання певної роботи третім особам –

субпідрядникам. Зміст: 1) предмет – матеріалізовані результати створення,

перетворення, поновлення або ліквідації речей виробничого, споживчого,

споживчого і науковотехнічного призначення; 2) ціна – грошова сума, належна

підрядчикові за виконання замовлення; 3) строк виконання – строк, яким

визначається момент завершення підрядних робіт і здачі їх результатів

замовникові. Цей строк встановлюється за погодженням сторін або

відповідними нормативними актами. Форма договору може бути усною або

письмовою. Обов’язки підрядчика: 1) виконання певної роботи за замовленням

замовника; 2) виконання робіт з власних матеріалів, якщо інше не

встановлене законом або договором; 3) правильне використання матеріалів

замовника, надання йому звіту; 4) вжиття всіх заходів по забезпеченню

збереження наданих матеріалів та іншого майна; 5) своєчасно повідомити

замовника про недоброякісність наданого матеріалу; 6) своєчасно приступити

до виконання робіт; 7) здати роботу у встановлені строки. Обов’язки

замовника: 1) прийняти виконану роботу; 2) оплатити виконану роботу у

встановлені строки; 3) на вимоги підрядчика усунути обставини, які

загрожують міцності робіт. Позовна давність: 1) приховані недоліки у

капітальному будівництві, якщо одна сторона громадянин – 3 роки; 2)

приховані недоліки в іншому майні – 1 рік; явні недоліки – 6 місяців.

Обчислюються з моменту здачі та прийняття робіт.

№ 7. Поняття та принципи належного виконання зобов’язань.

Основною підставою припинення зобов’язання є його належне виконання –

вчинення боржником саме тих дій, які він повинен виконати в силу договору

чи закону, тобто передати річ, виконати роботу, надати послуги,

відшкодувати шкоду... Боржник зобов’язаний вчинити певні дії або утриматися

від них, а кредитор повинен прийняти виконане. Вчинення боржником дій,

прийнятих кредитором і буде виконанням зобов’язання. Зобов’язання

вважається виконаним належним чином, якщо дотримані всі вимоги, що

пред’являються стосовно суб’єкта, предмета, місця, часу і способу виконання

зобов’язання. Якщо при виконанні зобов’язання порушується одна з наведених

вище вимог, воно вважається виконане неналежним чином і кредитор має право

відмовитися від прийняття виконаного. Виконання зобов’язання покладається

на боржника. Якщо виконання безпосередньо пов’язане з особистістю боржника,

то саме він повинен виконати зобов’язання, оскільки кредитор може

відмовитися від виконаного.

№ 9. Дія міжнародних договорів України. Поняття та види міжнародних

Договорів України.

Законом України від 11 грудня 1991 р. "Про дію міжнародних договорів на

території України" встановлено, що "укладені і належним чином ратифіковані

Україною міжнародні договори становлять невід'ємну частину національного

законодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому для норм

національного законодавства". Коли такий порядок не встановлено, пріоритет,

згідно з нормами міжнародного права, мають норми міжнародних договорів. Це

положення прямо підкреслено в ст. 4 Закону України "Про підприємства в

Україні": "Якщо міжнародним договором або міжнародною угодою встановлені

інші правила, ніж ті що містять законодавство про підприємства, то

застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди". Велике

значення мають міжнародні договори при регулюванні відносин, пов’язаних з

інтелектуальною власністю та її захистом.

№ 11. Договір доручення.

Одна сторона (повірений) зобов’язується виконати від імені і за рахунок іншої

сторони (довірителя) певні юридично значимі дії. Сторони можуть бути як

фізичними так і юридичними особами. Предметом є юридичні дії повіреного.

Права та обов’язки, що виникають внаслідок юридичних дій повіреного – це

права і обов’язки довірителя. Консенсуальний, двосторонній, безоплатний або

оплатний (якщо передбачено договором або встановлено правилами). Форма

договору не обумовлена, значить загальні правила. Повірений зобов’язаний

виконати дане йому доручення у відповідності з вказівками довірителя.

Повірений має право відхилитись від вказівок довірителя, якщо по обставинам

справи це необхідно в інтересах довірителя і повірений не міг попередньо

запитати довірителя або не отримав своєчасно відповіді. В цьому випадку

повірений зобов’язаний повідомити довірителя про хід виконання доручення.

Повірений зобов’язаний виконати дане йому доручення особисто. Він має право

передати виконання доручення іншій особі тільки у випадках коли він

уповноважений на те договором або примушений в силу обставин з метою

охорони інтересів довірителя. В цьому випадку повірений відповідає лише за

вибір заступника. Довіритель має право в будь-який час відмовитись від

заступника, обраного повіреним. Повірений зобов’язаний: 1) повідомити

довірителя за його вимогою про хід виконання доручення; 2) після виконання

доручення надати довірителю звіт з додаванням відповідних документів, якщо

це потребує характер доручення; 3) передати довірителю усе отримане за

дорученням. Довіритель зобов’язаний усе це прийняти. Крім цього, якщо інше

не передбачене договором) довіритель зобов’язаний: 1) забезпечити

повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; 2) відшкодувати

повіреному фактичні витрати, які були необхідні для виконання доручення; 3)

після виконання доручення сплатити повіреному винагороду, якщо така

передбачена договором. Крім загальних випадків, договір доручення

переривається: 1) відмовою довірителя; 2) відмовою повіреного; 3) смерть,

визнання безвісно відсутнім, обмежено дієздатним або недієздатним

повіреного або довірителя; 4) припинення юридичної особи, яка бере участь у

договорі. Довіритель має право скасувати доручення, а повірений відмовитись

від нього у будь-який час. Це право не можна обмежити. Доручення зберігає

силу, доки повірений не дізнався або не повинен був дізнатись про

скасування доручення. Повірений повинен відшкодувати спричиненні

скасуванням договору збитки. Якщо договір доручення припинений до того,

як доручення виконано повністю, довіритель зобов'язаний винагородити

повіреного відповідно до виконаної роботи, якщо винагороду

передбачено договором або затвердженими у встановленому порядку правилами,

а також відшкодувати понесені ним витрати. Це правило не

застосовується до виконання повіреним доручення після того, як він дізнався

чи повинен був дізнатися про припинення доручення. В разі смерті повіреного

його спадкоємці зобов'язані повідомити довірителя про припинення

договору доручення і вжити заходів, необхідних для охорони майна

довірителя.

№ 13. Відповідальність юридичних осіб за невиконання чи неналежне