§12. Гра як основа дитячого життя

Ми вже з вами раніше говорили про величезне значення ігри в житті дитини, а тим більше влітку, на відпочинку, в дитячому и иоровчому центрі. Хтось із дитячих письменників сказав, що у кожної дитини в глибині її душі сховані дзвіночки. Треба їх відшукати, зачепити, щоб вони задзвеніли добрим та веселим дзенькотом, щоб світ дітей став світлим та радісним. Шлях до цих дзвіночків позначений чисто дитячими віхами, а одна з ниточок-мотузочок, які змушують їх дзвеніти - гра.

Що ж таке гра? За думкою самих дітей: "Гра - це найцікавіше, що вигадане людиною", 'Тра -' це фантазія розуму, перевірка спритності, кмітливості", "Гра - це майже життя, тільки перебільшена в кращій бік", "Гра - це серйозне заняття, в якому розкриваються здібності людини, її почуття'", "Гра - відпочинок, радість, інтерес".

Зрозуміти природу гри, її вражаючий розвиваючий, навчаючий та виховуючий потенціал - значить зрозуміти природу щасливого дитинства, зрозуміти свою дитину, своїх вихованців.

Дитина, граючись, весь час намагається іти вперед, а не назад. Багато хто з дорослих цього не розуміє, мабуть, тому, що забули себе в дитинстві. В іграх діти все роблять утрьох: їхнє пізнання, їхній розум, їхня фантазія "працюють" синхронно, беруть участь в усвідомленні та відображенні світу постійно.

Гра - найпотужніша сфера "самості" дитини: самовираження, самовизначення, самоперевірки, самореабілітації.

Гра за своєю природою багатофункціональна. Граючись,

І діти зміцнюють своє здоров'я, фізично удосконалюються,

покращують координацію рухів, знімають втому. Дитячі ігри

виховують, розвивають в дитині милосердя, чесність, увагу.

І працелюбність, уяву, память, інтелект, фантазію, справедливість,

| спостережливість, мову, реактивність. Завдяки іграм діти вчаться

І довіряти самим собі і усім людям, пізнавати, що слід прийняти, а

що ні в навколишньому світі - отже гра дає все, що складає багато

І людської особистості.

Якими бувають ігри? "Різними",- відповісте ви і не помилитеся. Вслухайтесь в музику і мудрість таких дитячих понять, згадайте "словесний" простір гри: дражнилки, заклички, мовчанки, загадки, скоромовки, лічилки, доганялки, потішки, приповідки блуканки та ін.

Але нас цікавить не тільки життєвий, а й науковий підхід до ігри як до феномену дитинства.

В основі гри закладені такі компоненти, як роль, правило і зміст. Рольові дії і зміст гри можуть бути гнучкими, вільними, які розвертаються в уявній ситуації.

Роль може бути згорнутою, "завданою" жорстоко

регламентованими правилами, обов'язковість виконання яких і

: складає зміст гри. Ігри такого зразка так і називаються - "за

готовими правилами'". До них відносяться рухливі і багато ₃ настільних ігор. Роль і уявна ситуація в них тільки намічаються маються на увазі. Процес "відчуження'' ролі і уявної ситуації відбувається в спортивних іграх; ведучим компонентом ігрової діяльності стають правила.

Ігрова роль і уявна ситуація в динаміці гри поступово трансформуються в ігрову позицію сильного, спритного, винахідливого гравця. Саме в таку позицію ставляться діти в спортивних іграх.

В залежності від того, наскільки гнучкими, динамічними і творчими або жорстко регламентованими є рольові дії, правила і зміст, ігри можна поділити на дві групи:

/. Ігри творчі: спортивно-рольові, будівельні, драматизації з вільним розвитком сюжету, ігри-жарти, ігри-розіграші.

2. Ігри за готовими правилами: рухливі, хороводні, спортивні змагання, настільні.

Навряд чи можна сформулювати якісь конкретні правила, яки б дозволили вам особливо легко й просто перетворити життя дітей в ОДЦ в захоплюючу гру. І все ж слід знати основні умови збереження у дітей стійкої зацікавленості в грі.

/. Організатор гри повинен задавати тон в стосунках між ді гьми. які грають, використовуючи умовну ігрову термінологію.

2. Усі засоби педагогічного впливу на дітей - вимоги, заохочення, покарання - організатор гри повинен здійснювати в ііровійформі.

3. Участь дітей в грі повинна здійснюватись без примусу, на добровільних засадах.

4. У грі повинна бути присутня творча ініціатива, самодіяльність, фантазія та творча уява самих дітей.

5. Організатор гри повинен мати здібності до уяви, фантазуванню, зберігати дитячу безпосередність.

Саме ви, любі вожаті повинні будете допомогти дітям заспокоїтися, набратися здоров'я. В додатку ми пропонуємо вам різні ігри та забави, які хоч трохи компенсують вічний потяг дітей до смішного.

§13. KTC - це цікаво!

Отже, пройшов вибір активу, організаційний збір, відкриття табірної зміни, відбулося планування і почалися будні табірного життя. Будні то вони будні, але повинні обов'язково бути цікавими для усіх дітей в таборі. Згадаймо ж про те. що ваші діти повинні приймати участь не тільки в загальнотабірних заходах, але й вигадувати щось для покращання загонового життя. Для цього ми можемо запропонувати дуже цінну річ - КТС. Але що ж таке КІС? Це - колективна творча справа. Найперше її призначення -іурбота про покращання життя свого колективу і навколишнього життя, не поєднання практичних і організаторських дій для загальної радості та користі.

Вона - колективна, тому ще планується, готується, виконується і обговорюється дітьми й вожатими, як молодшими та і старшими товаришами по загальній громадянській турботі.

Вона - творча, бо плануючи і виконуючи задумане-оцінюючи зроблене і отримуючи уроки на майбутнє, усі діти разом з вожатими і на чолі з ними ведуть пошук кращих шляхів, способів, засобів рішення життєво важливих практичних завдань. Вона

₀р_Ча ще й тому, що не може перетворитися на догму, иконуватись за шаблоном, а завжди виступає в нових варіантах, жди показує нові свої можливості, бо воно перш за все -часточка дитячого життя.

В колективних творчих справах відбувається формування громадської свідомості, істинно гуманних почуттів та переконань, зміцнення пізнавальної самостійності, розвиток різнобічних здібностей та потребу віддавати їх на загальну радість та користь. В них долається споживацько-егоїстичне ставлення до оточуючого життя як до джерела задоволення і користі тільки для себе, ставлення до себе перш за все як до споживача готових благ -матеріальних та духовних.

Які ж умови найуспішнішого використання КТС? Співробітники громадської лабораторії комплексного підходу до виховання під керівництвом І.П.Іванова, яка знаходиться в С.­Петербурзі, називають шість стадій.

1 стадія - попередня робота вожатих. Ми визначаємо роль КТС в житті колективу, висуваються конкретні виховні завдання, які будуть вирішуватися, намічаються різні варіанти справи, які будуть запропоновані для приклада і на вибір дітям, починає вибудовуватися перспектива можливої КТС.

2 стадія - колективне планування КТС. Воно проходить на загальному зборі колективу. Діти й вожаті спочатку в мікроколективах, а потім усі разом шукають відповіді на такі ^Запитання: для кого провести цю справу? (на радість і користь Аля кого?); Як краще її провести? Кому приймати участь? - усьому

олективу, або окремим мікроколективам, чи зведеній групі

обровольців? Хто буде керувати - рада колективу, чи спеціальна

Р^аДа справи, чи командир однієї групи? Де краще провести цю

справу'.' Коли?

З стадія - колективна підготовка справи. На цій стадії керівний орган конкретної КТС уточнює, конкретизує план її підготовки, а потім безпосередньо організує виконання цього плану, заохочуючи ініціативу кожного учня. Кожний мікроколектив годує свій добрий сюрприз, а старші друзі - вожаті спрямовують цю роботу і допомагають дітлахам "по секрету".

4 стадія - проведення КТС. На цій стадії здійснюється конкретний план, який був розроблений керівним органом. Виявляються корисними деякі відхилення від задуму, які виникають під час проведення КТС завдяки різним непередбачуваним обставинам, і помилки, допущені учасниками -все це теж так необхідна школа життя. Головне для вожатого -збудувати і укріплювати мажорний тон. дух бадьорості, впевненості в своїх силах, в своїй здатності нести людям радість, подолати будь-які труднощі.

5 стадія - колективне підведення підсумків КТС. На цій стадії спільно вирішуються питання спочатку позитивних сторін підготовки та проведення КТС (Що було добре? Що нам вдалося з наміченого? Завдяки чому?), а потім - недоліків та помилок (Що не вдалося? Чому?), і - що особливо важливо -уроків на майбутнє (Що варто використати і надалі? Перетворити в традицію? Як

діяти по-іншому?) Участь кожної дитини в оцінці КТС іабезпечується і іншими засобами - бесідами чи анкетуванням (з

такими, наприклад, питаннями: Що нового ти зробив? Пізнав?

Чому навчився? Чому навчив товаришів?).

6 стадія - найближчі наслідки КТС. На цій стадії

виконуються ті рішення, які були прийняті загальними зборами.

вносяться зміни в творчі доручення мікрогрупам. які чергуються.

планується нова КТС.

В ОДЦ - своя специфіка. Тут завдяки короткості зміни просто немає часу для підготовки й проведення великої, масштабної КТС. Тому, особливо, в оргперіод, ми будемо використовувати КТІ -колективні творчі ігри. Поряд з виховною стороною в грі є ще й діагностична. "Як дитина грається, - писав А.С.Макаренко,- так вона й працює." Оргперіод в ОДЦ надто малий, а завдання, які стоять перед загоновим вожатим - досить грандіозні:

1. Познайомити дітей один з одним, дати можливість кожному ■'виявити", показати себе.

2. Виявити знання, вміння, інтереси та можливості дітей в різних сферах життєдіяльності.

t3. Сприяти нагромадженню досвіду суспільної діяльності і пілкування в мікрогрупах і в цілому загоні. 4. Створити емоційний настрій бадьорості, мажору, оптимізму. Ці завдання загоновий вожатий може успішно вирішити, використовуючи такі творчі ігри оргперіоду: f 1. "Різнобій"

2. "Ромашка"

3. "Журнал-блискавка"

4. Концерт-конкурс"

5. "Мальовані фільми"

6. ''Розповідь-естафета"

7. Турнір радіокоментаторів"

8. "Веселі старти"

9. "Мозкова атака"

10. "Захист фантастичних проектів"

В процесі проведення цих ігор підлітки бачать себе і один одного в різноманітній (організаторській, пізнавальній, художній,

спортивній та ін.) діяльності, яка наочгїо демонструє відповідні можливості кожного. Спілкування в процесі підготовки і проведення ігор сприяє формуванню міжособистісних стосунків, виявленню дітей, які здатні очолювати різні напрями роботи в загоні. Є в колективних творчих іграх і особливі цілі. Вони повинні привчати дітей до високого темпу діяльності і спілкування, орієнтувати на максимальне напруження сил в короткі проміжки часу, ввести в той стрімкий темп, який їх очолює в таборі.

КТІ якоюсь мірою є "моделлю" майбутнього життя і діяльності в ОДЦ. Вони стають джерелом інформації про можливе, бажане і прийнятне в дитячому центрі. Завдяки отриманій інформації прискорюється процес адаптації до нових умов життя, знімається напруження, скутість, настороженість.

Важливою проблемою оздоровчого дитячого центру є програма зростання дитини. Повністю поновити програму справ у таборі, звичайно, неможливо. Тому вожаті все ж таки приходять до думки, що дітям різного віку треба приймати участь в різноманітних справах для того, щоб кожна дитина мала можливість на протязі 21 дня показати себе в різноманітних умовах, освоїти необхідні в житті вміння, навички, моральні норми поведінки, народні звичаї та обряди.

Спрямованість усіх ігор та програм повинна бути виключно, гуманістичною. їх треба організовувати так. що біти не тільки готувалися допомагати людям колись в майбутньому, але вже зараз робили щось конкретне на радість та користь усім оточуючим.