12.Переваги екологічного аудиту.

Після проведення екологічного аудиту підприємство дістає такі переваги:

• воно може визначати можтиві шляхи досягнення екологі- зації своєї діяльності та виявляти причини, що перешкоджають досягненню цієї мети;

• знижується імовірність піддатися ризикові судового позо­ву та виплати великої компенсації за заподіяний збиток, а та­кож екологічних платежів і штрафів;

• посилюється екологізація його діяльності та політики, підвищуються екологічна свідомість підприємства, екологічної свідомості та підвищуються екологічна відповідальність персо­налу;

• воно може визначати ступінь відповідності своєї діяль­ності підприємства екологічним нормативам якості навколиш­нього середовища;

• може розробляти заходи для поліпшення екологічної діяльності й одночасно для зниження вартості виробленої про­дукції;

• розробляти інформаційну базу негайного реагування на випадок виникнення небезпеки;

• поліпшувати методи управління при вирішенні екологіч­них проблем;

• може економічно стимулювати проекти, що забезпечують зниження негативного впливу на навколишнє природне середо­вище;

• поліпшувати взаємини зі структурами влади та громадсь­кістю;

• може оцінити ризик і збиток, пов'язані із забрудненням навколишнього середовища внаслідок виробничої або іншої діяльності підприємства;

• його діяльність відповідає стандарту, що встановлює рівень екологічного ризику.

13.Оцінювання результатів екологічного аудиту

Процедура екологічного аудиту передбачає оформлення його результатів у вигляді екологічного аудиторського висновку (далі аудиторський висновок), що подається замовникові. Аудиторський висновок — офіційний документ, завірений підписом і печаткою еколога-аудитора або аудиторською орга­нізацією. Він містить висновок про відповідність звітності та діяльності суб'єкта, що господарює, чинному екологічному за­конодавству, екологічним нормативним актам, стандартам, правилам, вимогам, постановам і розпорядженням державних і природоохоронних органів та рекомендаціям з усунення вияв­лених недоліків.

Аудиторський висновок складають за встановленою формою з трьох частин: вступної, аналітичної і підсумкової. У вступній частині зазначають:

• для аудиторської організації: юридичну адресу і телефони;

порядковий номер, дату видачі та назву органу, що видав ліцензію на здійснення аудиторської діяльності, а також термін дії ліцензії;

номер реєстраційного посвідчення; номер розрахункового рахунку;

прізвище, ім'я та по батькові всіх аудиторів, що брали участь у перевірці;

• для аудитора, що працює самостійно: прізвище, ім'я, по батькові;

стаж роботи аудитором;

дату видачі та назву органу, що видав ліцензію на здійснен­ня аудиторської діяльності, а також термін дії ліцензії; номер реєстраційного посвідчення; номер розрахункового рахунку. В аналітичній частині наводять:

• назву суб'єкта екологічного аудиту і період його діяль­ності, за який проводять перевірку;

• результати експертизи відповідності чинному екологічно­му законодавству, екологічним нормативним актам, стандар­там, сертифікатам, правилам, вимогам, постановам та розпо­рядженням державних і природоохоронних органів щодо забез­печення екологічної безпеки, складання відповідної звітності та стан внутрішнього контролю, що забезпечує виконання вимог екологічної безпеки;

• факти виявлених у ході аудиторської перевірки істотних порушень екологічного законодавства і правил складання нор­мативної та статистичної документації підприємства (суб'єкта екологічного аудиту), а також порушень екологічного законо­давства, що завдали або можуть завдати шкоди державі й насе­ленню, що проживає поблизу.

• У підсумковій частині аудиторського висновку роблять запис про підтвердження відповідності чинному екологічному законо­давству екологічним нормативним актам, стандартам, сертифі­катам, правилам, вимогам, постановам і розпорядженням дер­жавних і природоохоронних органів щодо забезпечення еколо­гічної безпеки. Якщо суб'єкт — замовником під час проведення перевірки не усунув істотних порушень природоохоронного за­конодавства, то у підсумковій частині аудиторського висновку роблять висновок про неможливість підтвердження відповід­ності чинному екологічному законодавству, екологічним нор­мативним актам, стандартам, сертифікатам, правилам, вимогам, постановам і розпорядженням державних і природоохоронних органів щодо забезпечення екологічної безпеки.

• Кожну сторінку аудиторського висновку підписує аудитор, який проводив перевірку, і завіряє своєю особистою печаткою. Якшо перевірку здійснює аудиторська фірма, то аудиторський висновок, крім того, підписує керівник аудиторської фірми або уповноважена ним інша посадова особа і завіряє печаткою аудиторської фірми.

Виконання екологом-аудитором або аудиторською організа­цією умов договору оформляють актом здавання-прийняття аудиторського висновку. Суперечності матеріального характеру й інші розбіжності, що виникають між екологом-аудитором або аудиторською організацією та замовником, вирішують у вста­новленому порядку.

Підготування звіту за результатами аудиту. На підставі от­риманих у процесі екологічного аудиту матеріалів і доказів оформляють звіт про проведення екологічного аудиту з виснов­ком щодо виявлених невідповідностей екологічних характерис­тик об'єкта екологічного аудиту вимогам законодавчих та нор­мативно-правових актів. Звіт засвідчує підписом і печаткою екологічний аудитор.

Якщо треба дати рекомендації щодо заходів, яких слід ужи­ти, щоб усунути виявлені у процесі проведення аудиту невідпо­відності, та їх включають до звіту про екологічний аудит.

Заключна нарада. Під головуванням керівника групи з еко­логічного аудиту проводять заключну нараду, на якій оголошу­ють висновки аудиту; їх підтверджує представник об'єкта ауди­ту. Замовника екологічного аудиту також можуть запросити до участі в нараді.

Під час наради:

• обговорюють і, за можливості, узгоджують розбіжності в поглядах на проблемні питання за результатами екологічного аудиту. У разі їх непогодження точки зору обох сторін задоку- ментовують;

• дають рекомендації щодо усунення недоліків, якщо це було обумовлено завданнями аудиту.

Вище керівництво має аналізувати систему менеджменту навколишнього середовища організації із запланованою періо­дичністю, щоб забезпечити її постійну придатність, адек­ватність і результативність. За допомогою аналізу повинен оці­нюють можливості вдосконалення та потребу в зміненні систе­ми менеджменту навколишнього середовища, включаючи еко­логічну політику, екологічні цілі та завдання. Керівництво має вести записи аналізу.

Вхідні дані для аналізу з боку керівництва мають містити:

• результати аудитів і оцінювання відповідності законо­давчим вимогам та іншим вимогам, прийнятим організацією;

• повідомлення від зацікавлених сторін, включаючи скарги;

• екологічну результативність організації;

• ступінь виконання цілей і завдань;

• статус коригувальних і запобіжних дій;

• дії, що сталися за попередніми аналізами з боку керів­ництва;

• зміни обставин, включаючи розвиток законодавчих та інших вимог, що стосуються екологічних аспектів організації;

• рекомендації щодо вдосконалення.

Вихідні дані аналізу з боку керівництва мають включати всі рішення та дії, пов'язані з можливими змінами екологічної політики, цілей, завдань та інших елементів системи менедж­менту навколишнього середовища, що узгоджуються із зобов¹ язанням постійного вдосконалювання.