Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Питання 21-30.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
144 Кб
Скачать
☆

Питання 29

Емоції з'являються у людини ще до її народження. К. В. Шулейкиной (1971) виявлено, що емоційні реакції задоволення і незадоволення спостерігаються вже у п'яти-шестимісячного людського плоду.

Простежуючи шлях розвитку емоційної сфери дитини, Р. Мюнстерберг на початку XX століття писав: «Спочатку відчуття викликаються тільки станами власного тіла дитини. Голод, втому і фізичне роздратування неприємні, легке збудження і прийняття їжі - приємні; пізніше предмети зовнішнього світу і люди приносять задоволення або незадоволення, а потім, нарешті, досягається та стадія, коли речі замінюються словами, і об'єкти думки стають джерелами задоволення і незадоволення» (1997, с. 201). Схожа динаміка розвитку емоційної сфери дитини дається і С. Л. Рубінштейном: «Емоційний розвиток людини проходить... шлях, аналогічний шляху його інтелектуального розвитку: почуття, як і думку дитини, спочатку поглинена безпосередньо даними; лише на певному рівні розвитку воно вивільняється від безпосереднього оточення - рідних, близьких, в яке дитина вріс, і починає свідомо прямувати за межі цього вузького оточення. Заодно з переміщенням емоцій від одиничних і приватних об'єктів в області загального і абстрактного, відбувається інший, не менш показовий зсув - почуття стає виборчим» (с. 503-504).

Змінюються способи довільного реагування на ті чи інші емоції. Наприклад, маленька дитина, переживаючи страх, швидше за все кинеться до близьких йому людей (матері, батька, сестри, брата). Проте вже в дошкільному віці базові (вроджені) емоції набувають соціальне забарвлення. Тому у підлітка втеча від небезпеки асоціюється з емоцією сорому. Внаслідок цього він вибирає інший спосіб справитись зі страхом - намагається оцінити ступінь небезпеки, зайняти більш вигідну позицію або просто ігнорує загрозу, не надає їй значення.

Як зазначає К. Ізард (2000), з віком змінюються не тільки емоційні реакції, але і значення активаторів конкретних емоцій. Так, у тритижневому віці звук жіночого голосу викликає в дитини посмішку, але, у міру того як дитина стає старше, цей же голос може викликати в нього роздратування. Удаляющееся обличчя матері не викличе особливої реакції у тримісячного немовляти, в той час як 13-місячна дитина відреагує на це сердитим протестом, а 13-річний підліток може навіть зрадіти, так як залишається вдома один, без батьківського піклування.

К. Ізард, Ю. А. Макаренко та інші психологи виявили, що в онтогенезі розвиток базальних емоцій, а також знань про них формується з випередженням порівняно з вторинними емоціями. Навіть діти двох-трьох років не тільки розуміють стан страху і радості, але можуть довільно відтворювати їх на обличчі. Характерно, що, за даними А. Р. Закаблука, від молодших школярів до старших кількість учнів, які мають правильні знання про емоції радості і страху, практично не змінюється. Це може свідчити про те, що остаточне уявлення про цих емоціях з'являється не пізніше дев'яти років.

К. Бюлер (1930) показав, що з віком розвиваються позитивні емоції. Момент переживання задоволення в дитячих іграх зрушується в міру розвитку дитини: у малюка задоволення виникає в момент отримання бажаного результату. На наступному щаблі розвитку задоволення приносить не тільки результат, але і сам процес гри. На третьої щаблі у старших дітей з'являється передчуття задоволення на початку ігрової діяльності.

В процесі онтогенезу розвивається здатність використання емоційної експресії як засіб спілкування (Field et al., 1982; Mayo, LaFrance, 1978). Ст. Шеннум і Д. Быодженталь (Shennum, Bugenthal, 1982), Дж. Килбрайт і М. Ярцовер (Kilbrite, Jarczower, 1980), К. Малатеста і Дж. Хейвиленд (Malatesta, Haviland, 1982) виявили збільшення з віком контролю вираження негативних емоцій та незмінність його щодо позитивних емоцій.

З іншого боку, з віком поліпшується розпізнавання емоцій за виразом обличчя. Це показали угорські вчені Ф. Ленард і Е. Форраи-Банлаки (Lenard, Forrai-Banlaki, 1960), що вивчали це вміння в учнів 7-17 років. Правда, у віці 11-13 років спостерігається тимчасовий регрес в розпізнаванні ряду емоцій.

Як вважають західні психологи, весь процес соціалізації дитини супроводжується станом тривоги, так як він намагається уникнути неприємних переживань внаслідок батьківського невдоволення і покарання. Не можна не враховувати і наявність шкільної тривожності, пов'язаної з навчальним процесом.

А. М. Прихожан (2000) показана вікова динаміка зміни тривоги у школярів. Протягом молодшого шкільного віку спостерігається її відносна стійкість, потім відбувається різкий сплеск тривоги в старшому підлітковому віці, особливо в 9-му класі. У 10-му класі рівень тривоги різко знижується і знову підвищується перед випуском зі школи.

Соціальне перетворення емоційних реакцій чітко видно з даних, отриманих Ф. Гудинаф (Goodenough, 1931). Проаналізувавши розповіді матерів про прояви у дітей стану гніву в період від 7 місяців до 7 років 10 місяців, вона встановила, що з віком гнів як вибух, не спрямований на конкретний об'єкт, зустрічається все рідше і рідше, а гнів, спрямований на конкретний об'єкт (наприклад, зламати що-небудь) зустрічається всі частіше і частіше (рис. 16.1).

Отже, кожен віковий період характеризується своїми особливостями прояву емоцій та почуттів. Про це К. Бальмонт так написав в одному вірші:

Коли я був хлопчиком, маленьким, ніжним, Був лагідний мій погляд і глибокий...

Коли я був юнаком, боязким і дивним, Я вічної була сповнена тугою...

Коли я став пристрасним, бажаним і владним, Цілую я всіх на шляху...

З віком відбувається розширення та ускладнення знань про емоції (Гордєєва, 1994; Bormann-Kischkel, Hildebrand-Pascher, 1990; Donaldson, Westerman, 1986; Harris, 1983). Збільшується кількість понять, в яких осмислюються емоції (розширюється «словник емоцій»), що відбувається за рахунок диференціації первинних узагальнених понять «приємне-неприємне». Межі емоційних понять стають більш чіткими; так, маленькі діти застосовують один і той же термін для позначення більш широкого кола емоційних явищ, ніж старші діти. Збільшується кількість параметрів, за якими характеризуються емоції; спочатку їх два - «збудження - заспокоєння» і «задоволення - незадоволення», потім з'являються параметри «зв'язок з іншими», «відповідність місця» і т. п. (Devitz, 1969). Якщо у п'ять років діти тісно пов'язують емоцію з ситуацією її виникнення і визначають першу через другу, то пізніше дитина починає диференціювати уявлення про причини емоції і внутрішніх станах, що опосередковують зв'язок ситуації з емоційною реакцією.

Показово в плані формування в онтогенезі емоційної сфери дитини дослідження Дж. Бельски та ін. (Belsky et al., 1991). Автори досліджували зміни в прояві негативних і позитивних емоцій у немовлят у період з трьох до дев'яти місяців у зв'язку з характеристиками сімейної атмосфери. Як видно з табл. 16.1, дитяча емоційність залежить від емоційної атмосфери в сім'ї.