Питання 25
До групи однолітків відноситься і група однолітків молодшого шкільного віку. Молодший школяр - це людина, активно опановує навички спілкування. У цьому віці відбувається інтенсивне встановлення дружніх контактів. Придбання навичок соціальної взаємодії з групою однолітків і вміння заводити друзів є однією з найважливіших завдань розвитку на цьому віковому етапі [8, с.423]. З приходом до школи відзначається зменшення колективних зв'язків і взаємин між дітьми молодшого шкільного віку в порівнянні з підготовчою групою дитячого саду. Це пояснюється новизною колективу та нової для дитини навчальною діяльністю [9, с.151]. Придбання навичок соціальної взаємодії з групою однолітків і вміння заводити друзів є однією з найважливіших завдань розвитку дитини на цьому віковому етапі [10, с.74].
Нова соціальна ситуація і нові правила поведінки призводять до того, що в перший рік навчання підвищується рівень конформності дітей, що є закономірним наслідком входження в нову групу. Спілкування з однолітками відіграє важливу роль у цьому віці. Воно не тільки робить самооцінку більш адекватною і допомагає соціалізації дітей у нових умовах, а й стимулює їх навчання [11, с.227]. Взаємовідносини першокласників багато в чому визначаються вчителем через організацію навчального процесу. Він сприяє формуванню статусів і міжособистісних відносин у класі. Тому при проведенні соціометричних вимірів можна виявити, що серед бажаних часто опиняються діти, які добре вчаться, яких хвалить і виділяє вчитель. До II і III класу особистість вчителя стає менш значущою, але зате зв'язку з однокласниками стають тіснішими і диференційованими. Зазвичай діти починають спілкуватися за симпатіями, спільності яких-небудь інтересів. Чималу роль грає і близькість їх місця проживання і статевих ознаках. Характерна риса взаємин молодших школярів полягає в тому, що їхня дружба заснована, як правило, на спільності зовнішніх життєвих обставин і випадкових інтересів; наприклад, вони сидять за однією партою, поряд живуть, цікавляться читанням або малюванням ... Свідомість молодших школярів ще не досягло того рівня , щоб вибирати друзів з яких-небудь істотних якостям особистості. Але в цілому діти III - IV класів глибше усвідомлюють ті чи інші якості особистості, характеру. І вже в III класі при необхідності вибрати однокласників для спільної діяльності. Близько 75% учнів III класів мотивують вибір певними моральними якостями інших дітей [12, с.323]. Матеріали соціометричних досліджень підтверджують те, що успіхи в школі приймаються учнями як головна характеристика особистості. Відповідаючи на запитання, з ким ти хочеш сидіти за партою і чому? Кого ти хочеш запросити на день народження і чому саме його? - 85% учнів I класу і 70% - II класу мотивували свій вибір успіхами або неуспіхами однолітками в навчанні, причому якщо вибір ліг на неуспішного учня, то пропонувалася допомогу. Дуже часто в своїх оцінках хлопці посилалися на вчителя [9, с.154]. Саме в молодшому шкільному віці з'являється соціально-психологічний феномен дружби як індивідуально-виборчих глибоких міжособистісних відносин дітей, що характеризуються взаємною прихильністю, заснованої на почутті симпатії і безумовного прийняття іншого. У цьому віці найбільш поширеною є групова дружба. Дружба виконує безліч функцій, головними з яких є розвиток самосвідомості і формування почуття причетності, зв'язки з суспільством собі подібних [13, с.260]. За ступенем емоційного залучення спілкування дитини з однолітками, воно може бути товариським і приятельськими. Товариське спілкування - емоційно менш глибоке спілкування дитини, реалізується в основному в класі і переважно зі своєю статтю. Приятельское - як у класі, так і поза ним і теж в основному зі своєю статтю, тільки 8% хлопчиків і 9% дівчаток з протилежною статтю [14, с.303]. Взаємини хлопчиків і дівчинок у молодших класах носять стихійний характер. Основними показниками гуманістичних відносин між хлопчиками і дівчатками є симпатія, товариство, дружба. При їх розвитку виникає прагнення до спілкування. Особиста дружба в молодшій школі встановлюється досить рідко в порівнянні з особистим товариством і симпатією. У цих процесах велика роль належить вчителю. Типовими антигуманними відносинами між хлопчиками і дівчатками є (за Ю. С. Митіної): - Відношення хлопчиків до дівчаток: розв'язність, войовничість, грубість, зарозумілість, відмова від будь-яких відносин ... - Відношення дівчаток до хлопчиків: сором'язливість, скарги на поведінку хлопчиків ... або в окремих випадках протилежні явища, наприклад, дитячий флірт [15, с.105]. Відносини між хлопчиками і дівчатками потребують постійної уваги та коригуванні, ними слід розумно керувати, не покладаючись на те, що вони будуть правильно розвиватися самі по собі [13, с.221]. Таким чином, можна зробити висновок про те, що міжособистісні стосунки однолітків молодшого шкільного віку залежать від багатьох факторів, таких як успішність у навчанні, взаємна симпатія, спільність інтересів, зовнішні життєві обставини, статеві ознаки. Ці всі фактори впливають на вибір взаємин дитини з однолітками та їх значимість. Учні по-різному ставляться до своїх товаришів: одних однокласників учень вибирає, інших не вибирає, третіх відкидає; ставлення до одних стійке, до інших не стійко. У кожному класі для кожного учня існує три кола спілкування. У першому колі спілкування знаходяться ті однокласники, які є для дитини об'єктом постійних стійких виборів. Це учні, до яких він відчуває стійку симпатію, емоційне тяжіння. Серед них є ті, хто у свою чергу симпатизує даному школяреві. Тоді їх об'єднує взаємний зв'язок. У деяких учнів взагалі може не бути ні одного товариша, до якого він відчував би стійку симпатію, тобто, у цього учня немає в класі першого кола бажаного спілкування. Поняття першого кола спілкування включає в себе як окремий випадок і угруповання. Угруповання складають учні, яких об'єднує взаємний зв'язок, тобто ті, хто входить у перше коло спілкування один з одним. Всі однокласники, до яких учень відчуває більшу чи меншу симпатію, складають друге коло його спілкування в класі. Психологічною основою первинного колективу стає така частина загального колективу, де учні взаємно складають дуг для одного друге коло бажаного спілкування. Ці кола, звичайно, не застигле стан. Однокласник, який раніше був для учня у другому колі спілкуванні, може увійти в перший, і навпаки. Ці кола спілкування взаємодіють і з найбільш широким третій колом спілкування, який включає всіх учнів даного класу. Але школярі перебувають в особистих взаєминах не тільки з однокласниками, а й з учнями з інших класів. У початкових класах у дитини вже є прагнення зайняти певне становище у системі особистих взаємовідносин і в структурі колективу. Діти часто важко переживають невідповідність між претензіями в цій області і фактичним станом [4, с.113]. Система особистих стосунків у класі складається в дитини по мірі освоєння і шкільної дійсності. Основу цієї системи складають безпосередні емоційні відносини, які превалюють над усіма іншими [8, с.424]. У прояві і розвитку потреби дітей в спілкуванні, в учнів початкових класів спостерігаються значні індивідуальні особливості. Можна виділити дві групи дітей у відповідності з цими особливостями. В одних спілкування з товаришами в основному обмежується школою. В інших спілкування з товаришами вже займає неабияке місце в житті. Молодший шкільний вік - це період позитивних змін і перетворень, що відбуваються з особистістю дитини. Тому таким важливим рівень досягнень, здійснених кожною дитиною на даному віковому етапі. Якщо в цьому віці дитина не відчує радість пізнання, не придбає упевненість в своїх здібностях і можливостях, зробити це в подальшому буде важче. І положення дитини в структурі особистих взаємин з однолітками також важче буде виправити. [15, с.260]. На становище дитини в системі особистих взаємовідносин впливає і такий феномен як мовна культура. Мовна культура спілкування полягає не тільки в тому, що дитина правильно вимовляє і правильно підбирає слова ввічливості. Дитина, що володіє тільки цими можливостями, може викликати у однолітків почуття поблажливого переваги над ним, так як його мова не пофарбована наявністю у нього вольового потенціалу, що виражається в експресії, що проявляється впевненості в собі і почуття власної гідності. Саме засвоювані та використані дитиною засоби ефективного спілкування в першу чергу визначать ставлення до нього оточуючих людей. Спілкування стає особливою школою соціальних відносин. Дитина поки несвідомо відкриває для себе існування різних стилів спілкування. Саме в умовах самостійного спілкування дитина відкриває для себе різноманітні стилі можливого побудови відносин [16, с.253]. Таким чином, в основі розвитку взаємин у групі лежить потреба в спілкуванні, і ця потреба змінюється з віком. Вона задовольняється різними дітьми неоднаково. Кожен член групи займає особливе положення і у системі особистих і в системі ділових відносин, на яких впливають успіхи дитини, його особисті переваги, його інтереси, мовна культура, а наприкінці III-IV класу та індивідуальні моральні якості.
