23. Завдання, шляхи та засоби естетичного виховання

Гармонійний, всебічний розвиток особистості немож­ливий без її ес-ої вихованості.

Е-не вих.-ня — пед-чна діяльність, спрямована на форм-ня здатності сприймати і перетворювати дійсність за за­конами краси.

Воно передбачає форм-я в учнів здатності повноцінного сприймання і правильного розуміння прекрасного в мистецтві і дійсності, високої естетичної культури, понять, почуттів; сприяє форм-ю навичок гарної поведінки, доброзичливого ставлення до людей. Естетична культура — сформованість у людини естетичних знань, смаків, ідеалів, здібностей до естет-го сприймання явищ дійс­ності, творів мистецтва, потреба вносити прекрасне в оточуючий світ, оберігати природну красу.

Зміст е-го вих-ня конкретизується у про­грамах з літ-ри, музики, обр-го мистецтва, під час факультативних за­нять з етики, естетики, різних видів художньої творчості. Джерелами е-го вих-ня є художня літ-ра, музика, образотворче, театральне мистецтво, кіно, природа, естетика шкільних приміщень, зовнішній ви­гляд учителів та учнів, взаємини між учнями і вчителя­ми та ін.

В е-му вих-ні учнів велике значення має особистість педагога. Його поведінка, одяг, осанка, рухи, міміка, голос, тон — все це має бути взірцем для учнів. Показники е-ої вихованості учнів — це і їх зовніш­ній вигляд, манера поводитися, розмовляти, вигляд їхніх підручників, зошитів тощо.

Важливим засобом здійснення е-го вих-ня є художньо-естетична діяльність. Її використання дозволяє цілеспрямовано розвивати художньо-естетичні смаки дітей; змінює потяг до духовної культури, мистецтва. Форми: інсценізована казка, турнір знатоків поезії, жіночий день, новорічне свято, конкурс акторської майстерності.

осно­ву е-го в-ня складають:

1. Життя і діяльність дитини в сім'ї (форм-ня основ естетичних смаків, почуттів - організація побуту в оселі, одяг, взаємини в сім'ї, оціню­вання старшими краси предметів, явищ. 2. Виховна діяльність дошкільних закладів. Здійсню­ється через систему спец-их занять (музика, обр. мистецтво, танці, ігри тощо). 3.Навч-но-вих-на діяльність загальноосвітніх за­кладів. залучення учнів до оволодіння зміс­том навч-их дисциплін (мови, літ-ри, історії, пред­метів природничого циклу, музики, обр-го мис­тецтва), позакласної вих-ої роботи (танцювальні гуртки, хорові колективи, студії обр-го мистецтва та ін.

4.Навч-но-вих-на робота позашкільних дитячих вих-их закладів (будинки і палаци дитячої та юнацької творчості, студії, дитячі музичні та художні школи то­що). 5.Діяльність професійних навчально-виховних закла­дів.(беруть участь у діяльності мистецьких ама­торських колективів) 6. Вплив засобів масової інформації.

24. Завдання , шляхи та засоби трудового вих-я. Ідея трудового вих-я в історії розвитку педагогіки і шкільництва.

Трудове вих-ня — вих-ня свідомого ставлення до праці че­рез форм-ня звички та навиків активної трудової д-сті.

Основним завд-ям трудового вих.-я є форм-ня творчої особ-сті цивілізованого господаря, за­безпечити псих-ну готовність особ-сті до праці (ба­жання сумлінно та відповідально працювати); підготовка до праці ( вироблення умінь і навичок, необхідних для т-ої діяльності, підготовка до свідомого вибору професії).В процесі т-го вих-ня і навч-ня виробляються відповідні уміння і навички, професійна майстерність, готовність до життєдіяльності в умовах ринкових відносин. Форми: трудова атака (прибирання території чи класу), свято праці (до збору урожаю), ярмарок-виставка учнівських виробів, турнір умільців, захист професії, “Місто веселих майстрів”.

Зміст т-го вих-ня визначається навч-ою програмою для кожного классу (уроки праці). Форм-я готовності до праці поділяють на етапи: Дошкільний період. (залу­чення дітей до побутової праці, догляду за тваринами і рослинами, формування переконань щодо необхідності праці, бережливого ставлення до її результатів. Початкова школа. (вироблення еле­ментарних прийомів, умінь і навичок ручної обробки різних матеріалів, вирощування с/г куль­тур). Основна школа. (оволодінні знаннями і практ-ми вміннями обробки металу та дерева, основами електроніки, метало­знавства, графічної грамоти. Старша школа. (оволодіння умін­нями і навичками з наймасовіших професій, які здобува­ють на виробництві, з урахуванням потреб регіону, наявної навчально-технічної та виробничої бази. На всіх етапах т-го вих-ня учнів необхідно формувати потребу в праці, творче ставлення до неї, залу­чати до реальних виробничих відносин розвивати загальні і спец-ні здібності. Важливу частину т-го вих-ня становить профорієнтація учнів.

Профорієнтаційна робота в школі має враховувати, схильності людини та тенденції розвитку сусп-ва, господарсько-економічної сис­теми, які потребують професійно мобільних кадрів, здатних організувати і розвивати свою справу, до конкурентної бо­ротьби за робоче місце, до розвитку своєї кваліфікації, а за потреби і до перекваліфікації.

Свідомий вибір професії передбачає якомога ширшу обізнаність учня про професії, їх особливості, здатність співставити свої можливості з професійними вимогами, врахувати потреби суспільства в кадрах певних спеціаль­ностей.

Профорієнтаційна робота в школі є тривалим процесом, що передбачає такі головні етапи:1. Професійне інформування — психолого-пед-чна система форм-я обізнаності щодо особливостей про­фесій, потреби сусп-ва в них 2. Професійна діагностика — система псих-го вивчення особ-сті з метою виявлення її професійно зна­чущих властивостей і якостей.

3. Професійна консультація — надання особистості допомоги щодо найоптимальніших для неї на­прямів проф-го самовизначення.

4. Професійний відбір — допомога учневі у виборі кон­кретної професії на основі його загальних і спец-их здібностей, інтересів, перспективних умов професійної під­готовки і працевлаштування.

5. Професійна адаптація — допомога молодій людині всебічно пізнати майбутнє, його професійне середовище.

Ідея труд-го вих.-я в історії розвитку педагогіки і шкільництва знайшла своє відображення у працях: Песталоцці висунув проблему поєднання продуктивної праці з на­вч-ям і розглядав труд-е вих.-я в зв'язку з моральним.

Велику роль як засобу вих.-я особистості Ушинський від­водить праці. він підкреслює, що людина форм-ся і розв-ся у труд-ій діяльності. А.С. Макаренко здійснював переви­ховання шляхом залучення вихованців не тільки до побутового самообслуговування, а й до рентабельної продуктивної праці. Центральним у всебічному розвитку особ-сті, на думку вче­ного, є т-ве вих-ня. Особливого значення він надавав єдності трудової культури і загального розвитку — морального, розумового, естетичного, фізичного.