3.3. Технології очистки ґрунту від важких металів

Очищення ґрунтів від забруднень - комплекс заходів, спрямованих на видалення, локалізацію або руйнування забруднюючих компонентів ґрунтів з метою їх екологічної реабілітації (відновлення) .

Наукові та методичні питання очищення ґрунтів та інших компонентів геологічного середовища від токсичних забруднень розробляються в рамках нового наукового напрямку – геопургології [6, 88].

Геопургологія ­­­‒ науковий напрямок геоекології та екологічної геології по очищенню геологічного середовища від токсичних забруднень.

Враховуючи величезне різноманіття забруднювачів ґрунтів, а також з урахуванням поширення різноманітності самих ґрунтів, неможливо розробити універсальний спосіб очищення будь-яких ґрунтів від будь-яких забруднювачів. Тому доводиться пропонувати комплексні технології очищення ґрунтів, засновані на поєднанні різних способів очищення, застосовних до тих чи інших умов.

Всі методи очищення ґрунтів, згідно В. А. Корольову можна розділити на три групи:

1) методи видалення (вилучення) забруднень з ґрунту;

2) методи локалізації забруднень всередині ґрунтового масиву;

3) методи деструкції забруднень (придушення токсичності) в масиві.

Методи видалення забруднень з ґрунту передбачають безпосереднє видалення шкідливих компонентів за рахунок їх вилучення з ґрунтового масиву, його очищення тим чи іншим способом. При цьому вилучені з масиву забруднювачі підлягають подальшій утилізації вже поза масиву за допомогою окремої технології [8, 193].

Для цього використовуються механічне видалення забруднених ґрунтів (екскавація), промивання, вакуумування, екстракція і вилуговування, електрохімічне і електрокінетичне видалення, біовилуження і інші способи.

Методи локалізації забруднень всередині ґрунтового масиву засновані на застосуванні та облаштуванні різних бар'єрних технологій: створення механічних захисних екранів (бар'єрів), ін'єкційних екранів, термолокалізації, сорбційних та іонообмінних екранів, хімічної іммобілізації, біосорбційні екрани та ін.

Методи деструкції забруднень (придушення їх токсичності в масиві) засновані на механічному руйнуванні, способах газової та хімічної нейтралізації, термодеструкції, дезінфекції, детоксикації, гідролітичному розкладанні, окислюванні, мікробіологічної деструкції і т. д. [3, 246].

Висновки

1. Моніторинг ґрунтів є системою спостереження за станом земельного фонду з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів.

2. З кожним роком площі ґрунтів, придатних для сільського господарства, скорочуються. Неправильне землекористування, забруднення промисловими, сільськогосподарськими і побутовими відходами посилили деградаційні процеси в ґрунті. З метою отримання систематичної об'єктивної інформації про зміни стану ґрунту, виявлення їх причин і тенденцій розвитку, оптимізації впливу людини на ґрунтовий покрив формують систему монітингу стану ґрунтів. Його здійснюють за допомогою відповідних служб на визначених об'єктах контролю, він є найдоцільнішою системою науково-інформаційного забезпечення природоохоронних і управлінських рішень.

3. Моніторинг земель в Україні повинен проводитися у чіткій міжвідомчій узгодженості при збереженні комплексності спостережень та мінімізації їх параметрів, повного поєднання різнорівневих спостережень відповідно до природних і антропогенних навантажень агроландшафтів та стану земельних ресурсів, розробки поновлених теоретичних і методичних основ екологічного нормування допустимих навантажень на земельні ресурси на основі інтегральної оцінки комплексних чинників екології ґрунтів та перспектив розвитку територій. При цьому принципового значення набуває визначення нових складових сталого моніторингу земель на основі моніторингу ґрунтів, змін структури земельних угідь різного цільового призначення при ретельному контролі і оцінці ефективності державних екологостабілізуючих заходів з боку незалежних експертів та громадськості.