ВСТУП

Гриби – поживний харчовий продукт, що є джерелом білків, мінеральних речовин і вітамінів. За складом гриби ближче усього стоять до овочів, однак містять більшу кількість білків. Найбільш багаті білками білі гриби, підосиновики, підберезовики, сморчки й опеньки. Вміст білків по-різному в капелюшку і ніжці (у капелюшку білків більше) і залежить від віку гриба (більше білка в грибів середнього віку). Амінокислотний склад грибів неоднаковий. Незамінні амінокислоти містяться в білих грибах, підберезовиках, маслюках, опеньках і ін. видах. Тому вони надзвичайно корисні для організму людини.

Саме тому тема дослідження є досить актуальною.

Наукова новизна досліджень полягає в визначенні умов інтенсивного вирощування грибів в ефективному використанні поживних елементів субстрату при оптимальному температурному режимі.

Метою даної роботи визначення способів вирощування таких видів грибів, як печериця, глива та плеврот в сучасних економічних та екологічних умовах в Україні.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

– дослідження способів вирощування грибів в Україні та за кордоном;

– характеристика технологічних властивостей сировини та їх користь;

– ознайомлення з відомими способами вирощування грибів та врахування всіх можливих нюансів;

– дізнатися особливості грибів;

– проведення дослідження процессу посіву, догляду і росту грибів;

– аналіз процессу росту, та способів оптимізація урожаю та забезпечення якості готової продукції.

І. Як вирощують печериці, культура печериць

1. Культура печериць та її різновиди

Печериця (Agaricus, рос. шампиньон) — рід грибів, порядку Агарикальних, що містить як їстівні так і отруйні види, з більш ніж 300 видів по всьому світу. Російська назва «шампіньон» походить від фр. champignon, що означає просто «гриб». Розрізняють печерицю садову, їстівну, польову, звичайну, рудіючу отруйну та печериця темно-лускату отруйну.

Печериця садова, печериця двоспорова (Agaricus bisporus (J. Lange) Pil., Agaricus hortensis (Cke) Pil.) – їстівний базидіомікотовий гриб з родини агарикових – Agaricaceae. Культивується в більш ніж 70 країнах і є одним з найбільш часто і широко споживаних грибів у світі.

Шапка 4,5-8 см у діаметрі, товстощільном'ясиста, бурувато- або сірувато-коричнювато, горіхова, часто з червонуватим відтінком, притисненолуската, рідше гладенька, при підсиханні бурувата, коричнева. Ніжка дорівнює діаметру шапки або довша від нього, до основи потовщена або з бульбою. Кільце вузьке, біле, потім червонувато-сірувато-коричнювате, нестійке, зникав. Спори 4,5-6(7) Х 3,5-4,5 або 6-8,5(9) Х 4,6-6,8 мкм. М'якуш білий, щільний, при розрізуванні червонів, у сухих плодових тіл м'якуш червонувато-бежевий.

Зустрічається по всій Україні у степах, на пасовищах, на садибах, у садах; у липні – листопаді. Штучно культивується на угноєному ґрунті. Їстівний гриб. Використовують свіжим, про запас сушать.

Печериця їстівна, печериця тротуарна (Agaricus bitorquis (Quél.) Sacc., Agaricus edulis (Vitt.) F. H. Moell et j. Schaeff, Psalliota bitorquis Quél.) З родини агарикових – Agaricaceae. Шапка 3-15 см у діаметрі, товстощільном'ясиста, куляста, згодом опуклорозпростерта, біла, брудно-біла, зрідка жовтувато- або коричнювато-біла, матова, у центрі з малопомітними притиснутими лусочками, До краю волокниста, з коркуватою шкіркою. Пластинки вільні, рожевуваті, брудно-рожеві, пізніше темно-коричневі. Спорова маса пурпурово-коричнева. Спори майже кулясті, 4-6 Х 4-6 мкм, гладенькі. Ніжка 2-10 Х 1,5-2,5 см, дуже щільна, кольору шапки, з подвійним, щільним кільцем здебільшого в нижній частині. М'якуш білий, дуже щільний, при розрізуванні на повітрі злегка рожевів, приємний на смак і запах. Зустрічається по всій Україні у садибах, у містах на тротуарах, у степах, на полях (на щільному ґрунті); у червні – жовтні. Добрий їстівний гриб. Використовують свіжим.

Печериця польова (Agaricus arvensis Schaeff. ex Secr., Psalliota arvensis (Schaeff. ex Secr.) Kumm.) Місцеві назви – стерниця, печериця царинка. З родини агарикових – Agaricaceae. Шапка 3-15(20) см у діаметрі, товстом'ясиста, напівкуляста, тупоконусоподібна або плоскорозпростерта, біла, жовтувата (при достиганні у центрі темніша), гола, шовковисто-блискуча, іноді дрібно-тонколуската, при натискуванні стає яскраво-жовтою. Пластинки вільні, білуваті, пізніше брудно-рожеві, з віком темно-коричневі. Спорова маса пурпурово-коричнева. Спори 6-8 Х 4-5 мкм, гладенькі. Ніжка 5-15(20) Х 1-3(6) см, біля основи часто бульбоподібно розширена, щільна, згодом з порожниною, біла, від дотику жовтіє, гола, з широким, подвійним білим, по краю жовтуватим кільцем. М'якуш білий, під шкіркою жовтуватий, у ніжці внизу жовтий, при розрізуванні на повітрі трохи жовтіє, з приємним смаком і запахом.

Зустрічається по всій Україні. Росте у листяних і хвойних лісах, на галявинах, уздовж доріг, у полезахисних смугах, парках, садах, на пасовищах. Збирають у червні – жовтні. Дуже добрий їстівний гриб. Використовують вареним, смаженим. Про запас сушать, засолюють, маринують.

Збираючи цей гриб, треба звертати увагу на запах м'якуша, щоб не взяти помилково печерицю рудіючу отруйну. Печерицю польову іноді збирачі грибів плутають з смертельно отруйними мухоморами – білим, білим смердючим та блідою поганкою.

Печериця звичайна, печериця степова (Agaricus campestris L. ex Fr. Psalliota campestris (L. ex Fr.) Quél.) Місцеві назви стернівка, печірка. З родини агарикових – Agaricaceae. Шапка 4-8 (12) см у діаметрі, товстоніжном'ясиста, куляста, згодом опукло- або плоскорозпростерта, біла, брудно-біла, іноді з легким рожевуватим або коричнюватим відтінком, гола або з малопомітними притиснутими лусочками, блискуча, шовковиста. Пластинки вільні, рожевуваті, брудно-рожеві, пізніше темно-коричневі. Спорова маса пурпурово-коричнева. Спори 7-9(10) Х 5-6(7) мкм, гладенькі. Ніжка 3-6(8) Х 0,8-2 см, щільна, кольору шапки, з тонким нестійким кільцем. М'якуш ніжний, білий, при розрізуванні рожевіє, з приємним смаком і запахом.

Зустрічається по всій Україні: на луках, полях, у цілинних степах, групами. Збирають у червні – жовтні. У печериці звичайної виявлено антибіотики з широким спектром дії.

Замість печериці звичайної часом помилково збирають печерицю рудіючу отруйну та смертельно отруйні мухомори – білий смердючий і бліду поганку.

Печериця рудіюча отруйна (Agaricus xanthodermus Gen.) З родини агарикових – Agaricaceae. Плодове тіло біле, брудно-біле, від дотику одразу жовтіє, м'якуш гриба має запах карболової кислоти. Шапка 5 – 8(12) см у діаметрі, напівсферична, згодом опукло- або плоскорозпростерта, гладенька, до краю луската, часто тріщинувата; при підсиханні коричнювато- або бурувато-сіра з білуватими плямами. Пластинки рожеві, з віком коричневі. Спорова маса коричнева. Спори 5 – 6(7 – 9) X (3)3 – 4,5(6) мкм. Ніжка дорівнює діаметру шапки або коротша, порожня, кольору шапки, біля основи жовта, гладенька. Кільце вузьке, товсте, повисле, біле, по краю жовтувате, нестійке. М'якуш шапки білий, бруднувато-білий, м'якуш ніжки – біля основи жовтуватий із запахом карболової кислоти, у сухих плодових тілах сіруватий з легким фіолетовим відтінком, при розрізанні на повітрі м'якуш ніжки жовтіє, а біля основи – стає помаранчевим.

Росте печериця рудіюча у липні – жовтні в садах, парках, на луках, в лісах на галявинах. Поширена всій Україні. Отруйний гриб, при вживанні спричиняє тяжке шлунково-кишкове захворювання. Природа отрути, властивої грибу, не з'ясована.

Використовують у народній медицині як джерело лікарських речовин.

Печериця темно-луската отруйна (Agaricus placomyces Peck., Agaricus meleagris (J. Schaeff.) Pil.) З родини агарикових – Agaricaceae. Шапка 5 – 10(12) см у діаметрі, м'ясиста, напівкуляста, дзвоникоподібна, згодом опукло- або плоскорозпростерта, сіра, коричнювато-сіра, густо-темнолуската, у центрі темніша, до краю світліша, суха. Пластинки вільні, широкі, білуваті, згодом лілувато-рожеві, з віком темно-коричневі. Спори 4 – 5 X 3 мкм. Ніжка 6 – 10(12) X 1 – 1,5 см, внизу з бульбою до 2,5 см у діаметрі, з порожниною, біла, біля основи жовта, гола, з широким білим кільцем. Ніжка і кільце від дотику жовтіють, пізніше коричневіють. М'якуш білий, у ніжці внизу жовтий, при розрізуванні жовтіє, потім коричневіє, з неприємним запахом.

Поширений у Лісостепу, Криму. Росте у листяних та мішаних лісах на вологих місцях, групами; у липні – вересні. Отруйний гриб, при вживанні в їжу спричиняє тяжке шлунково-кишкове захворювання.