- •3.142 .Сучасні підходи до класифікації порушень мовлення. Загальна характеристика форм.
- •3.143 .Класифікація дислалії. Загальна характеристика форм.
- •3.144. Етапи формування правильної вимови звука. Загальна характеристика.
- •3.145. Порушення вимов свитячих звуків. Методика колекційної роботи.
- •3.148..Порушення вимови звуків [р], [р']. Методика корекційної роботи.
- •3.149..Психолого-педагогічна характеристика дітей із ффнм.
- •3.150..Методика логопедичного обстеження дошкільників молодших школярів із ффнм (мета, провідні завдання, принципи, етапи, зміст).
- •3.151..Особливості організації корекційно-розвивальної роботи з дітьми дошкільного віку із ффнм
- •3.152. .Класифікація ринолалїї. Етіологія та патогенез виникнення різних форм ринолалії.
- •3.153. Особливості прояву рінолалії в різні вікові періоди.
- •3.154. .Система логопедичної роботи при вродженій відкритій ринолалії (за і.Єрмаковою).
- •3.155.. Методика логопедичного обстеження дітей із ринолалалією (мета, провідні завдання, принципи, етапи, зміст).
- •3.156.. Класифікація порушень голосу. Загальна характеристика форм . Профілактика порушеннях голосу у дітей.
- •3.157.Етіологія , патогенез та синдромокомплекс дізартрії .
- •3.158.. Класифікація дізартрії . Загальна характеристика форм .
- •3.159.. Комплексний підхід до подолання дізартрії у дітей .
- •3.161. Стерта дизартрія. Загальна характеристика. Методика логопедичної роботи при стертій дизартрії.
- •3.162.. Етіологія алалії. Класифікація форм.
- •3.164.. Порівняльна характеристика моторної алалії з іншими мовленнєвими порушеннями (дислалією, дизартрією, сенсорною алалією). Основні діагностичні показники моторної алалії.
- •Диференційна діагностика моторної алалії та дизартрії.
- •3.167.Рівні знм за р.Є.Лєвіною. Загальна характеристика
- •3.168. Комплексний підхід до подолання знм у дітей дошкільного віку.
- •3.171. Методика подолання нерізко вираженого знм у молодших школярів
- •3.177. Класифікація дислексії. Критерії виділення форм дислексії, загальна характеристика форм.
- •3.178.Методика логопедичної роботи при дислексії.
- •3.181.Методика логопедичного обстеження дітей із порушеннями читання і письма (мета, провідні завдання, принципи, етапи, зміст).
- •3.182.Профілактика порушень писемного мовлення у дітей дошкільного віку.
- •3.184.Класифікація заїкання. Загальна характеристика форм.
- •3.186.Психолого-педагогічна характеристика дітей із неврозоподібної формою заїкання
- •3.188..Комплексні системи подолання заїкання у дітей дошкільного віку (н.А. Власової; є.Ф. Рау; н.А. Чевелєвої, с.А.Миронової).
- •3.190. Особливості організації надання логопедичної допомоги в Україні.
3.144. Етапи формування правильної вимови звука. Загальна характеристика.
Процес роботи над звуком включає в себе 4 обов'язкові етапи: підготовчий етап; етап постановки звуку; етап автоматизації звуку; етап диференціації звуку; а також один додатковий етап: етап введення звуку у зв'язне мовлення.
При проходженні всіх цих етапів важлива наступність і послідовність. Не можна перескочити через етап або перейти до наступного, не освоївши попереднього. Результат може бути негативним.
1) Підготовчий етап (допомагає підготувати мовленнєвий апарат до правильної вимови звуку):
Мета цього етапу - підготовка до правильного сприйняття і відтворення звуку. формування точних рухів органів артикуляційного апарату; формування спрямованого повітряного струменя; відпрацювання опорних звуків; розвиток дрібної моторики рук; розвиток фонематичного слуху.
Після того, як артикуляційний апарат буде достатньо підготовлений (вправи виконуються чітко, без помилок, в досить швидкому темпі), можна переходити до постановки звуку.
2) Етап постановки звуку.Мета цього етапу - досягти правильної вимови ізольованого звуку.
Методи постановки свистячих звуків (способи):
1) за наслідуванням (використовується в першу чергу): за зразком логопеда, показ правильної артикуляції, або від артикуляційних вправ;
2) механічний (майже не використовуємо): постановка звука за допомогою логопедичних зондів, шпателя та інших пристосувань;
3) змішаний (використовується у другу чергу): використовуємо прийоми 1-го і 2-го методів.
Звук вважається поставленим, якщо дитина може правильно вимовляти його ізольовано, тобто свистіти: "с-с-с", шипіти «ш-ш-ш» тощо.
3) Автоматизація:Мета даного етапу - досягти правильної вимови звуку у фразовому мовленні. Поставлений звук потрібно обов'язково автоматизувати, тобто довести вимову його в мовленні до автоматизму: автоматизацію починають з вимови складів - спочатку в прямих складах: са, си, со, су, потім у зворотніх: ас, ис, ос, ус, далі в складах, де звук знаходиться між голосними: аса, аси, асо, асу, иса, і, нарешті, у складах зі збігом приголосних (беруться ті приголосні звуки, які не порушені у дитини): сто, ста, спа, сма, сни, ско; автоматизація звуку в словах; автоматизація в словосполученнях; автоматизация в реченнях;автоматизація в текстах.
4) Диференціація:Мета даного етапу - навчити дитину розрізняти звуки, які змішуються і правильно вживати їх у мовленні. Диференціація - це розрізнення, розмежування схожих звуків, наприклад, [р] і [л], [с] і [ш]. На етапі диференціації ми вчимося не плутати ці звуки в мовленні. Цей етап особливо важливий для тих, хто у своєму мовленні змішує ці звуки або змішував раніше. Однак, і іншим не варто нехтувати диференціацією.
Починаємо диференціацію, так само, як і автоматизацію, з розрізнення звуків у складах (ра-ла, со-шо), потім переходимо до слів (коса-коза, миска-мишка) і фразам. На цьому етапі можна активно використовувати скоромовки (Йшла Саша по шосе. Карл у Клари вкрав корали тощо).
Етапи, описані вище, обов'язково потрібно пройти, щоб навчитися правильно вимовляти той чи інший звук. Як правило, після завершення останнього етапу, діти вже вільно вживають раніше порушений звук у своєму мовленні. Однак, це відбувається не завжди. У цьому випадку на допомогу приходить ще один вид роботи.
Введення звуку в мовлення: Введенню звуку в мовлення добре сприяє:заучування напам'ять віршів, що містять слова з потрібним звуком, переказ текстів і складання розповідей (усних творів).
Оскільки звук / звуки, які змішуються вводяться в мовлення вже після етапу диференціації, робота проводиться, як правило, відразу над групою звуків, наприклад, групою свистячих, шиплячих, сонорних тощо.
