Агрохімія

1.Агрохімічні властивості грунтів. Агрохімічні моделі родючості грунтів.

Агрохімічні властивості ґрунтів характеризуються вмістом органічних речовин, азотним, фосфорним і калійним режимами, вмістом мікроелементів і біологічною активністю ґрунту. Органічні сполуки ґрунту представлені в основному гумусом. Систематичне застосування органічних і мінеральних добрив у великих нормах сприяє стабілізації і накопиченню гумусу в сівозмінах.

Азотний режим ґрунтів характеризується вмістом загального азоту і складом його сполук, нітрифікаційною здатністю. Кількість у ґрунті мінеральних сполук азоту значно впливає на ефективність застосування азотних добрив.

Фосфорний режим ґрунтів характеризується вмістом загального фосфору, фракційним складом фосфорорганічних і мінеральних сполук фосфору та їх рухомістю. Від їх кількості і складу залежить врожайність сільськогосподарських культур.

Умови калійного живлення рослин характеризуються наявністю водорозчинного, обмінного і необмінного калію; вміст водорозчинного й обмінного калію залежить від застосування добрив і змінюється протягом вегетації рослин.

При високому вмісті поживних речовин в ґрунті потреба в добриві знижується, а при низькому – підвищується.

Добрива проявляють велику дію на ґрунт: збагачують його поживними речовинами, змінюють реакцію ґрунтового розчину, інтенсивність і характер мікробіологічних процесів та інших властивостей, які визначають родючість ґрунту.

Модель родючості – це сукупність агрономічно важливих властивостей та режимів

ґрунту, які забезпечують певний рівень продуктивності рослин. Оптимальні параметри показників родючості встановлюються для кожного типу ґрунту за даними тривалих багаторічних дослідів. Опрацювання та удосконалення моделей родючості є одним із основних елементів науково обґрунтованого планування відтворення родючості ґрунту. Моделі родючості ґрунтів можна складати за допомогою комп’ютерів, куди вводиться відповідна інформація. Моделі родючості ґрунту мають стати основою для раціонального використання агротехнічних заходів та засобів хімізації у сільськогосподарському виробництві. В свою чергу, останні разом з меліоративними та іншими заходами повинні сприяти поступовому наближенню властивостей ґрунту до їх оптимальних параметрів, які забезпечують високий рівень його родючості та врожайності сільськогосподарських культур. Хоча питання про моделювання родючості ґрунту є порівняно новим, воно має непогану перспективу. По суті, створюються еталони для різних ґрунтів, порівняно з якими можна буде оцінювати їх реальну родючість.

2. Баланс основних елементів живлення.

Дослідження балансу поживних речовин нині є однією з основних проблем агрохімії. Це пов'язано з необхідністю систематичного підвищення ефективної родючості ґрунтів, урожайності сільськогосподарських культур і якості отриманої продукції. Баланс поживних речовин у землеробстві допомагає вивчати їх винос із ґрунту врожаєм і надходження в ґрунт із різних джерел. Якщо витрати поживних речовин внаслідок виносу з урожаєм не компенсуються внесенням добрив, то відбувається поступове виснаження ґрунту і зниження врожаю.

Баланс поживних речовин у землеробстві окремого господарства є науковою основою для розробки правильної системи удобрення культур у сівозмінах. Вивчення надходження і витрат поживних речовин у землеробстві дає можливість контролювати їх кругообіг у господарстві шляхом хімізації землеробства. Господарський баланс може бути вихідний (валовий, загальний) або ефективний (продуктивний, активний). Господарський вихідний баланс включає надходження поживних речовин без урахування коефіцієнта засвоєння. Гостро виражений дефіцитний баланс азоту, фосфору і калію в землеробстві господарства несумісний із завданням підвищення родючості ґрунту та збільшення врожаю сільськогосподарських культур. У таких умовах виникає необхідність підвищення кількості добрив, які вносять, або ж упровадження інших засобів хімізації (вапнування, гіпсування).