2. Цілі як засоби формування і розвитку організації

Цілі – це бажаний стан об’єкта або бажаний кінцевий результат діяльності. Вона завжди передує усвідомлення діяльності людей та є мотивом що спонукає їх до дій, оскільки формується на основі їхніх потреб та інтересів.

Цілі обирають та конструюють у вигляді ідеальної моделі стану системи в майбутньому, можливість досягнення якої керівників з врахуванням різних чинників. Як правило організації ставлять та реалізують не одну ціль а декілька цілей які важливі для її функціонування та розвитку.

Цілі класифікують за кількома ознаками:

1. За належністю до фаз життєвого циклу організації: цілі створення, цілі функціонуванні, цілі розвитку.

2. За масштабами охоплення діяльністю: глобальні цілі, локальні цілі.

3. За своєчасністю постановки: актуальні, малозначущі, другорядні.

4. За періодом становлення: стратегічні цілі, тактичні цілі, оперативні цілі.

5. За ієрархічністю: головні(цілі організації загалом), та забезпечувальні (цілі окремих працівників).

6. За змістом: економічні, організаційні, технічні, соціальні, наукові, політичні.

7. З функціями: цілі маркетингу, кадрові цілі, виробничі, фінансові, інноваційні.

8. За відношення одна до одної: гармонійні, індиферентні, конкуруючі, антагоністичні.

Цілі повинні задовольняти наступним ключовим вимогам:

• Цілі повинні бути досяжними.

• Цілі повинні бути гнучкими.

• Цілі повинні бути конкретними та вимірними.

• Цілі повинні бути сумісними.

• Цілі повинні бути прийнятними для тих хто їх реалізує

3. Структура організацій

Ефективна діяльність організацій неможлива без спеціалізованого розподілу праці за якого кожен вид робіт доручається тим фахівцям які можуть її зробити краще за інших. Результатом горизонтального і вертикального розподілу праці є формування структури організації праці.

Структура організації це логічні взаємовідносини рівнів управління і функціональних одиниць, побудовані в такій формі яка дає змогу найефективніше досягати цілей організацій.

Формування структури організації зумовлене багатьма чинниками, такими як специфікою діяльності, розмірами підприємства, технологіями які використовуються, продукцією що виготовляється, обсягами виробництва, статтю споживачів і тд.

Залежно від виду робіт взятих за основу поділу праці виділяють 3 різновиди структури організації:

1. Виробнича структура, яку формує горизонтальний розподіл праці, що ґрунтується на виділенні окремих стадій технологічного процесу. Вона являє собою групування конкретних завдань в межах виробничих підрозділів (цехів, відділів, дільниць які між собою пов’язані єдиним технологічним ланцюгом).

2. Структура апарату управління, грунтується на вертикальному розподілі праці внаслідок якого встановлюється кількість рівнів управління та вибудовується управлінська вертикаль.

3. Організаційна структура управління, відіграє об’єднувальну роль щодо виробничої структури та структури апарату управління.

4. Зовнішнє середовище організації

Це сукупність господарських об’єктів, економічних, суспільних та природних умов, національних і міждержавних структур, а також інших зовнішніх середовищ щодо підприємства щодо умов та чинників.

Залежно від характеру впливу, зовнішнє середовище поділяється на середовище прямої дії ( мікро середовище ), та середовище опосередкованої дії( макро середовище ). Крім того зовнішнє середовище характеризується наступними чинниками:

Складність Мінливість

Взаємозалежність факторів Невизначеність

До суб’єктів мікросередовища належать:

• Постачальники

• Посередники

• Споживачі

• Конкуренти

• Контактні аудиторії ( державні органи управління, ЗМІ, місцеве населення, законодавство що стосуються підприємства)

До основних факторів макро середовища відносять:

1. Економічні фактори

2. Політичні фактори

3. Соціокультурні фактори

4. Демографічні фактори

5. Науково-технічні фактори

6. Екологічні фактори

Дата: 21.03.15