3.Заходи і закономірності та принципи менеджменту

У процесі розвитку менеджменту сформувались певні норми управління організації – це закони, закономірності та управління менеджменту.

Закони менеджменту – сталі незаперечні норми управління.

До них відносяться:

1. Закон спеціалізації управління – передбачає розподіл управлінської діяльності на засадах застосування конкретних функцій менеджменту, таких категорій як вповноваження, компетентність, відповідальність.

2. Закон інтеграції управління – спрямований на досягнення єдності зусиль всіх підрозділів, служб та окремих працівників для виконання завдань організації шляхом використання правил, процедур, ієрархії управління та стилів керівництва

3. Закон оптимального поєднання централізації і децентралізації управління – покликаний сформулювати оптимальний рівень делегування вищим керівництвом нижчим рівням своїх обов’язків з метою досягнення високих результатів та сприятливому психологічного клімату в колективі.

4. Закон демократизації управління акцентує увагу на участі працівників в управлінських процесах на двосторонньому спілкуванні, розвитку особистих і професійних якостей підлеглих.

5. Закон економії часу в управлінні – спрямований на підвищення управлінської праці, зменшення трудомісткості шляхом впровадження передових методів та прийомів праці.

6. Закон пропорційного розвитку системи управління – передбачає послідовну та постійну еволюцію всіх управлінських системних організацій

Закономірності менеджменту – це об’єктивні, стійкі та загальні зв’язки між явищами, які постійно повторюються.

До них відносять:

1. Функції та методи менеджменту

2. Управлінське рішення

3. Зовнішнє та внутрішнє середовище організації

4. Керуюча та керована система організації

Важливу роль в управлінні діяльності відіграють принципи менеджменту, які на засадах застосування законів та закономірностей відображають прикладний характер управління організацією.

До них відносять:

1. Цілеспрямованість

2. Врахування потреб та інтересів

3. Ієрархічність

4. Взаємозалежність

5. Динамічна рівновага

6. Економічність

7. Активізація

8. Системність

9. Єдиновладдя

4.Процесний, системний та ситуаційний підходи в менеджменті

Процесний підхід трактує управління як серію безпосередніх взаємопов’язаних дій. Ці дії, кожна з яких, сама по собі є процесом, значною мірою визначають успіх діяльності організації.

Вони отримали назву функцій менеджменту, з яких виділяють 4 основних:

1. Планування

2. Організування

3. Мотивування

4. Контролювання

Крім основних, виділяють п’яту функцію – регулювання яка використовується за потреби.

Будь-який процес управління здійснюється шляхом послідовного виконання цих функцій.

Згідно із системного підходу будь-яка системна організація розглядається як відкрита система, яка складається з певної сукупності взаємопов’язаних елементів, які діють узгоджено, мають спільну мету та становлять єдине ціле.

При цьому успіх системи шукають не в середині неї, а поза нею, тобто успіх пов’язують з тим що пріоритетність методів управління визначають ситуацією.

Ситуаційний підхід – грунтується на тому, що пріоритетність методів управління визначають ситуацією.

Тобто, оскільки існує безліч факторів як в самій організації так і в зовнішньому середовищі, саме тому не існую єдиних найкращих методів управління.

Найефективнішим щодо конкретної ситуації є такі методи, які найбільш відповідають її суті.

Дата: 10.03.15