21.11.2014 В отдел делопроизводства Хозяйственного суда города Киева от ответчика поступили дополнительной документы, суд приобщил к материалам дела.

В судебном заседании 24.11.2014 представитель истца предоставил устные объяснения по существу спора; исковые требования поддержал в полном объеме.

Представители ответчика предоставили устные пояснения по существу спора; против иска возразили.

В судебном заседании 24.11.2014 было объявлено вступительную и резолютивную части решения по делу.

Заслушав объяснения представителей сторон, исследовав предоставленные доказательства, суд

Установил:

Відповідно до статті 1 Закону України «Про господарські товариства» господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належить, зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про господарські товариства», іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації можуть бути засновниками та учасниками господарських товариств нарівні з громадянами та юридичними особами України, крім випадків, встановлених законодавчими актами України.

Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами (ст. 50 Закону України «Про господарські товариства»).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про господарські товариства», установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.

Відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.ЕК. Інтернешнл Ко", затвердженого протоколом № 2/11 від 26.07.2011 рішення загальних зборів учасників (державна реєстрація змін до установчих документів проведена 21.06.2012), Товариство з обмеженою відповідальністю "С.П.ЕК. Інтернешнл Ко" діє на підставі цього Статуту, Цивільного таГосподарського кодексів України, законів України "Про господарські товариства", "Про зовнішньоекономічну діяльність" та іншого чинного в Україні законодавства.

Товариство засноване на основі Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про зовнішньоекономічну діяльність" та іншого чинного законодавства України для здійснення підприємницької діяльності та отримання прибутку на основі повного господарського розрахунку, самофінансування та самоокупності (п. 1.1 Статуту).

Товариство є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки у банківських установах, круглу печатку, кутовий штамп з власним найменуванням, бланки, торговельну марку (знак для товарів та послуг), іншу атрибутику юридичної особи, може від свого імені укладати договори, набувати майнові та пов'язані з ними немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем в суді, господарському суді, третейському суді (п. 1.2 Статуту).

Товариство у своїй діяльності керується чинним законодавством України, цим Статутом, а також внутрішніми правилами, регламентами та іншими локальними актами Товариства (п. 1.3 Статуту).

Відповідно до п. 1.5 Статуту, учасниками товариства є фізична особа - громадянин Греції, Демертзідіс Андреас, що проживає за адресою: Україна, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 12, кв. 51; тимчасова посвідка на постійне проживання: серія КИ №010189/101117, видана УГІРФО ГУ МВС України в місті Києві 12.03.2004р.; реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків: 1922815577 (п. 1.5.1 Статуту); фізична особа - громадянин Греції, Гундувас Константінос, що проживає за адресою: Греція, Салоніки, вул. Бубулінас, буд. 10, паспорт АЕ 3767774, виданий Центральною установою Грецької поліції, паспортним управлінням - національним паспортним центром 22.02.2008 р., реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків: 2134025990 (п. 1.5.2 Статуту).

Згідно з п. 5.1 Статуту, учасники товариства мають право, зокрема, брати участь в управлінні справами товариства (п. 5.1.1); висувати на розгляд органів управління товариства пропозиції з питань діяльності товариства (п. 5.1.4); одержувати дані та відомості щодо діяльності товариства, стану його майна, розмірів прибутків та збитків. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів (п. 5.1.6).

Відповідно до п. 6.3 Статуту, розподіл статутного капіталу між учасниками товариства відбувається наступним чином: Демертзідіс Андреас володіє часткою у розмірі 1000,00 (одна тисяча) гривень, що відповідає 50% Статутного капіталу Товариства, та відповідає вкладу Демертзідіса Андреаса до Статутного капіталу Товариства у розмірі 1000,00 (одна тисяча) гривень; Гундувас Константінос володіє часткою у розмірі 1 000,00 (одна тисяча) гривень, що відповідає 50% Статутного капіталу Товариства, та відповідає вкладу Гундуваса Константіноса до Статутного капіталу Товариства у розмірі 1 000,00 (одна тисяча) гривень.

Згідно з п. 14.1 Статуту, товариство здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, веде статистичну звітність у встановленому порядку, несе відповідальність за їх достовірність та подає державним органам згідно з установленими формами та строками.

Згідно з п. 14.2 Статуту, в разі необхідності для перевірок фінансової та господарської діяльності товариства можуть залучатися спеціалізовані служби, в тому числі й аудиторські.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з листом від 25.07.2013, в якому вимагав негайно провести аудиторську перевірку діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.ЕК. Інтернешнл Ко" за 2011 та 2012 роки та надати Гундувасу Константіносу результати такої перевірки.

Втім, листом вих. № 02-09/2013-4 від 02.09.2013 відповідач повідомив позивача про те, що проведення аудиту для Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.ЕК. Інтернешнл Ко" є необов'язковим; жодного рішення про проведення аудиту загальними зборами товариства не приймались та проведення такої перевірки не передбачене бюджетом товариства у 2013 році.

Спір у справі виник внаслідок того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "С.П.ЕК. Інтернешнл Ко" на неодноразові звернення позивача щодо проведення аудиторської перевірки товариства, жодного разу аудиторську перевірку не проводило, внаслідок чого у позивача є підстави вважати, що таке ухилення Демертзідіса Андреаса, директора Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.ЕК. Інтернешнл Ко", від проведення аудиту спрямоване на приховування прибутків товариства, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду та просив зобов'язати відповідача провести аудиторську перевірку за 2011, 2012 та 2013 року.

Згідно з частинами 3, 4 статті 146 Цивільного кодексу України, для здійснення контролю за фінансовою діяльністю товариства з обмеженою відповідальністю згідно з рішенням його загальних зборів, а також в інших випадках, встановлених статутом і законом товариства, може призначатися аудиторська перевірка. Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності та звітності товариства з обмеженою відповідальністю встановлюється статутом товариства і законом. На вимогу будь-кого з учасників товариства може бути проведено аудиторську перевірку річної фінансової звітності товариства із залученням професійного аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками. Витрати, пов'язані з проведенням такої перевірки, покладаються на учасника, на вимогу якого проводиться аудиторська перевірка, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про господарські товариства», перевірки фінансової діяльності товариства здійснюються державними податковими інспекціями, іншими державними органами у межах їх компетенції, ревізійними органами товариства  та аудиторськими організаціями.

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України «Про господарські товариства», товариство веде бухгалтерський облік, складає і подає статистичну  інформацію та адміністративні дані у порядку, встановленому законодавством. Достовірність та повнота річної фінансової звітності товариства повинні бути підтверджені аудитором (аудиторською фірмою). Обов'язкова аудиторська перевірка річної фінансової звітності товариств з річним господарським оборотом менш як двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів проводиться один раз на три роки.

Згідно зі статтю 3 Закону України «Про аудиторську діяльність», аудиторська діяльність - підприємницька діяльність, яка включає в себе  організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг. Аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової  звітності  суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її  достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів. Суттєвою є інформація, якщо її пропуск або неправильне відображення може вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансових звітів. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення. Аудит може проводитися з ініціативи суб'єктів господарювання, а також у випадках, передбачених законом (обов'язковий аудит).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про аудиторську діяльність», проведення аудиту є обов'язковим  також  в  інших  випадках, передбачених законами України.

З аналізу вищезазначених правових норм, зокрема, ст. 18 Закону України «Про господарські товариства», вбачається, що проведення аудиторської перевірки є обов'язковим кожного року для товариств з річним оборотом більше як двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів, а для товариств з річним господарським оборотом менш як двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів обов'язкова аудиторська перевірка річної фінансової звітності  проводиться один раз на три роки.

При цьому суд зазначає, що дійсно, частиною 2 ст. 18 Закону України «Про господарські товариства» передбачено, що достовірність та повнота річної фінансової звітності товариства повинні бути підтверджені аудитором (аудиторською фірмою). Обов'язкова аудиторська перевірка річної фінансової звітності товариств з річним господарським оборотом менш як двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів проводиться один раз на три роки.

Відповідно до п. 4 ст. 146 Цивільного кодексу України, порядок проведення аудиторських перевірок діяльності та звітності товариства з обмеженою відповідальність встановлюється статутом товариства і законом. А п. 5 ст. 146 Цивільного кодексу України передбачено, що публічна звітність товариства з обмеженою відповідальністю про результати його діяльності не вимагається, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про аудиторську діяльність» проведення аудиту є обов'язковим для: 1) підтвердження достовірності та повноти річної фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності відкритих акціонерних товариств, підприємств - емітентів облігацій, професійних учасників ринку цінних паперів, фінансових установ та інших суб'єктів господарювання, звітність яких відповідно до законодавства України підлягає офіційному оприлюдненню, за винятком установ і організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету; 2) перевірки фінансового стану засновників банків, підприємств з іноземними інвестиціями, відкритих акціонерних товариств (крім фізичних осіб), страхових і холдингових компаній, інститутів спільного інвестування, довірчих товариств та інших фінансових посередників; 3) емітентів цінних паперів при отриманні ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Проведення аудиту є обов'язковим також в інших випадках, передбачених законами України.

Суд наголошує на тому, що саме частиною 2 ст. 18 Закону України «Про господарські товариства» передбачений обов'язковий аудит річної фінансової звітності товариства з обмеженою відповідальністю, тобто це і є іншим випадком.

При цьому суд критично оцінює заперечення відповідача з приводу встановлення законом обов'язку проводити аудит фінансової звітності лише щодо товариств з річним господарським оборотом менш як двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів та зазначає, що частина 2 ст. 18 Закону України «Про господарські товариства» містить імперативну норму, яка встановлює обов'язок товариства підтвердити достовірність та повноту річної фінансової звітності товариства шляхом проведення аудиторської перевірки, тобто обов'язок щороку проводити відповідну перевірку. Відповідна норма є загальною, тоді як наступна норма, що встановлює обов'язок один раз на три роки проводити аудиторську перевірку річної фінансової звітності для товариств з річним господарським оборотом менш як двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів, є відповідно нормою спеціальною, оскільки передбачає іншу періодичність проведення аудиторської перевірки для спеціального суб'єкту - товариств з річним господарським оборотом менш як двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів.

Беручи до уваги вищевикладене, зважаючи на те, що відповідачем подані докази того, що його річний господарський оборот складає більше як двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів, та не надано суду доказів проведення аудиторських перевірок за 2011-2013 роки, суд приходить до висновку, що позов Гундуваса Константіноса до Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.ЕК. Інтернешнл Ко" в частині вимог щодо зобов'язання провести аудиторську перевірку річної фінансової звітності  товариства за 2011, 2012 та 2013 роки із залученням професійного аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками, підлягає задоволенню.

Разом з тим суд наголошує на тому, що відповідно до ч. 1 статті 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Цивільного кодекс України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.ЕК. Інтернешнл Ко" не передбачено обов'язку виконавчого органу, директора, проводити аудиторську перевірку товариства, а тому суд не може зобов'язати саме виконавчий орган товариства на вчинення дій, які не є обов'язком для нього.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов Гундуваса Константіноса до Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.ЕК. Інтернешнл Ко" в частині зобов'язання відповідача саме в особі виконавчого органу провести аудиторську перевірку є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Так само і позовні вимоги в частині зобов'язання надати аудиторам всі необхідні для перевірки документи бухгалтерського, фінансового та податкового обліку не підлягають задоволенню саме у такому формулюванні, оскільки зобов'язання провести аудиторську перевірку передбачає обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.ЕК. Інтернешнл Ко" надати відповідні передбачені законодавством документи для проведення аудиторської перевірки, тобто охоплюється більш широким поняттям.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.ч. 1, 2 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "С.П.ЕК. Інтернешнл Ко" (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 12, кв. 51; ідентифікаційний код: 20045542) провести аудиторську перевірку річної фінансової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.ЕК. Інтернешнл Ко" за 2011, 2012 та  2013 роки із залученням професійного аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.ЕК. Інтернешнл Ко" (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 12, кв. 51; ідентифікаційний код: 20045542) на користь Гундуваса Константіноса (місце проживання в Грецькій Республіці: м. Салоніки, вул. Бубулінас, буд. 10; місце проживання в Україні: м. Київ, вул. Сошенка, буд. 28А; реєстраційний номер облікової картки платника податків в Україні: 2134025990) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 01.12.2014