Зміни в соціально-політичному устрої Галичини.

Відіграючи для Польщі роль порубіжної смуги, Русь потребувала потужних зброй­них сил, здатних відбити напади ззовні. Відтак з ініціативи короля тут починають роздаватися землі у володіння під умовою виконання військової служби дрібній шляхті з Мазовії, Малої Польщі, Сілезії. Водночас на земельних наділах осідають вояки-ветерани найманих королівських загонів - німці, чехи, угорці, румуни. Разом зі шляхтою на Русь проникав і селянський іноетнічний елемент. Слідом за цією напіввійськовою колонізацією просувався торгово-ремісничий люд-поляки, німці.

Поворотним в історії єврейського розселення став кінець XV ст., коли їх було вигнано з Іспанії, Португалії, Штирії, більшості німецьких земель, а також почались переслідування в Чехії і а Угорщині. Центр культурного й економічного життя єврейства переміщується на схід - у Польщу й Литву. Зокрема єврейські громади Кракова, Познані, Львова, Любліна вважалися найбільшими в Європі після Венеції, а всього в Речі Посполитій на кінець XVI ст. проживало понад 100 тис. євреїв. Перші згадки про євреїв у Львові датуються 1356р., Дрогобичі - 1404р. За даними 1500р., вони мешкали у 18 містах Руського воєводства. Проте найчисленнішу групу прибульців складали поляки - і серед шляхти, і в містах.

Впливовою етнічною групою продовжували, як і в княжі часи, залишатися вірмени. Зміцнення вірменської торгової колонії у Львові наприкінці XIV ст. засвідчує піднесення торговельно-посередницької ролі Львова, який поруч з Венецією та Амстерда- ;! мом перетворився на один з трьох головних вірменських центрів Європи. Вірменські колонії існували також у Кам'янці-Подільсько-му, Галичі, Снятині, Бродах, Ярославі.

Адміністративно-територіальний устрій

Протягом кінця XIV - XV ст. була здійснена централізація управління українськими землями. Замість князівств були введені провінції—воєводства. Замість Галицького князівства в 1434 р. було утворене Руське воєводство із центром у Львові в складі п'яти земель-Львівської, Перемишльської, Галицької, Сяноцької та Холмської. Землі поділялися на повіти.

З проникненням Польщі в глиб України воєводський устрій поширюється на нові українські землі. Протягом 1434-1447 рр. утворюється Подільське воєводство з центром у Кам'янці. У 1452 р. остаточно було ліквідоване Волинське князівство, 1471 р. - Київське. У 1462 р. польський уряд створив Волзьке воєводство з центром у Белзі. Після Люблінської унії 1569 р. з'явилося Волинське воєводство із центром у Луцьку. Приблизно в цей самий час на Східному Поділлі виникло Брацлавське воєводство з центром у Брацлаві. Після ліквідації Київського князівства створено Київське воєводство.

Воєводства поділялися на повіти, які ще називалися старо-ствами, бо ними управляли старости.

У XVI ст. зростає роль шляхти і сейму. Сейм виріс з інституту надзвичайних з'їздів боярства-шляхти. Перші такі з'їзди у Великому князівстві Литовському мали місце у 1401, 1413 та 1446 рр. Особливе значення мали сейми 1564—1566 рр. Вони прийняли нову редакцію Литовського статуту (1566 р.), провели судову реформу, ввівши шляхетський становий суд, провели адміністративну реформу: Велике князівство Литовське поділялося на 13 воєводств, а кожне воєводство - на повіти; воєвод призначав великий князь, старост (намісників повітів) обирала шляхта, і князь лише затверджував їх.

Отже, у другій половині XV ст. зникають залишки удільного ладу. На українських землях у складі Великого князівства Литовського були утворені воєводства Берестейське, Підляське, Київське, Волинське і Брацлавське. У складі королівства Польського перебували Руське (Галичина), Подільське, Белзьке воєводства. Із запровадженням нової адміністративно-територіальної системи змінювався й управлінський апарат. Воєводства очолювали воєводи й старости, які зосереджували в своїх руках всю повноту влади.

Нижчу ланку управлінського апарату становили хорунжі, городничі, мостовничі та підстарости. Хорунжі командували збірним військом своїх повітів. Городничі відповідали за будівництво й ремонт замків, а мостовничі - мостів. Підстарости були найближчими помічниками воєвод і старост у судових справах.