Лекція IV
Змістовий модуль II. ТЕХНОЛОГІЇ ТА МЕТОДИ НАВЧАННЯ У СУЧАСНІЙ ВИЩІЙ ШКОЛІ В КОНТЕКСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ
Тема 4. Мета, зміст та організація навчального процесу у вищій школі. Технологія та методика навчання
ПЛАН
Зміст та структура освітньої технології.
Традиційне та інноваційне навчання: порівняльний аналіз.
Традиційні форми та методи навчання у вищій школі: лекція, семінарське заняття, практичні заняття, методика проведення консультацій та індивідуальних занять.
Інноваційні технології та методи навчання. Поняття педагогічної інновації.
Кредитно-модульна і модульно-рейтингова технології навчання як педагогічні інновації.
Психолого-педагогічна суть інтерактивних методів навчання:
групова робота студентів;
“Мозкова атака”;
Метод синектики;
Метод вільних асоціацій;
Мікровикладання;
Метод “Коло ідей”;
“Акваріум”;
Метод “Займи позицію”;
Розігрування ситуацій у ролях;
Метод “Ток-шоу”;
Метод “Ажурна пилка”.
7. Вибір дидактичних методів.
1. Зміст та структура освітньої технології.
Термін “технологія” походить від грецьких слів “techne” – мистецтво, майстерність, вміння, і “logos” – вчення, наука. Спершу його використовували в системі технічних знань для означення наукової дисципліни, яка визначала сукупність даних про різноманітні засоби обробки сировини, напівфабрикатів і виробів у галузі виробництва. Пізніше цей термін отримав широке розповсюдження і в інших сферах суспільного життя: політиці, економіці, освіті.
Технологія передбачає мистецтво володіння процесом, певну послідовність операцій з використанням необхідних засобів (матеріалів, інструментарію та алгоритму дій), тобто у процесуальному розумінні технологія має дати відповідь на запитання: “Як досягти результату діяльності (з використання чого і якими засобами)?”.
На сучасному етапі в педагогіці використовуються поняття “освітні технології”, “педагогічні технології”, “технології навчання (виховання, дидактичні технології)”.
Змістовий зв’язок розглянутих понять запропонувала Л. Буркова (схема 1) та детально охарактеризувала С. Вітвицька. [10, с. 150 – 151].
Схема 1
1. Освітні технології.
2. Педагогічні технології.
3. Технології навчання (дидактичні технології), технології виховання, технології управління навчальним процесом.
4. Педагогічна техніка.
Дидактичні технології, як і кожен соціальний феномен, у своєму розвитку пройшли складний еволюційний шлях з його протиріччями, вдалими та не зовсім вдалими спробами, досягненнями та помилками (таблиця 1).
Таблиця 1
Основні етапи розвитку технологій навчання*
Періоди розвитку, XX ст. |
Визначальні риси технології навчання |
|
1-й період. 1940-1950 рр. |
Характеризується використанням у навчально-виховному процесі різноманітних технічних засобів отримання інформації, об’єднаних поняттям “аудіовізуальні засоби” - магнітофони, телевізори, радіоприймачі, програвачі, кінопроектори тощо. Саме з використанням різноманітних засобів навчання деякі педагоги пов’язували сподівання на радикальні зміни ефективності масового навчання. |
|
2-й період. 1950-1960 рр. |
Теоретичною базою технологізації стала ідея програмованого навчання, яке передбачало розробку і упровадження спеціальних програм управління процесом засвоєння знань. Відповідно були розроблені аудіовізуальні засоби зворотного зв’язку, в школах впроваджувалися класи програмованого навчання, лінгафонні кабінети, навчальні машини, тренажери, засоби систематизування програм: програмовані підручники, дидактичні машини для контролю знань та ін. Особлива увага приділялася програмованому навчанню, однак було визнано, що своєрідна автоматизація навчання, надмірна апеляція до пам’яті можуть негативно впливати на розвиток творчого мислення та емоційної сфери особистості |
|
3-й період. 1970-і роки -середина 90-х років |
Характеризується розширенням бази педагогічної технології на ґрунті досягнень психолого-педагогічних наук: запроваджуються результати нових досліджень із психології навчання, теорії управління пізнавальною діяльністю учнів і студентів, наукової організації праці педагогів і студентів. Починаючи з 70-х років, у зв’язку з упровадженням програмованого навчання, поняття “педагогічна технологія” активно упроваджується у науковий обіг і використовується педагогами-практиками. При тлумаченні цього терміну особливого значення набуває визначення навчальних цілей, послідовності кроків навчання і раціональних способів досягнення поставлених цілей. У цей період активізуються спроби упровадження проблемного навчання. |
|
4-й період. Середина 1990-х років – сучасний період |
Створюються комп’ютерні аудиторії, центри дистанційного навчання. Збільшується кількість і поліпшується якість програмованих засобів навчання, широко використовуються інтерактивні системи. На основі системного аналізу педагоги-дослідники (В.П. Беспалько, B.C. Данюшенков, В.Ю. Питюков та ін.) схиляються до думки, що головне в педагогічній технології - це проектування процесу формування особистості студента Такий підхід має гарантувати педагогічний успіх незалежно від майстерності викладача За такого підходу, який можна визначити як дискусійний, педагогічна технологія виступає системою, складовими якої є учасники педагогічного процесу, система теорій, дій, засобів і методів організації навчальної діяльності для ефективного забезпечення вирішення проблем, що охоплюють усі елементи засвоєння знань і формування практичних умінь. Сумніви педагогів і психологів викликає звуження комунікативного поля взаємодії викладача і студента (учня), що може негативно вплинути на формування гармонійно розвиненої особистості. |
|
*Падалка О. С., Нісімчук А. С., Смолюк І. О., Шпак О. Т. Педагогічні технології. Навчальний посібник для вузів. – К.: “Українська енциклопедія” ім. М. П. Бажана, 1995. – 253 с. – С. 137.
При вивченні педагогічної літератури звертає на себе увагу використання у деяких випадках понять “методика викладання” та “технологія навчання” як ідентичних. Очевидно, необхідно конкретизувати їх зміст, окреслити схожість та відмінність між ними.
У своїй більшості педагоги-практики не вбачають особливої різниці між методикою навчання і дидактичною технологією, розглянемо порівняльну характеристику “методики” і “технології” (табл.2), спираючись на дослідження М.П. Сибірської. [34, с. 181].
Таблиця 2