21. Стадії конституційного судочинства

Стадією конституційного провадження називають відносно замкнутий і обмежений часовими рамками комплекс дій учасників конституційного провадження, спрямованих на вирішення конкретної правової ситуації.

1. Конституційне судочинство складається з таких стадій:

Звернення до Конституційного Суду України:

шляхом конституційного подання

шляхом конституційного звернення

2. Відкриття провадження у справі у Конституційному Суді України за конституційним поданням чи конституційним зверненням (якщо немає підстав для відмови у відкритті провадження)

3. Розгляд справи на пленарних засіданнях Конституційного Суду України

4. Закінчення розгляду справи:

шляхом прийняття рішення Конституційного Суду України

шляхом дачі висновку Конституційного Суду України

5. Окрема думка судді Конституційного Суду України

6. Офіційне оприлюднення актів Конституційного Суду України.

Рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Характеристику конституційного провадження доцільно здійснювати за наступними його стадіями:

- внесення звернень до Конституційного Суду України;

- попередня перевірка звернень і підготовка справи до розгляду;

- розгляд звернень, щодо яких відкрито конституційне провадження;

- прийняття підсумкового рішення;

- прийняття рішень і висновків Конституційного Суду України та їх офіційне оприлюднення.

Внесення звернень до Конституційного Суду України:

Конституційний Суд України не наділений правом з власної ініціативи порушувати провадження у справах, вирішення яких віднесено до його повноважень. Приводом для розгляду справи у Конституційному Суді України є надходження до нього звернень визначених законодавством суб’єктів. Відповідно до ст. 38 Закону, формами звернення до Конституційного Суду України є конституційне подання та конституційне звернення. Форма звернення залежить від суб’єкта звернення та кола питань, з приводу вирішення яких він звертається до Конституційного Суду України.

Конституційне подання — це письмове клопотання до Конституційного Суду України про визнання правового акта (його окремих положень) неконституційним, про визначення конституційності міжнародного договору або про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України. Конституційним поданням є також звернення Верховної Ради України про дачу висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.

Конституційне звернення — це письмове клопотання до Конституційного Суду України про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи (ст. 42 Закону).

Підстави для розгляду справи у Конституційному Суді України можуть бути різними залежно від категорії справ, щодо вирішення яких відповідні суб’єкти звертаються до Конституційного Суду України. Загальною підставою для розгляду справи щодо конституційності законів та інших правових актів є невизначеність чи наявність спірних питань щодо їх конституційності чи конституційності їх положень. Щодо деяких категорій справ Закон визначає особливі вимоги щодо підстав для їх розгляду.

Підставами для порушення питання про відкриття провадження у справі щодо відповідності норм чинного законодавства принципам і нормам Конституції України стосовно прав та свобод людини і громадянина є:

1) наявність спірних питань щодо конституційності прийнятих і оприлюднених у встановленому порядку законів, інших правових актів;

2) виникнення спірних питань щодо конституційності правових актів, виявлених у процесі загального судочинства;

3) виникнення спірних питань щодо конституційності правових актів, виявлених органами виконавчої влади у процесі їх застосування та Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини у процесі його діяльності (ст. 85).

Підставою для відкриття конституційного провадження у справі щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту є конституційне подання Верховної Ради України з питання дачі висновку щодо додержання вказаної конституційної процедури, а також документи та матеріали, що додаються до зазначеного конституційного подання і відображають хід відповідної процедури (ст. 90).

Підставою для конституційного подання щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є практична необхідність у з’ясуванні або роз’ясненні, офіційній інтерпретації положень Конституції України та законів України.

Підставою для конституційного звернення щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є наявність неоднозначного застосування положень Конституції України або законів України судами України, іншими органами державної влади, якщо суб’єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушення його конституційних прав і свобод (ст. 94).

Попередня перевірка звернень і підготовка справи до розгляду:

Як свідчить практика діяльності Конституційного Суду України, він отримує велику кількість звернень. Проте не всі з них є такими, що підлягають розгляду Конституційному Суді України.

Справа в тому, що умовою прийняття до розгляду Конституційним Судом України конституційних подань та конституційних звернень є:

1) наявність права на конституційне подання, конституційне звернення;

2) відповідність конституційного подання, конституційного звернення вимогам щодо їх форми і змісту;

3) підвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні, конституційному зверненні.

Попередня перевірка конституційних подань та конституційних звернень і підготовка справи до розгляду відбувається у кілька етапів:

Спочатку зареєстровані конституційні подання та конституційні звернення перевіряє відповідний підрозділ Секретаріату Конституційного Суду України. Конституційні подання та конституційні звернення, які можуть бути прийняті до розгляду Конституційним Судом України, керівник Секретаріату Конституційного Суду України разом із попередніми висновками (їх підготовка здійснюється протягом п’ятнадцяти робочих днів) подає для ознайомлення Голові Конституційного Суду України, який направляє їх до відповідної Колегії суддів Конституційного Суду України.

Наступним етапом конституційного провадження є розгляд конституційних подань чи конституційних звернень в Колегії суддів.

На засіданні Колегії суддів Конституційного Суду України із числа кандидатур, запропонованих суддями Колегії суддів чи Головою Конституційного Суду України схвалюється кандидатура судді-доповідача у справі і подається на затвердження на засідання Конституційного Суду України. Розподіл конституційних подань та конституційних звернень між суддями - суддями-доповідачами проводиться рівномірно, з урахуванням їх спеціалізації.

Після завершення вивчення та підготовки матеріалів конституційного подання, конституційного звернення за пропозицією судді-доповідача секретар Колегії суддів вносить ці матеріали на розгляд Колегії суддів для вирішення питання про відкриття конституційного провадження у справі чи про відмову у відкритті такого провадження.

Розгляд конституційних подань чи конституційних звернень в Колегії суддів здійснюється на її засіданнях, які проводяться у визначені для засідань дні. Засідання Колегії суддів є повноважним за умови участі у ньому не менше чотирьох суддів Колегії суддів. Головує на засіданні Колегії суддів секретар Колегії суддів, а за його відсутності - суддя Конституційного Суду України, старший за віком. Засідання Колегії суддів протоколюється.

За результатами розгляду конституційних подань, конституційних звернень на засіданні Колегії суддів виноситься процесуальна ухвала про відкриття конституційного провадження у справі або про відмову у такому провадження.

У разі прийняття Колегією суддів Конституційного Суду України процесуальної ухвали про відкриття провадження у справі в Конституційному Суді України матеріали справи оформляються Секретаріатом Конституційного Суду України як судова справа і ця справа вноситься Головою Конституційного Суду України на розгляд пленарного засідання Конституційного Суду України.

У разі відмови у відкритті конституційного провадження у справі за ухвалою Колегії суддів секретар Колегії суддів не пізніше десяти днів з дня винесення ухвали направляє матеріали справи Голові Конституційного Суду України для розгляду їх на засіданні Конституційного Суду України.

Засідання Конституційного Суду України є повноважним, якщо на ньому присутні не менше одинадцяти суддів Конституційного Суду України. Рішення Конституційного Суду України на його засіданнях приймається, якщо за це рішення проголосувало більше половини суддів Конституційного Суду України, які брали участь у засіданні (ст. 50 Закону).

Для з’ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, Колегія суддів, Конституційний Суд України можуть призначити експертизу, про що виноситься ухвала. В ухвалі зазначаються мотиви призначення експертизи, питання, з яких потрібні висновки експертизи, та експерт, експерти, яким доручається проведення експертизи. Колегія суддів, Конституційний Суд України в разі призначення експертизи заслуховують пропозиції запрошених на засідання Колегії суддів осіб, учасників конституційного провадження і при прийнятті рішення враховують ці пропозиції. Колегією суддів, Конституційним Судом України може бути призначено додаткову чи повторну експертизу у складі тих же або інших експертів.

У разі необхідності суддя-доповідач, Колегія суддів, Конституційний Суд України мають право залучати до підготовки та розгляду матеріалів справи спеціаліста, спеціалістів, не заінтересованих у результатах розгляду справи.

Після відкриття конституційного провадження у справі суддя-доповідач здійснює підготовку справи до розгляду на пленарному засіданні Конституційного Суду України. За результатами аналізу матеріалів справи суддя-доповідач готує пропозиції до проекту рішення, висновку Конституційного Суду України у справі, а також, залежно від характеру і складності справи, визначає перелік питань, які, на його думку, мають обговорюватись під час розгляду справи на пленарному засіданні Конституційного Суду України.

З дня прийняття процесуальної ухвали про відкриття конституційного провадження у справі починають обчислюватися строки конституційного провадження. Відповідно до ст. 57 Закону, строк конституційного провадження у справах за конституційними поданнями не повинен перевищувати трьох місяців. У разі провадження за конституційним поданням, яке визнано Конституційним Судом України невідкладним, строк розгляду такого подання не повинен перевищувати одного місяця. Строк провадження у справах за конституційними зверненнями не повинен перевищувати шести місяців.

Розгляд звернень, щодо яких відкрито конституційне провадження:

У призначений час головуючий на пленарному засіданні, перевіривши наявність кворуму, відкриває пленарне засідання Конституційного Суду України і повідомляє, яка справа розглядається. Судовий розпорядник доповідає про явку учасників конституційного провадження. Головуючий на пленарному засіданні Конституційного Суду України перевіряє повноваження учасників конституційного провадження. У разі неявки на пленарне засідання Конституційного Суду України будь-кого з учасників конституційного провадження або відсутності у них належно оформлених повноважень головуючий ставить на обговорення питання про можливість розгляду справи. Якщо Конституційний Суд України визнає неможливим розгляд справи за обставин, зазначених у статтях 54, 55 та 72 Закону України “Про Конституційний Суд України”, розгляд справи відкладається за протокольною ухвалою Конституційного Суду України.

Головуючий на пленарному засіданні Конституційного Суду України роз’яснює учасникам конституційного провадження їхні права та обов’язки.

Дослідження матеріалів справи, яка розглядається на пленарному засіданні Конституційного Суду України, починається з виступу судді-доповідача у справі. Суддя-доповідач у справі зобов’язаний:

- доповісти Конституційному Суду України підстави прийняття справи до розгляду та коротко викласти зміст матеріалів справи;

- відповісти на запитання суддів Конституційного Суду України.

У разі необхідності дослідження фактичних обставин справи на пленарне засідання Конституційного Суду України запрошуються як свідки особи, що мають відомості чи матеріали про такі обставини.

Для з’ясування питань, що мають значення для розгляду справи і потребують спеціальних знань, Конституційний Суд України може запросити на пленарне засідання експерта.

За пропозицією судді-доповідача, суддів Конституційного Суду України ухвалою Конституційного Суду України на його пленарному засіданні може бути утворено тимчасову комісію Конституційного Суду України з числа фахівців відповідних галузей права для додаткового дослідження матеріалів справи.

Після закінчення дослідження на пленарному засіданні матеріалів справи сторонам - учасникам конституційного провадження надається право для заключного виступу.

Конституційний Суд України припиняє конституційне провадження у справі, якщо в процесі пленарного засідання будуть виявлені передбачені статтею 45 Закону України «Про Конституційний Суд України» підстави для відмови у відкритті конституційного провадження (відсутність встановленого Конституцією України, цим Законом права на конституційне подання, конституційне звернення; невідповідність конституційного подання, конституційного звернення вимогам, передбаченим Конституцією України, цим Законом; непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні, конституційному зверненні).

Після визнання Конституційним Судом України дослідження матеріалів справи завершеним головуючий на пленарному засіданні оголошує про закінчення розгляду справи.

Прийняття рішень і висновків Конституційного Суду України та їх офіційне оприлюднення:

Рішення у справі приймається, висновок дається Конституційним Судом України на закритій частині пленарного засідання Конституційного Суду України за участю суддів Конституційного Суду України, які брали участь у розгляді справи.

На закриту частину пленарного засідання вноситься проект рішення, висновку у справі, підготовлений суддею-доповідачем на основі матеріалів справи, досліджених Конституційним Судом України у процесі її розгляду. Кожний суддя Конституційного Суду України, який бере участь у розгляді справи, має право подати власний проект рішення, висновку у справі або перелік питань, які визначають суть рішення, висновку. У разі надходження кількох проектів рішень, висновків у справі Конституційний Суд України приймає за основу один з них.

На голосування в цілому ставиться проект рішення, висновку у справі, підготовлений з урахуванням пропозицій та поправок, які одержали найбільшу кількість голосів. Голосування проводиться поіменно шляхом опитування суддів Конституційного Суду України. Судді Конституційного Суду України не мають права утримуватися від голосування.

Рішення і висновки Конституційного Суду України підписуються окремо суддями Конституційного Суду України, які голосували за їх прийняття і які голосували проти їх прийняття. Підписання суддею Конституційного Суду України рішення, висновку Конституційного Суду України є обов’язковим.

Рішення, висновок Конституційного Суду України підписується не пізніше семи днів від дня прийняття рішення, давання висновку у справі суддями Конституційного Суду України, які голосували «за» і «проти» прийняття рішення, давання висновку. Підписання суддею Конституційного Суду України прийнятого рішення, даного висновку Конституційним Судом України за його участю є обов’язковим.

Суддя Конституційного Суду України, який підписав рішення, висновок Конституційного Суду України, має право, незалежно від того, голосував він «за» чи «проти» прийняття рішення або давання висновку, викласти у письмовій формі свою окрему думку у справі у семиденний строк від дня голосування. Окрема думка судді Конституційного Суду України додається до рішення чи висновку Конституційного Суду України.

Закрита частина пленарного засідання Конституційного Суду України стенографується і протоколюється. Для ведення протоколу закритої частини запрошується секретар судового засідання. У протоколі закритої частини пленарного засідання фіксуються лише питання, які ставились на голосування, та результати голосування. Протокол підписується усіма суддями Конституційного Суду України, які були присутні на закритій частині пленарного засідання.

Рішення і висновки Конституційного Суду України офіційно оприлюднюються наступного робочого дня після їх підписання. Офіційним оприлюдненням рішення, висновку Конституційного Суду України є їх офіційне оголошення головуючим на пленарному засіданні Конституційного Суду України (параграф 57 Регламенту).

Рішення і висновки Конституційного Суду України разом з окремою думкою суддів Конституційного Суду України публікуються у «Віснику Конституційного Суду України» та в інших офіційних виданнях України.

Конституційний Суд України після офіційного оприлюднення рішення, висновку може з власної ініціативи або за заявою однієї із сторін конституційного провадження виправити допущені у рішенні, висновку неточності, описки, редакційні або технічні огріхи.

Рішення, висновок Конституційного Суду України можуть бути роз’яснені Конституційним Судом України за клопотанням однієї із сторін конституційного провадження.

Ухвала Конституційного Суду України про виправлення неточностей у рішенні, висновку або про їх роз’яснення приймається на пленарному засіданні Конституційного Суду України і підлягає опублікуванню в тих виданнях, де було опубліковано рішення, висновок.

1. КЮ ЯК ОСОБЛИВИЙ ВИД ЗАСТОСУВАННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВОСУДДЯ У СФЕРІ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН (ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ, ФОРМИ ЗАСТОСУВАННЯ)

2. КОНСТИТУЦІЙНИЙ КОНТРОЛЬ (ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ І ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ), ЗАВДАННЯ ОХОРОНИ КУ

3. СИСТЕМА ДЖЕРЕЛ ПРАВА У ЗДІЙСНЕННІ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВОСУДДЯ

4. СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ІНСТИТУТУ СУДОВОГО КОНСТИТУЦІЙНОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ.

5. СТАТУС КСУ (ФУНКЦІЇ, ПОВНОВАЖЕННЯ, ВЕРХОВЕНСТВО У ПРАВОЗАСТОСОВЧІЙ ПРАКТИЦІ).

6. СТРУКТУРА КСУ, ОРГАНІЗАЦІЯ ЙОГО ДІЯЛЬНОСТІ

7. ПОЛІТИКО-ПРАВОВІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ СКЛАДУ КСУ.

8. СТАТУС СУДДІВ КСУ, ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЇХ КОМПЕТЕНЦІЇ.

9. СТАТУС ПОСТІЙНИХ ПРЕДСТАВНИКІВ ВРУ, ПУ ТА КМУ У КСУ (ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ І ОБОВ’ЯЗКОВІСТЬ ЗАЛУЧЕННЯ ДО РОЗГЛЯДУ СПРАВ).

10. ВИМОГИ, ЯКІ ВСТАНОВЛЮЮТЬСЯ ДЛЯ КАНДИДАТІВ НА ПОСАДУ СУДДІ КСУ, ПОРЯДОК ЗВІЛЬНЕННЯ

11. ГАРАНТІЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ СУДДІВ КСУ ТА ПІДСТАВИ ПРИПИНЕННЯ ЇХ ПОВНОВАЖЕНЬ.

12. ОБСЯГ І МЕЖІ ЗАСТОСУВАННЯ КОНСТИТУЦІЙНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ СТОСОВНО КОНКРЕТНИХ СПРАВ І ПРЕДМЕТА ЇХ РОЗГЛЯДУ.

13. ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА І ВЕРХОВЕНСТВО КУ У КОНСТИТУЦІЙНОМУ ПРАВОСУДДІ.

14. КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ І ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ.

15. КОНСТИТУЦІЙНІ ЦІННОСТІ І КОНСТИТУЦІЙНІ ПРАВОВІДНОСИНИ ЯК МЕТА ВИРІШЕННЯ СПРАВ У КОНСТИТУЦІЙНОМУ ПРАВОСУДДЯ.

16. КРИТЕРІЇ РОЗМЕЖУВАННЯ КОМПЕТЕНЦІЇ КСУ І СУДІВ ЗАГАЛЬНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ (ПРЕДМЕТНА І ПРОЦЕСУАЛЬНА ПІДВІДОМЧІСТЬ).

17. ОФІЦІЙНЕ ТЛУМАЧЕННЯ КУ І ЗУ – ВАЖЛИВА СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ КОНСТИТУЦІЙНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ.

18. ВИДИ КОМПЕТЕНЦІЙНИХ СПОРІВ І КОНСТИТУЦІЙНИХ КОНФЛІКТІВ – ОСОБЛИВА СФЕРА У РЕАЛІЗАЦІЇ КОМПЕТЕНЦІЇ КСУ.

19. ПОНЯТТЯ І ВИДИ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДОЧИНСТВА.

20. ПРИНЦИПИ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДОЧИНСТВА (ОБ’ЄКТИВНІСТЬ, ПОВНОТА, ГЛАСНІСТЬ, ДОСТУПНІСТЬ).

21. СТАДІЇ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДОЧИНСТВА.

22. СУБ’ЄКТИ ПРАВА КОНСТИТУЦІЙНИХ ПОДАНЬ І КОНСТИТУЦІЙНИХ ЗВЕРНЕНЬ.

Звернення з питань дачі висновків КСУ у справах щодо офіційного тлумачення КУ і ЗУ є:

1. громадяни України,

2. іноземці,

3. особи без громадянства

4. юридичні особи (через представника органу управління (чи керівника), якого визначено установчим документом. Копія документа та акта про призначення на відповідну посаду додається)

- статистика - лише 6% звернень громадян та юридичних осіб стають приводом для відкриття провадження.

- винятки - коли фізично неспроможний суб’єкт (у разі інвалідності, каліцтва) не в змозі особисто підготувати й направити клопотання. Тоді за наявності документального підтвердження документ від імені такої особи направляється її представником за законом або за дорученням.

- КС зазначав, що керівник колегіального органу не має права на конституційне подання, конституційне звернення від імені органу. Суб’єктом у таких випадках є сам колегіальний орган, який на своєму засіданні приймає рішення про направлення конституційного звернення до КС.

Подання з питань

а) прийняття рішень про конституційність ЗУ та інших правових актів, є:

1. ПУ

2. не менш як 45 НДУ (підпис депутата не відкликається),

3. ВСУ

4. Уповноважений ВРУ з прав людини,

5. ВР АРК

б) дачі висновків КСУ є:

1. ПУ, КМУ - у справах щодо відповідності КУ міжнародних договорів України;

2. ВРУ – у справах щодо додержання процедури імпічменту;

3. ПУ, не менш як 45 НДУ, Уповноважений ВРУ з прав людини, ВСУ, КМУ, інші органи державної влади, ВР АРК, органи МС - у справах щодо офіційного тлумачення КУ і ЗУ;

4. ВРУ - надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до КУ вимогам статей 157 і 158

23. ПРОБЛЕМА ЗАПРОВАДЖЕННЯ ПРАВА ГРОМАДЯН НА «КОНСТИТУЦІЙНУ СКАРГУ».

А. Селіванов: «Сучасні теорія і практика конституціоналізму стверджують, що КУ повинна передбачити право людини і громадянина на конституційну скаргу». Право громадян на конституційну скаргу виглядає «не тільки як правовий інструмент захисту конституційних прав і свобод, але й як орієнтир для держави, яка зобов’язана дбати про людину, сприяти формуванню громадянського суспільства і відповідати за його безпеку»

- в останні 5 років, фахівці обговорюють перспективи і механізми запровадження даного інституту, спираючись на іноземний досвід (австрійську, німецьку, польську, російську ін) та пропонуючи власні розробки

- А. Селіванов: ідея конституційної скарги як гарантії захисту прав і свобод обумовлює, що людина не може оспорювати рішень органів держави, які прийняті на основі закону, а лише власне сам закон, вона не може оспорювати дії влади, наприклад, акти амністії засуджених до покарання, оскільки вони вище за норми кримінального закону і скасовують відповідальність за вчинені злочини та ін. При цьому наявна дискусія стосовно того, які саме нормативно-правові акти має охоплювати конституційний контроль, що здійснюватиметься на підставі розгляду конституційних скарг.

- більшість вчених у дусі європейського досвіду погоджується з тим, що підставою звернення має виступати порушення прав і свобод людини і громадянина. Йдеться не про будь-які суб’єктивні права, а саме про основні права і свободи, визнані і гарантовані в КУ. Однак деякі вчені наполягають на тому, що повинен мати місце факт реального порушення прав і свобод. Інші переконані у тому, що для визнання прийнятності скарги не має значення, чи були у дійсності порушені права громадянина у конкретній справі

- різниця у питанні суб’єктів звернення - на думку деяких такими суб’єктами слід визнати громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства і об’єднання громадян. Інші вказують, що правом звернення з конституційною скаргою мають користуватися як фізичні, так і юридичні особи. В європейській правовій доктрині загальновизнано, що юридичні особи є носіями прав тією мірою, якою вони сумісні з їх статусом та відповідають їх природі, а значить вони також поряд з фізичними особами повинні бути визнані суб’єктами конституційної скарги.

24. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПРАВА СУБ’ЄКТІВ ПРАВА, ЯКІ ЗАЯВЛЯЮТЬ КЛОПОТАННЯ У КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ

* питання 29

25. КОНСТИТУЦІЙНЕ КЛОПОТАННЯ: ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ, ВИМОГИ ДО ЙОГО ЮРИДИЧНИХ ОЗНАК.

Основні форми звернення – конституційне подання і звернення

26. КОНСТИТУЦІЙНЕ ЗВЕРНЕННЯ: ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ, ПОРЯДОК ОФОРМЛЕННЯ І ПОДАННЯ ДО СУДУ.

Конституційне звернення — це письмове клопотання до КСУ про необхідність офіційного тлумачення КУ і ЗУ з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи

- статистика - лише 6% звернень стають приводом для відкриття провадження, інші документи не проходять секретаріат КС.

- оскільки конституційне звернення є письмовим документом, його ефективність суттєво залежить від того, наскільки точно й повно враховано передбачені законом вимоги щодо його змісту й форми.

- однією з типових помилок є прагнення отримати не тлумачення, а вказівку на порядок практичного застосування закону, тобто — практичну правову консультацію. КС висловив правову позицію - офіційне тлумачення й застосування правових норм є різними видами юридичної діяльності. «Офіційним тлумаченням вважається діяльність щодо з’ясування і роз’яснення волі законодавця. Правозастосовна діяльність полягає в індивідуалізації правових норм щодо конкретних суб’єктів і конкретних випадків. Надання консультацій чи роз’яснень з цього приводу не належить до повноважень КСУ»

У конституційному зверненні зазначаються:

1) ПІБ громадянина України, іноземця чи особи без громадянства, адреса, за якою проживає, або повна назва та місцезнаходження юридичної особи;

2) відомості про представника особи за законом або уповноваженого за дорученням;

3) статті (окремі положення) КУ чи ЗУ, тлумачення яких має бути дано;

4) обґрунтування необхідності в офіційному тлумаченні положень КУ чи ЗУ;

5) дані щодо інших документів і матеріалів, на які посилаються суб’єкти права на конституційне звернення (копії цих документів і матеріалів додаються);

6) перелік документів і матеріалів, що додаються.

+ має бути додано:

- тексти статей (положень) КУ чи ЗУ, офіційне тлумачення яких необхідно дати, із зазначенням джерел їх опублікування;

- довіреність або інший документ;

- належним чином оформлені копії рішень судів або інших органів, які підтверджують факти неоднозначного застосування положень КУ чи ЗУ;

- інші матеріали та документи, на які посилаються автори. Правильність копій має бути належним чином завірена (печаткою (штампом) та підписом відповідної посадової особи юридичної особи).

- автори повинні врахувати два важливих моменти. По-перше, однією з основних вимог до змісту є наявність обґрунтування необхідності в офіційному тлумаченні. По-друге, підставою для звернення є наявність неоднозначного застосування положень КУ чи ЗУ судами України, іншими органами державної влади, якщо суб’єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушення його конституційних прав і свобод. Неоднозначність застосування полягає в тому, що за юридично однакових обставин у справах однієї і тієї ж категорії положення КУ чи ЗУ у загальній юридичній практиці застосовуються по-різному. Не є підставою для звернення неоднозначне трактування правових норм в листах, коментарях тощо.

- подається у 3х примірниках.

- можуть направлятися поштою чи безпосередньо до Секретаріату. Реєструються Службою документального забезпечення КСУ в день надходження.

- надсилається без стягнення державного мита (якщо неодноразове направлення, звернення з того самого питання, що вже розглядалось, є зловживанням правом - КСУ після прийняття рішення про відмову у відкритті провадження може прийняти рішення про стягнення державного мита.

- може бути відкликане за письмовою заявою суб’єкта, в будь-який час до дня розгляду. Процесуальна ухвала про припинення провадження приймається на засіданні КСУ.

27. ПОПЕРЕДНІЙ РОЗГЛЯД КОНСТИТУЦІЙНИХ КЛОПОТАНЬ, ЙОГО МЕТА І ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ВИРІШЕННЯ.

- КСУ отримує велику кількість звернень, але не всі є такими, що підлягають розгляду. Умовою прийняття до розгляду конституційних подань та конституційних звернень є:

1) наявність права на конституційне подання, конституційне звернення;

2) їх відповідність вимогам щодо їх форми і змісту;

3) підвідомчість КСУ порушених питань.

- звернення перевіряє відповідний підрозділ Секретаріату КСУ. Неналежно оформлені повертають авторам.

- коли суб’єкт не погоджується із змістом надісланого йому повідомлення, його лист та подання передаються керівникові Секретаріату (заступнику) для перевірки обґрунтованості відмови. Керівник приймає рішення про надіслання повторного повідомлення автору або про передачу матеріалів на розгляд Колегії суддів.

- звернення, які відповідають вимогам, доповідаються керівникові Секретаріату (заступнику) і за їх рішенням передаються у відповідний підрозділ Управління правової експертизи Секретаріату для підготовки попереднього висновку про наявність підстав для відкриття конституційного провадження у справі або відмови у відкритті провадження. Підготовка попереднього висновку - 15 днів.

- якщо з порушених питань КСУ приймав рішення, давав висновок або приймав ухвалу про відмову, суб’єкту направляється повідомлення і копія відповідного рішення.

- у разі повторного звернення з питання, з якого вже прийнято рішення повторно надається відповідь з одночасним повідомленням про припинення листування з порушеного питання. Подальші звернення таких осіб з того ж питання залишаються без відповіді і долучаються до справи за погодженням із заступником Голови КСУ. Наступні явно не обґрунтовані звернення розцінюються як зловживання правом - КСУ може прийняти рішення про стягнення з суб’єкта державного мита.

- на засіданні за пропозицією суддів Колегії чи Голови КСУ схвалюється кандидатура судді-доповідача у справі і подається на затвердження на засідання КСУ.

- розподіл конституційних подань та конституційних звернень між суддями - суддями-доповідачами проводиться рівномірно, з урахуванням їх спеціалізації.

- суддя-доповідач вивчає порушені питання та готує матеріали на розгляд Колегії суддів

- у разі неможливості судді-доповідача з поважних причин (хвороба,відрядження, відпустка тощо) протягом тривалого часу проводити підготовку матеріалів справи до розгляду або задоволення його прохання про самовідвід секретар Колегії суддів порушує перед Головою КСУ питання про заміну судді-доповідача.

- після завершення вивчення та підготовки матеріалів за пропозицією судді-доповідача секретар Колегії суддів вносить ці матеріали на розгляд Колегії суддів для вирішення питання про відкриття конституційного провадження у справі чи про відмову у відкритті такого провадження. Розгляд звернень в Колегії здійснюється на її засіданнях.

- за результатами розгляду виноситься процесуальна ухвала про відкриття конституційного провадження у справі або про відмову у такому провадження. Ухвала приймається більшістю голосів суддів, присутніх на засіданні.

- у разі прийняття ухвали про відкриття провадження матеріали справи оформляються Секретаріатом КСУ як судова справа і ця справа вноситься Головою КСУ на розгляд пленарного засідання КСУ.

- у разі відмови секретар Колегії суддів не пізніше 10 днів з дня винесення ухвали направляє матеріали справи Голові КСУ для розгляду їх на засіданні КСУ. Прийнята ухвала про відмову у відкритті провадження є остаточною. У разі прийняття на засіданні ухвали про відкриття провадження ця справа вноситься Головою КСУ на розгляд пленарного засідання.

- з дня прийняття ухвали про відкриття провадження починають обчислюватися строки (строк провадження у справах за поданнями не повинен перевищувати 3 місяців. У разі провадження за поданням, яке визнано невідкладним – не більше 1 місяця. Строк провадження у справах за зверненнями - не більше 6 місяців)

28. ФОРМИ РОЗГЛЯДУ У КОНСТИТУЦІЙНОМУ ПРОВАДЖЕННІ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПОДАНЬ І ЗВЕРНЕНЬ І ВІДПОВІДНІСТЬ ЇХ МЕТІ ПРАВОСУДДЯ.

Розгляд справ на пленарному засіданні КСУ може проводитись у формі:

а) усних слухань (безпосереднє заслуховування всіх учасників) - коли для всебічного дослідження обставин справи та прийняття обґрунтованого рішення необхідно безпосередньо заслухати учасників провадження. Можуть проводитися також за клопотанням суб'єктів права на конституційне подання, звернення та органів, посадових осіб, конституційність правових актів яких оспорюється або потребує тлумачення. За ухвалою може бути проведене усне слухання лише з окремих питань справи, визначених ухвалою.

б) письмових слухань - шляхом заслуховування та аналізу зібраних матеріалів, документів.

- форма слухання визначається процесуальною ухвалою КСУ.

29. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ УЧАСНИКІВ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДОЧИНСТВА.

Регламент: Учасники конституційного провадження мають рівні процесуальні права та обов'язки (але експерт може знайомитись з матеріалами справи лише з дозволу КСУ, коли до сторін таке обмеження не застосовується. Сторони мають право на заключний виступ, експерт не має)

Сторони мають право

- знайомитися з матеріалами справи,

- давати усні та письмові пояснення,

- викладати свою думку з питань, що розглядаються;

- ставити з дозволу головуючого запитання іншим учасникам

- заявляти клопотання.

Учасники, які не володіють державною мовою, мають право користуватися послугами перекладача.

Присутні в залі засідань учасники зобов'язані:

- поводитися шанобливо до КСУ, учасників конституційного провадження та один до одного;

- виконувати розпорядження головуючого та вказівки судового розпорядника щодо додержання порядку в ході пленарного засідання;

- не допускати під час пленарного засідання ходіння по залу засідань, розмов, реплік у будь-якій формі;

- не створювати будь-яких інших перешкод для нормального ходу пленарного засідання.

Після закінчення дослідження матеріалів справи на пленарному засіданні сторонам - учасникам надається право для заключного виступу.

У залі судових засідань учасники не мають права використовувати свої виступи для політичних заяв, декларацій тощо. За порушення цього правила головуючий позбавляє слова винних осіб.

30. ЧИ ІСНУЄ СУДОВЕ ДОКАЗУВАННЯ, З’ЯСУВАННЯ ОБСТАВИН І ЗМАГАЛЬНІСТЬ У КОНСТИТУЦІЙНОМУ СУДОЧИНСТВІ? ЯК РЕАЛІЗУЄТЬСЯ В СФЕРІ КОНСТИТУЦІЙНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ ПРИНЦИП «СУД ПРАВА, А НЕ СУД ФАКТІВ»?

- предметом доказування в КСУ є обставини, які зумовлюють неконституційність правових актів повністю чи в окремих частинах, невідповідність КУ міжнародних договорів (невідповідність КУ; порушення встановленої процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності; перевищення конституційних повноважень тощо)

- в деяких видах процедур відсутній спір – в справах про тлумачення суб’єкт лише ставить перед Судом питання, що потребує вирішення.

КС є судом права, а не факту: досліджуючи правову норму, Суд діє згідно з класичним принципом юридичної герменевтики - для пізнання тексту необхідно пізнати його складові, для чого у свою чергу необхідно визначити суть самого тексту. Для вирішення питання конституційності правової норми, необхідно вивчити її складові, тобто, по суті, дати її тлумачення. Водночас для того, аби витлумачити правову норму, необхідно визначитися з її конституційністю, оскільки Суд, як гарант верховенства Основного Закону, не тільки не може тлумачити неконституційну правову норму, а й зобов’язаний припинити її дію. Це випливає з конституційного принципу верховенства права, за яким закони приймаються на основі Конституції та повинні відповідати їй. Таким чином, нині громадянин, звертаючись до КС щодо тлумачення законів, де-факто ініціює їх перевірку на конституційність.

- Суд вирішує винятково питання права і не може приймати рішення з огляду на політичну, економічну, організаційну чи іншу доцільність. Цей суд не встановлює також і юридичних фактів, оскільки такі питання є предметом підсудності судів загальної юрисдикції.

31. СТОРОНИ ЧИ УЧАСНИКИ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДОЧИНСТВА: ПРИНЦИПИ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ ВИМАГАЮТЬ УТОЧНЕННЯ.

За роллю в процесі і характером зацікавленості учасники поділяються на:

1.КСУ - є специфічним учасником, головним і обов’язковим суб’єктом. Саме КСУ наділений повноваженнями щодо вирішення усіх питань, уповноважений приймати підсумкові рішення. Окремі повноваження здійснюють Голова КСУ, його заступники, Секретаріат, суддя-доповідач.

2. сторони (їх представники) - КСУ не наділений правом з власної ініціативи відкривати провадження в справах. Сторони мають рівні процесуальні права і обов’язки. Представництво інтересів здійснюють представники сторін (а) за законом (керівник органу, що звернувся до КСУ; керівник органу, що прийняв акт; батьки, усиновителі, керівники юридичних осіб); б) за дорученням (народні депутати з числа тих, що звернулися до КСУ, Постійний представник ПУ у КСУ, Постійний представник ВРУ, КМУ, адвокати чи інші)

а) суб’єкти права на конституційне подання, конституційне звернення, які звернулися до КСУ;

б) органи або посадові особи, якими були прийняті чи підписані відповідні правові акти.

3. особи, залучені КСУ до участі у розгляді справи (експерти, свідки, перекладачі тощо) - є допоміжними учасниками. Залучаються за ініціативою Суду, судді-доповідача або сторін з метою надання допомоги Суду у встановленні обставин справи.

- коло учасників визначається характером розглядуваної справи.

32. ЗМІСТ І ВИДИ РІШЕНЬ І ВИСНОВКІВ КСУ.

1. рішення – правовий акт, прийнятий КСУ у межах його компетенції і в установленому порядку, що встановлює зміст правового акту, що є предметом конституційного контролю, здійснюється тлумачення КУ і ЗУ

а) підсумкові - позначають завершення розгляду справ, ухвалюються з питань, віднесених КУ до виключної компетенції КСУ, а саме щодо:

* вирішення питань про відповідність КУ ЗУ та інших правових актів ВРУ; актів ПУ; актів КМУ; правових актів ВР АРК.

* офіційного тлумачення КУ і ЗУ (за статтею 150 КУ – рішення, за ст.. 62 ЗУ – висновки).

б) організаційні - є формою вирішення організаційних питань функціонування Суду, приймаються на пленарних засіданнях і засіданнях з питань організації внутрішньої діяльності: про затвердження Регламенту, положення про секретаріат, постійні комісії, про утворення Колегії суддів, про припинення повноважень судді, про дострокове звільнення з посади Голови, його заступників, про службові відрядження суддів і ін.

Рішення містить:

1) найменування рішення, дату і місце прийняття, його номер;

2) персональний склад суддів, які брали участь у розгляді справи;

3) перелік учасників судового засідання;

4) зміст конституційного подання;

5) повну назву, дату прийняття, порядковий номер, за яким органом, посадовою особою прийнято правовий акт, конституційність якого розглядається;

6) положення КУ, якими керувався КСУ при прийнятті рішення;

7) мотивувальну частину рішення;

8) резолютивну частину рішення;

9) обов'язкове зазначення того, що рішення є остаточним і оскарженню не підлягає.

2. висновки – в справах про відповідність КУ чинних міжнародних договорів України або тих, що вносяться до ВРУ для надання згоди на їх обов'язковість, а також щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення ПУ з поста в порядку імпічменту

Висновок містить:

1) найменування висновку, дату і місце дачі висновку, його номер;

2) персональний склад суддів, які брали участь у розгляді справи;

3) перелік учасників судового засідання;

4) зміст конституційного подання, конституційного звернення;

5) положення КУ, якими керувався КСУ при дачі висновку;

6) мотивувальну частину висновку;

7) резолютивну частину висновку;

8) обов'язкове зазначення того, що висновок є остаточним і оскарженню не підлягає.

- рішення і висновки підписуються окремо суддями, які голосували за їх прийняття і які голосували проти. Підписання є обов’язковим не пізніше 7 днів від дня прийняття.

- суддя має право, незалежно від того, голосував він “за” чи “проти”, викласти у письмовій формі свою окрему думку у 7-денний строк від дня голосування. Окрема думка судді додається до рішення чи висновку.

33. ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ КСУ. СПЕЦИФІКА «ВІДМОВНИХ АКТІВ» КСУ З ПОЗИТИВНИМ РІШЕННЯМ.

Правові позиції - ставлення суду до значних конституційно-правових явищ, відображеним у його рішенні, яким він керується при розгляді відповідних справ

- термін не знайшов закріплення в законодавстві України і у правовій літературі не склалося єдиної думки щодо того, яка ж частина рішення КСУ є загальнообов’язковою й містить правило або вказівку, яких надалі мають дотримуватися суди, правозастосовчі органи й законодавець.

Розрізняють правові позиції

1. в діяльності безпосередньо КСУ (як механізму для звертання до власних рішень)

2. в співвідношенні із практикою інших судів (як джерела права).

- можуть міститись як у мотивувальній, так і в резолютивній частинах рішення, але виконують при цьому різні функції. Так, оскільки резолютивна частина рішення завжди спрямована в минуле, її функція – вилучити з правового обігу нормативний акт, що не відповідає КУ; мотивувальна націлена на майбутнє і виконує функцію обґрунтування прийнятого рішення. Але обидві вони є однаковими за юридичною силою. Крім того, сам КСУ часто посилається на правові позиції, викладені в ухвалах

Правові позиції можуть міститися не лише в рішеннях і висновках КСУ, але й в його ухвалах про відмову у прийнятті звернення і про припинення конституційного провадження. Такі ухвали поділяють на “позитивні” і “негативні”. Зміст “негативної” ухвали передбачає відмову суб‘єкту звернення на основі ст. 45 ЗУ (відсутність права на конституційне звернення, його невідповідність встановленим вимогам, непідвідомчість КСУ питань, порушених в зверненні). Зміст “позитивної” ухвали полягає в тому, що КСУ робить висновки на основі раніше сформульованих позицій з аналогічних питань. Тобто “позитивна” ухвала містить посилання на раніше прийняті акти.

34. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ВИМОГИ ДО РІШЕНЬ І ВИСНОВКІВ КСУ.

Рішення, висновки мають містити відповідні вимоги до змісту + мають бути належно обґрунтовані.

35. ЮРИДИЧНА СИЛА РІШЕНЬ КСУ.

36. ВЕРХОВЕНСТВО (ОБОВ’ЯЗКОВІСТЬ) РІШЕНЬ КСУ ЯК ГАРАНТІЯ ЇХ ВИКОНАННЯ.

37. ОКРЕМА ДУМКА СУДДІ КСУ ЩОДО ПОСТАНОВЛЕНИХ РІШЕНЬ І ВИСНОВКІВ.

38. ПЕРЕГЛЯД, РОЗ’ЯСНЕННЯ, НЕЗМІНЮВАНІСТЬ ПРАВОВИХ ПОЗИЦІЙ ПРИЙНЯТИХ РІШЕНЬ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВОСУДДЯ: РЕАЛІЇ І ПЕРСПЕКТИВИ.

39. ОСТАТОЧНІСТЬ, НЕОСКАРЖУВАНІСТЬ І ОБОВ’ЯЗКОВІСТЬ РІШЕНЬ КСУ.

40. РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВОВОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ У РІШЕННЯХ І ВИСНОВКАХ КСУ.

Настя Яценко21.04.15

35 питання: Юридична сила рішень розкривається через їх обов‘язковість, остаточність і правові наслідки (пит. 36,39) - А. Селіванов: КСУ не лише здійснює конституційний контроль, тобто «очищує» законодавство від вразливого правового регулювання, але й застраховує КУ від порушень суб’єктами влади. Створюючи нові норми шляхом тлумачення, КСУ наближається до позитивного законодавця (Рішення КСУ (справа щодо внесення змін до КУ) - створено нове правоположення про обов’язковість для ВРУ висновків КСУ щодо законопроектів про внесення змін до КУ. Така норма не містилась у тексті КУ, а була сформульована КСУ у результаті тлумачення) - мають вищу юридичну силу щодо актів загальних та інших судових органів. Це пов’язано з особливим рівнем правосуддя, яке здійснюється цими судами, високим соціальним статусом учасників процесів + закріплено право звертатися до КСУ щодо перевірки на конституційність актів, призначених для судового застосування, і їх обов’язок керуватися прийнятими конституційними судами рішеннями. - рішення цих органів у конкретних справах набувають характеру юридичного прецеденту. - зумовлюють правові наслідки - акти, визнані неконституційними, втрачають силу. В цьому випадку КСУ виступає як “негативний законодавець”. Ці акти не вимагають додаткового видання правових актів органами + це повинно зобов’язувати відповідний орган відмінити даний акт або його положення і стати підставою відміни положень інших актів, які базуються на неконституційному акті. На жаль, на сьогоднішній день такі юридичні наслідки рішень КСУ на законодавчому рівні не закріплені. - серед вчених немає єдиної точки зору щодо нормативної природи актів тлумачення. Одні вважають, що ці рішення можна назвати “квазінормами”. Інші вчені вважають, що не можна визнавати нормативність рішень про офіційне тлумачення, бо визнання за цими рішеннями не лише юридичної, але й нормативної природи призвело б до того, що КСУ був би поставлений над всім державним механізмом і навіть над самою КУ»