6. Структура ксу, організація його діяльності

КСУ складається з 18 суддів. ПУ, ВРУ та з’їзд суддів України призначають по 6 суддів КСУ.

Структура:

1 – пленарне засідання: відбувається і має юридично-процесуальну визначеність, коли на ньому присутні 12 суддів - мають право приймати рішення; якщо присутні 10 суддів – мають право приймати конституційні ухвали і вирішувати інші питання стосовно діяльності КСУ;

2 – до КСУ входять: голова, 2 заступники і 3 колегії.

Голова обирається таємним голосуванням, якщо присутні 12 суддів. Заступники обираються таким же чином за пропозицією голови КСУ. Голова здійснює функції організації судової діяльності і апарату. Він не може впливати на суддів, оскільки є «рівним серед рівних».

У складі КСУ утворюються колегії: 1) для розгляду питань щодо відкриття провадження у справах за конституційними поданнями; 2) у справах щодо відкриття провадження за конституційним зверненням; 3) у справах щодо відкриття провадження і за конституційним поданням, і зверненням;

3 – секретаріат: здійснює організаційне, науково-експертне, інформаційно-довідкове та інше забезпечення діяльності КСУ на чолі з керівником Секретаріату КСУ;

4 – постійні комісії: допоміжні робочі органи з питань організації внутрішньої діяльності КСУ, які утворюються з числа його суддів;

5 – тимчасові комісії: можуть утворюватися на пленарних засіданнях КСУ для додаткового дослідження питань, пов’язаних з конституційним провадженням у справі, за участю фахівців у відповідних галузях права;

6 – архів: у ньому зберігаються матеріали діяльності КСУ, оригінали рішень та висновків та інші матеріали щодо діяльності КСУ;

7 – бібліотека: утворюється для забезпечення КСУ нормативно-правовими актами, науковою та іншою спеціальною літературою;

8 – друкований орган КСУ – «Вісник КСУ».

Організація діяльності КСУ означає також питання провадження у справах. Особливості розгляду справ КСУ:

• колегіальне вирішення питань;

• залучення всіх науковців-фаховиків;

• право вимагати будь-які документи у ПУ, ВРУ тощо;

• залучення спеціалістів;

• обов’язковий аналіз прийнятих до цього рішень та ухвал;

• не розглядає справи, пов’язані з визначенням законності, не досліджує факти.

7. Політико-правові умови формування складу Конституційного Суду України.

Юлия Перехотько08:41

7. Політико-правові умови формування складу Конституційного Суду України. Конституційний Суд України як контролюючий орган сам не підконтрольний і непідзвітний будь-якому органу державної влади В аспекті досягнення незалежного статусу Суду і взаємодії органу конституційної юрисдикції з Парламентом, Президентом України та судами загальної юрисдикції як владними структурами, що формують кадровий склад Конституційного Суду України, важливого значення набуває питання нормативної регламентації порядку формування Суду. Фіксація в конституційному тексті кількісного складу Конституційного Суду України (ст. 148 Конституції України) має важливе політичне значення, оскільки попереджує можливість зміни (збільшення) кількісного складу органу конституційної юрисдикції в інтересах тієї політичної сили, що перемогла на виборах. (Зрозуміло, що для такої зміни необхідне внесення поправок до Основного Закону України, що здійснити складно). Так само й обрання Голови Конституційного Суду самими його членами є гарантією незалежності Суду від інших гілок влади. Однак ні Конституція України, ні Закон “Про Конституційний Суд України” не передбачають засобів реагування у випадку, коли один із трьох повноважних органів, що призначають конституційних суддів, своєчасно не призначає суддю. Між тим, сучасне державно-політичне життя України вже поставило особливий прецедент загрози демократії в державі, пов’язаний із припиненням повноважень Конституційного Суду України у зв’язку з небажанням одного із суб’єктів, що уповноважені Конституцією України на формування органу конституційної юрисдикції, здійснити відповідні конституційні повноваження. У жовтні 2005 р., у зв’язку із закінченням девятирічного терміну повноважень більшості суддів Конституційного Суду України (шістнадцяти) Президент України та з’їзд суддів України призначили свою квоту суддів (по шість). Однак Верховна Рада України, яка мала призначити чотири судді, виявилася неспроможною здійснити ці призначення. Декілька спроб провести вибори суддів у Парламенті не дали очікуваних результатів. Більшість народних депутатів ухилилася від процедури голосування. Відмова депутатів провести вибори суддів мала виразну політичну зумовленість: опозиційні до Президента України депутатські фракції у такий спосіб прагнули попередити можливість перегляду новосформованим Конституційним Судом України внесених до Основного Закону України поправок від 8 грудня 2004 р. [20] за поданням Президента України. Забезпеченню реальної незалежності Конституційного Суду України в системі стримувань і противаг могло б слугувати закріплення нормативного положення про те, що “судді Конституційного Суду України продовжують виконувати свої повноваження до вступу на посаду новообраних суддів”. Право Глави держави і Парламенту достроково припиняти повноваження суддів Конституційного Суду України надмірно розширює прерогативи Президента України та Верховної Ради України у сфері організації конституційного правосуддя. В умовах реального демократичного режиму особливого значення набуває той фундаментальний принцип, згідно з яким судді виконують свої обов’язки, перебуваючи в повній незалежності як від глави держави, так і законодавчої влади

7. Статус Суддів Конституційного Суду України, організаційно-правові форми реалізації їх компетенції.

Судді КСУ мають в принципі однаковий статус з суддями загальної юрисдикції з окремими особливостями, обумовленими специфікою конституційної юрисдикції.

Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менше десяти років, проживає в Україні протягом останніх двадцяти років та володіє державною мовою.

Суддя КСУ призначається на дев’ять років без права бути призначеним на повторний строк.

Судді цього суду, як й інші судді, не можуть належати до полі­тичних партій та профспілок, мати представницький мандат, брати участь у будь­якій політичній діяльності, обіймати будь­які інші оплачу­вані посади, виконувати іншу оплачувану роботу крім наукової, викла­дацької та творчої.

Заступає суддя на посаду з дня скла­дення ним присяги судді Конституційного Суду України 

Суддя КСУ здійснює попередню підго­товку питань для їх розгляду Колегією суддів, Конституційним Судом України, бере участь у розгляді справ. Окрім того, він має право ви­тре­бувати від Верховної Ради України, Президента України, Прем’єр­міністра України, Генерального прокурора України, суддів, органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самовря­дування, посадових осіб, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, політичних партій та інших об’єднань громадян, окремих гро­мадян необхідні документи, матеріали та іншу інформацію з питань, що готуються до розгляду Колегією суддів Конституційного Суду України, Конституцій­ним Судом України.

Суддя КСУ має право публічно вислов­лювати свою думку з питань, що стосуються провадження у Конститу­ційному Суді України, лише щодо тих справ, у яких цим судом прийнято рішення чи наданий висновок.

Усі судді Конституційного Суду України є рівноправними під час розгляду справ на засіданні Колегії суддів, на засіданні, пленарному засіданні Конституційного Суду України.

Невід’ємною складовою статусу суддів Конституційного Суду України є їх незалежність і недоторканність. Конституція України не встановлює в окремих нормах гарантії незалежності та недоторканності суддів КСУ. Відповідно до ст. 149 Конституції України на суддів Конституційного Суду України поширюються гарантії незалежності та недоторканності, підстави щодо звільнення з посади, передбачені ст. 126 Конституції України, та вимоги щодо несумісності, визначені в ч. 2 ст. 127 Конституції України.

У ст. 126 Конституції України поряд з переліком найважливіших гарантій незалежності та недоторканності суддів передбачено, що такі гарантії встановлюються також й іншими нормами Конституції та законів України.

в Законі передбачено, що судді КСУ при здійсненні своїх повноважень є незалежними і підкоряються лише Конституції України та керуються Законом України «Про Конституційний Суд України», іншими законами, крім тих законів або їх окремих положень, що є предметом розгляду Конституційного Суду України (ст. 27). Судді КСУ не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у Конституційному Суді України та в його колегіях, за винятком відповідальності за образу чи наклеп при розгляді справ, прийнятті рішень та наданні висновків Конституційним Судом України (ч. 3 ст. 28).

можна виокремити 4 види форм реалізації правового статусу судді Кон- ституційного Суду України:

1 — видання нормативних юрисдикційних актів Конституційного Суду України; 2 — видання індивідуальних (ненормативних) актів Конституційного Суду України; 3 — проведення організаційних заходів; 4 — здійснення матеріально-технічних операцій.

7. Статус постійних представників Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України у Конституційному Суді України (правове регулювання повноважень і обов’язковість залучення до розгляду справ).

Представник президента - посадовою особою, уповноваженою Президентом України представляти Президента України у Конституційному Суді України як суб'єкта права на конституційне подання з питань прийняття рішень та дачі висновків Конституційним Судом України.

Постійного представника призначає на посаду і звільняє з посади Президент України. Постійний представник підпорядковується Президентові України.

Постійний представник:

1) бере участь у підготовці проектів конституційних подань Президента України до Конституційного Суду України і представляє їх Президентові України;

2) здійснює як представник суб'єкта права на конституційне подання усі дії, передбачені Законом України "Про Конституційний Суд України", Регламентом Конституційного Суду України і пов'язані з підготовкою та конституційним провадженням у справах;

3) вносить за дорученням Президента України зміни або уточнення до конституційних подань, внесених до Конституційного Суду України, а також до тих подань, що перебувають у конституційному провадженні;

4) координує діяльність інших представників Президента України, призначених для участі у підготовці, конституційному провадженні у конкретно визначених справах;

5) інформує Президента України про хід та результати розгляду справ у Конституційному Суді України.

Постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України (далі - постійний представник) є уповноваженою особою, яка відповідно до вимог, передбачених у статті 72 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ), бере участь у веденні справи - конституційному провадженні, наділена правом вчинення від імені Верховної Ради України, яку представляє, всіх процесуальних дій, крім повної або часткової відмови від заявленої позиції, викладеної у поясненні чи висновку, поданому Головою Верховної Ради України до Конституційного Суду України, а також зміни чи уточнення предмету розгляду, передачі своїх повноважень іншій особі (передоручення).

Постійний представник виконує такі функції:

1) за дорученням Голови Верховної Ради України:

- готує матеріали відповідно до конституційних подань, конституційних звернень, щодо яких відкрито конституційне провадження, або у зв'язку з офіційним тлумаченням положень Конституції України та законів України, щодо яких було внесено конституційне подання чи конституційне звернення до Конституційного Суду України;

- готує проекти висновків, пояснень, які на запит Конституційного Суду України мають бути подані у зв'язку з розглядом справ за конституційним поданням або конституційним зверненням;

- готує пропозиції про необхідність уточнень та змін підстав, за якими до Конституційного Суду України від імені Верховної Ради України направлялися пояснення, заперечення та висновки щодо прийнятих Верховною Радою України правових актів, конституційність яких підлягає перевірці.

При підготовці матеріалів, які подаються на розгляд Голови Верховної Ради України, постійний представник враховує рішення, висновки та роз'яснення комітетів Верховної Ради України з питань, які є предметом розгляду Конституційного Суду України;

2) бере участь у підготовці матеріалів щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту відповідно до статей 111 та 151 Конституції України, коли суб'єктом права на конституційне подання щодо висновку Конституційного Суду України є Верховна Рада України;

3) надає консультативну допомогу народним депутатам України щодо конституційних подань і конституційних звернень, які ними вносяться до Конституційного Суду України;

4) відповідно до запитів Конституційного Суду України до Верховної Ради України готує і подає документи та матеріали чи їх копії, на які посилаються суб'єкти права на конституційне подання або конституційне звернення;

5) порушує питання перед Керівником апарату Верховної Ради України щодо залучення науковців і фахівців для проведення юридичної експертизи чинних правових актів, які перевіряються Конституційним Судом України на предмет їх конституційності або офіційне тлумачення яких має бути зроблено Конституційним Судом України;

6) бере участь у пленарних засіданнях Конституційного Суду України та засіданнях його колегій;

7) доповідає на пленарних засіданнях Конституційного Суду України про необхідні уточнення до поданих документів і матеріалів, які досліджуються у конституційному провадженні;

8) у разі необхідності подає Голові Верховної Ради України пропозиції щодо заходів для забезпечення виконання рішень Конституційного Суду України.

Постійний представник Кабінету Міністрів України у Конституційному Суді України (далі - Постійний представник) є посадовою особою, уповноваженою Кабінетом Міністрів України представляти його інтереси у Конституційному Суді України як суб'єкта права на конституційне подання, брати участь у конституційному провадженні, забезпечувати взаємодію Кабінету Міністрів України та Конституційного Суду України.

Постійний представник:

1) бере участь у підготовці проектів конституційних подань Кабінету Міністрів України до Конституційного Суду України, документів та матеріалів, що підлягають розгляду Конституційним Судом України;

2) вчиняє як представник суб'єкта права на конституційне подання, учасник конституційного провадження дії, передбачені Законом України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) та Регламентом Конституційного Суду України ( v001z710-97 );

3) вносить за дорученням Кабінету Міністрів України зміни або уточнення до конституційних подань, внесених Кабінетом Міністрів України на розгляд Конституційного Суду України, погоджує та уточнює в установленому порядку правову позицію Кабінету Міністрів України щодо конституційних подань інших суб'єктів права на конституційне подання, в тому числі під час розгляду справ Конституційним Судом України;

4) взаємодіє з відповідними посадовими особами Верховної Ради України, Секретаріату Президента України, Верховного Суду України, інших органів державної влади, органів влади в Автономній Республіці Крим, а також з органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями;

5) координує діяльність інших уповноважених представників Кабінету Міністрів України та представників відповідних органів виконавчої влади, уповноважених брати участь у підготовці документів та матеріалів з питань, що підлягають розгляду Конституційним Судом України, та у конституційному провадженні в окремо визначених справах, забезпечує вироблення єдиної позиції щодо їх вирішення;

6) організовує за участю заінтересованих органів виконавчої влади розгляд запитів Конституційного Суду України до Кабінету Міністрів України та органів виконавчої влади з питань, що розглядаються Конституційним Судом України;

7) аналізує конституційні подання та звернення, що надійшли до Конституційного Суду України і стосуються інтересів Кабінету Міністрів України та інших органів виконавчої влади, інформує про результати розгляду справ у Конституційному Суді України Кабінет Міністрів України, а також Прем'єр-міністра України або Першого віце-прем'єр-міністра України, доводить у разі потреби зазначену інформацію до відома керівників центральних органів виконавчої влади, інтереси яких пов'язані з розглядом відповідного конституційного подання або звернення;

8) виконує інші доручення Кабінету Міністрів України.

7. Вимоги, які встановлюються для кандидатів на посаду Судді Конституційного Суду України, порядок звільнення Судді Конституційного Суду України із займаної посади.



Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту, стаж практичної, наукової або педагогічної роботи за фахом не менше десяти років, володіє державною мовою і проживає в Україні протягом останніх двадцяти років.  Судді Конституційного Суду України не можуть належати до політичних партій та профспілок, мати представницький мандат, брати участь у будь-якій політичній діяльності, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. 

В Україні діє принцип незмінюваності суддів Конституційного Суду, який проте не означає, що судді не змінюються взагалі. Незмінюваність полягає у тому, що судді Конституційного Суду призначаються на термін 9 років і припиняють свої повноваження лише у випадках, передбачених Конституцією (стаття 126) і Законом “Про Конституційний Суд України” (стаття 23).    Повноваження судді Конституційного Суду України припиняються у разі:    1) закінчення строку призначення;    2) досягнення суддею шістдесятип'ятирічного віку;    3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;    4) порушення суддею заборон і обмежень щодо занять і дій, несумісних з посадою судді (передбачені частиною другою статті 16 Закону);    5) порушення суддею присяги;    6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;    7) припинення його громадянства;    8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;    9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням;    10) смерті судді.    Рішення про припинення повноважень судді Конституційного Суду України у випадках порушення ним вимог щодо сумісництва, а також порушення суддею присяги приймається Верховною Радою України. У решті випадків рішення приймається на засіданні Конституційного Суду України.    Детальніше порядок звільнення суддів Конституційного Суду України врегульований главою Х Регламенту Конституційного Суду України.    Звільнення з посади судді Конституційного Суду України у зв'язку із закінченням строку призначення та досягненням шістдесятип'ятирічного віку відбувається наступним чином. Не пізніше як за місяць до закінчення строку призначення або досягнення шістдесятип'ятирічного віку суддя подає Голові Конституційного Суду України заяву про звільнення з посади, про що повідомляються Президент України та органи, які призначали цього суддю. За поданням Голови Конституційного Суду України Конституційний Суд України приймає рішення про припинення повноважень судді.    Неможливість виконання суддею Конституційного Суду України своїх повноважень за станом здоров'я встановлюється на засіданні Конституційного Суду України на підставі письмової заяви судді та доданого до неї медичного висновку. За результатами розгляду заяви судді Конституційного Суду України Конституційний Суд України приймає рішення за наявності підстав про звільнення судді з посади з дня наступного після прийняття рішення.    Питання про порушення суддею Конституційного Суду України вимог щодо несумісності розглядається за висновком постійної комісії з питань регламенту та етики Конституційного Суду України на засіданні Конституційного Суду України. У разі підтвердження цього суддя попереджається про необхідність звільнення протягом установленого Судом строку з посади, що визначена як посада за сумісництвом. У разі невиконання суддею Конституційного Суду України попередження Конституційного Суду України про звільнення з посади за сумісництвом матеріали щодо нього направляються на розгляд Верховної Ради України у триденний строк від дня закінчення строку попередження.    Звільнення з посади судді Конституційного Суду України за порушення присяги відбувається наступним чином. У разі порушення у Верховній Раді України питання про порушення присяги суддею Конституційного Суду України Конституційний Суд України проводить перевірку і, за висновком постійної комісії з питань регламенту та етики, приймає одне з таких рішень: - про наявність підстав для розгляду Верховною Радою України питання про звільнення з посади судді Конституційного Суду України; - про відсутність підстав для звільнення з посади судді Конституційного Суду України.    Рішення про наявність підстав або про їх відсутність щодо звільнення з посади судді Конституційного Суду України приймається, якщо за нього проголосувало не менш як дванадцять суддів Конституційного Суду України. Інформація про рішення Конституційного Суду України щодо звільнення судді Конституційного Суду України з посади направляється на розгляд Верховної Ради України у триденний строк з дня прийняття рішення.    У разі набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді Конституційного Суду України, підтвердження на засіданні Конституційного Суду України факту втрати суддею громадянства України, набрання законної сили судовим рішенням про визнання судді Конституційного Суду України безвісно відсутнім або оголошення померлим, а також подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням Конституційний Суд України приймає рішення про звільнення його з посади із зазначених підстав.    Голова Конституційного Суду України скликає засідання Конституційного Суду з питання звільнення з посади судді Конституційного Суду України у триденний строк з дня одержання заяви або інформації про наявність зазначених у Законі підстав (з підстав порушення суддею вимог щодо сумісництва, а також порушення присяги - після одержання висновку постійної комісії з питань регламенту та етики Конституційного Суду України про достатність підстав для розгляду питання.    Судді Конституційного Суду України, щодо якого порушено питання про звільнення з посади, надається можливість викласти свої пояснення Конституційному Суду України усно або письмово. У розгляді питання про звільнення з посади судді Конституційного Суду України може брати участь його повноважний представник.    Питання про звільнення з посади судді Конституційного Суду України вирішується Конституційним Судом України в закритому засіданні.    Інформація про звільнення судді Конституційного Суду України з посади направляється у триденний строк з дня прийняття рішення Конституційним Судом України відповідно Верховній Раді України, Президентові України чи органу суддівського самоврядування.

7. Гарантії незалежності Суддів Конституційного Суду України та підстави припинення їх повноважень.

Повноваження судді Конституційного Суду України припиняються у разі:   1) закінчення строку призначення;   2) досягнення суддею шістдесятип'ятирічного віку;   3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;   4) порушення суддею заборон і обмежень щодо занять і дій, несумісних з посадою судді (передбачені частиною другою статті 16 Закону);   5) порушення суддею присяги;    6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;    7) припинення його громадянства;    8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;    9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням;    10) смерті судді.

 Відповідно до статті 27 Закону “Про Конституційний Суд України”, судді Конституційного Суду України при здійсненні своїх повноважень є незалежними і підкоряються лише Конституції України та керуються цим Законом, іншими законами України, крім тих законів або їх окремих положень, що є предметом розгляду Конституційного Суду України.    Незалежність суддів є невід’ємною складовою їхнього статусу.

Згідно з ст. 149 Конституції України, на суддів Конституційного Суду України поширюються гарантії незалежності та недоторканності, передбачені статтею 126 Конституції. Відповідно до неї, а також положень ст. 11 Закону “Про статус суддів” від 15 грудня 1992 р., ст. 14 Закону “Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 р. і рішення Конституційного Суду України у справі про незалежність суддів як складову їхнього статусу від 1 грудня 2004 року, незалежність суддів забезпечується наступними гарантіями: - особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади; - забороною будь-якого впливу на суддів. Вона полягає в забороні вчинення щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов’язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо; - захистом їх професійних інтересів; - неприпустимістю переслідування за правову позицію - судді Конституційного Суду України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у Конституційному Суді України та в його колегіях, за винятком відповідальності за образу чи наклеп при розгляді справ, прийнятті рішень та дачі висновків Конституційним Судом України; - відсутністю дисциплінарної відповідальності - ні Голова Конституційного Суду, ні будь-хто інший не наділений щодо суддів дисциплінарною владою; - забезпеченням державою особистої безпеки суддів та їхніх сімей; - гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту. Високий рівень матеріального забезпечення гарантується державою як під час виконання функцій судді, та і після цього. Судді Конституційного Суду України одержують заробітну плату та користуються іншими видами матеріального забезпечення, встановленими законами України про статус суддів. У разі коли повноваження судді Конституційного Суду України були припинені у зв’язку із закінченням строку призначення або через неможливість виконувати свої повноваження за станом здоров'я, за ним зберігається до виходу на пенсію за віком вісімдесят відсотків грошового утримання та інші види матеріального забезпечення, якими користується суддя Конституційного Суду України; - забороною суддям належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, займатися за сумісництвом певними видами діяльності; - притягненням до юридичної відповідальності винних осіб за неповагу до суддів і суду.

7. Обсяг і межі застосування конституційної юрисдикції стосовно конкретних справ і предмета їх розгляду.

7. Верховенство права і верховенство Конституції України у конституційному правосудді.

Провідна роль принципу верховенства права у діяльності органів конституційної юрисдикції зумовлена його невідривністю від концепції правової держави, однією з рис якої виділяють саму конституційну юрисдикцію. Так верховенство права розглядається як пріоритетність у суспільстві, насамперед, прав і свобод людини.

Статтею 8 Конституції України, якою прого- лошено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, визнається верховенство Конституції та принцип прямої дії її норм.

Забезпечення верховенства Конституції України є стрижнем усіх повноважень Кон- ституційного Суду України. Захищаючи Кон- ституцію, в якій відтворено морально-правові цінності, Конституційний Суд захищає право і соціальні пріоритети: народ як джерело вла- ди, права і свободи людини і громадянина, суверенітет і цілісність території, демократич на влада і судовий контроль, рівність кожного громадянина перед законом та інші.

Реалізація принципу верховенства права у процесі відправлення конституційного судочин ства означає забезпечення рівності всіх перед законом і судом, судовий захист конституційних прав і свобод людини і громадянина. Приймаючи рішення, Конституційний Суд кожного разу доводить, що без однакового застосування законів відповідно до норм і принципів Конституції України право взагалі втрачає свою регулюючу функцію, своє головне завдання упорядкування суспільних відносин, дотримання держа- вою інтересів громадянина і людини.

7. Конституційне правосуддя і внутрішня політика держави.