135. Географічна структура міжнародної торгівлі послугами України

Проаналізувавши географічну структуру зовнішньої торгівлі України послугами можна зробити наступні висновки.

У зовнішній торгівлі послугами станом на 2012 рік основними країнами-торговельними партнерами України є країни СНД, на частку яких припадає 37% сукупного обсягу зовнішньої торгівлі України послугами (45,3% вартості експорту послуг України та 8,5% вартості імпорту послуг країни).

1. Головною країною-партнером по експорту послуг є Російська Федерація, частка якої станом на 2012 рік склала майже 44%. Проте досить помітною є спадна динаміка обсягів експорту до даної країни починаючи з 2009 року.

На другому місці за експортними поставками послуг з України знаходиться США. У 2012 році до США було експортовано послуг вартістю майже у 537 млн. доларів.

Велика Британія та Німеччина є лідерами серед країн ЄС, до яких надходять послуги з України. Їх питома вага станом складає від загального обсягу експорту послуг 5,4% та 3,4% відповідно.

Помітно впала частка у обсягах експорту до Швейцарії , проте ця країна залишається на 4 місці серед країн-партнерів яким надаються послуги нашої країни.

2. Домінуючою країною-імпортером послуг на український ринок є Російська федерація. Частка її складає 14,7% від загального обсягу імпорту.

Другим за обсягами імпорту є Кіпр, що у 2012 році надав Україні послуг майже на 9,1 млн. доларів. Порівняно із 2011 роком цей показник збільшився, а отже прослідковується позитивна динаміка.

Країни ЄС – Великобританія та Німеччина знаходяться серед лідерів країн-імпортерів послуг на ринок України і протягом останніх трьох років їх частка складає приблизно 10% та 7% відповідно від загального обсягу імпортованих послуг.

США замикає топ-5 країн-імпортерів послуг до України із часткою у 5,2%.

135. Сучасні засоби протекціонізму в міжнародній економічній діяльності та особливості його застосування в Україні

У класичному розумінні протекціонізм (від латинського protection - покровительство, захист) трактується як "державна політика, спрямована на заохочення вітчизняної економіки, її захист від іноземної конкуренції, на розширення зовнішніх ринків.

У сучасному, відкритому для глобальної торгівлі світі навіть країни з ліберальною моделлю розвитку економіки застосовують протекціоністські заходи, захищаючи своїх виробників. Засоби підтримки варіюються від застосування мит на імпортні товари до регулювання валютно-курсової політики.

Згідно з класифікацією СОТ обмеження на ввезення продукції до певної країни допускаються у таких формах:

• антидемпінгові розслідування та відповідні санкції (коли вважається, що товар продається за цінами, що є нижчими за їх вартість);

• заходи протидії субсидованому експорту іноземних держав (коли вважається, що вартість товару, що продається, була штучно зниженою завдяки фінансовій підтримці з боку уряду);

• так звані «заходи запобігання» (коли доказово, з використанням статистики обсягів імпорту та цін, стверджується, що зазначені заходи у вигляді обмежень або додаткового оподаткування імпорту мають виключно тимчасову природу та застосовуються проти такого імпорту, який може зашкодити національному виробництву).

На сучасному етапі в практиці регулювання протекціонізму все більшого значення набувають нетарифні інструменти. Особливо актуальними вони стають в умовах максимального зниження мит, а також для компенсації неефективності ринкових механізмів. Фінансова криза, зміна клімату та вимоги до безпеки продуктів харчування привели до розширення використання нетарифних інструментів та заходів з регулювання торгівлі послугами. Найбільш розповсюдженими нетарифними інструментами є технічні бар'єри в торгівлі, застосування санітарних та фіто санітарних норм. І найбільш активно вдаються до цих інструментів саме розвинені країни. В Україні протекціоністські інструменти використовуються в основному для досягнення традиційних цілей захисту вітчизняних виробників. Тарифне регулювання здійснюється відповідно до домовленостей СОТ. Так, Україна приєдналася до низки секторальних "нульових" домовленостей про зниження ставок на такі групи товарів: сталь, іграшки, деревина, кольорові метали, фармацевтичні препарати, папір, сільськогосподарська техніка, меблі, інформаційні технології, наукове, медичне обладнання, будівельна техніка, дистильовані спирти, цивільна авіація. Крім того, приєдналася до секторальної гармонізації з хімічних товарах (5,5-6,5 %), текстилю й одягу (0-17,5 %). Середньоарифметична ставка кінцевого рівня імпортного мита в Україні на кінець 2012 р. становила 11,16 % для сільськогосподарських продуктів і 4,85 % для промислових товарів. У той же час відповідно до міжнародних угод є товари, на які митні тарифи будуть змінюватися в 2013 р.: плоди, горіхи, ракоподібні, певні види транспортних засобів і моторних човнів і катерів.

Після вступу країни в СОТ у 2008 р. практично були ліквідовані квоти на ввезення товарів: у 2008 р. – 7 товарних позицій, з 2013 – 1 (цукор-сирець), а також квоти на харчові продукти у відповідності з угодою про вільну торгівлю з Македонією.

Проте, зважаючи на введення спеціальних імпортних мит на автомобілі, обмеження на поставку коксу та коксівного вугілля, імпортні бар'єри в сегменті поновлюваної енергетики та внесення пропозицій в СОТ про перегляд ставок на 370 товарним позиціям, Україна в 2013 р. увійшла до числа світових лідерів з торговельного протекціонізму поряд із Росією, Бразилією та Аргентиною.