124. Міжнародні торгові режими в практиці міжнародної економічної діяльності України

До торгівельного режиму в практиці міжнародної економічної діяльності України відноситься національний режим. Після вступу в СОТ Україна взяла на себе зобов’язання щодо забезпечення національного режиму країнам СОТ та доступу на ринок в основних секторах послуг,такі як професійних, комунікаційних послуг, будівництва тощо. Це означає, що у зазначених визначених секторах, країнам СОТ надається режим, не менш сприятливий, ніж вітчизняним послугам чи постачальникам послуг, теж правило застосовується і до України. Вітчизняні і імпортовані товари повинні обкладатися внутр. податками і зборами за єдиними ставками. Всі закони, правила і вимоги, що стосуються купівлі, продажу,перевезення, розподілу чи використання товарів повинні бути для них абсолютно однаковими.

Режим найбільшого сприяння(РНБ) – надання державами, що домовляються одна з одною прав, переваг і пільг у торгівлі між ними. Цей режим застосовується до країн СОТ і ще до 15 країн, таких як Російська Федерація, Білорусь тощо На практиці з цього режиму є винятки на користь країн, що розвиваються.

Преференційний режим (ПР) – в світовій практиці надається товарам з країн, що роз-ся, згідно рішень ЮНКТАД і ГАТТ. Преф режим в Україні застосовується до товарів та інших предметів, що походять з держав, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, і в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами за участю України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита.

Режим вільного руху товарів – умови вільного, без стягнення мита та інших зборів руху товарів з третіх країн між країнами-учасницями митного союзу, після сплати митних зборів при перетині кордону митного союзу.

Також розрізняють ще такий режим як торгове ембарго – інструмент міжнародної політики держави, який забороняє ввезення на власну територію або вивезення до іншої країни товарів, послуг, технологій тощо. Має примусовий хар-р стосовно внутрішніх ек. агентів певної країни, яка запроваджує цей режим. Є репресивним засобом тиску на ті уряди та країни, які становлять загрозу міжнародній безпеці, і застосовується як у мирний, так і у воєнний час.

125. Посередницькі операції в міжнародній економічній діяльності України

Торгово-посер діяльність — це комплекс операцій з організації та забезпечення операцій купівлі-продажу, що реалізується за дорученням первісних продавців (виробників) та/або кінцевих покупців (споживачів) незалежними від них торговельними посередниками на підставі окремого контракту або спеціального доручення. Застосування послуг посередників є альтернативним відносно прямого контакту варіантом реалізації експортно-імпортних операцій. Метою залучення посередників у міжнй торгівлі є підвищення ефективності експортно-імпортних операцій за рахунок використання послуг кваліфікованих фахівців, їхньої інформаційної бази та встановлених ними раніше господарських зв'язків, прискорення обігу капіталу, отримання необхідних правових, консультаційних послуг, оформлення необхідної документації. Існують такі види посередницьких фірми в України:

торгові доми закуповують товари у виробників чи купують за кордоном і продають своїм оптовикам або роздрібним торговцям;

експортні фірми закуповують товар на внутрішньому ринку і перепродують за кордоном, іноді виконують і комісійні дору¬чення. Вони бувають спеціалізовані (один товар) і універсальні (широка номенклатура товарів);

імпортні фірми закуповують за свій рахунок за кордоном товари і продають на внутрішньому ринку. Вони звичайно мають великі склади з товарами і спеціалізуються на закупівлі одного сорту товарів;

оптові фірми виступають посередниками між промисло¬вими підприємствами та роздрібними торговими фірмами. Провести межу між оптовою й імпорт¬ною фірмою складно. Але оптова фірма закуповує товари не тільки в експортера, а й у вітчизняних виробників і просуває їх у свою роздрібну мережу далі;

роздрібні фірми самі здійснюють операції з експорту та імпорту, не користуючись послугами великих оптових фірм. Вони мають широку мережу своїх магазинів, філій;

дистриб'ютори - це фірми, які здійснюють переважно імпортні операції і виступають як торговці за договором. Вони займаються продажем лише певного кола товарів;

стокісти - фірми, котрі перебувають у країні імпортера і ведуть в основному консигнаційні операції.

Правовою підставою їх діяльності є національне та міжн законодавство. Наприклад, Цивільний кодекс Укр передбачає два види комерційного представництва — повноважень однієї особи (юридичної чи фізичної) здійснювати певні юридично-господарські акції замість іншої особи: по-перше, на підставі договору-доручення, а по-друге — договору-комісії. Міжнар регламентація посер діяльності здійснюється міждержавними, міжнародними урядовими та неурядовими структурами, зокрема через розроблення типових документів, проформ контрактів. Серед подібних джерел можна назвати Настанови щодо укладання агентських угод (Guide for the Drawing up of Contract) Міжнародної торгової палати, 1990 p.

Договір-доручення є документом, згідно з яким довіритель (принципал) доручає довіреній особі (агенту) за відповідну винагороду здійснювати від імені принципала та за його рахунок певні дії, зокрема купівлю майна, проведення платежів тощо (крім власне зовнішньоторговельного посередництва, предметом договору доручення може ставати проведення рекламних кампаній, вивчення ринку, виявлення потенційних контрагентів та клієнтів, прийом від них замовлень, установлення з ними контактів, проведення цінових розрахунків).

Договір-комісії є документом, згідно з яким одна сторона (комітент) доручає іншій стороні (комісіонеру) за відповідну винагороду, за кошти комітента, але від імені комісіонера укласти для комітента одну чи кілька угод від свого імені (на купівлю-продаж товару або послуги).

Зазначені договори можуть мати різні форми залежно від господарських цілей контрагентів, а також від особливостей здійснення операцій із міжнародної торгівлі в окремих галузях чи країнах.