97. Шляхи вирішення боргової проблеми України

В умовах зростання боргового навантаження Україна повинна запроваджувати нові механізми активного управління державним боргом, зокрема:

- обмін боргових зобов'язань держави на акції підприємств, які перебувають у державній власності;

- використання запозичених коштів для фінансування збільшення виробничих потужностей;

- збільшення власних доходів держави;

- збільшення норми інвестування;

- реструктуризація зовнішньої заборгованості та ін.

Останнім часом запозичення уряду диктувались, насамперед, необхідністю погашення та обслуговування накопиченого боргу. Можливості залучення коштів з внутрішнього грошового ринку майже вичерпані. Незважаючи на відносно низьку ефективність внутрішньої державної позики в Україні, державні облігації є необхідним фінансовим інструментом, який при належному використанні може бути важливим джерелом фінансування державних витрат.

Однозначного способу розв’язання проблеми заборгованості немає. Будь-яка програма реструктуризації потребує проведення відповідних розрахунків стосовно кожного випадку. При цьому аналіз можливих варіантів має враховувати не лише економічні, а й політичні наслідки певних дій щодо боргу.

Управління державною заборгованістю є одним із ключових факторів забезпечення макроекономічної стабільності в державі. Від характеру врегулювання боргової проблеми залежить бюджетна дієздатність країни, стан її валютних резервів, а відповідно i стабільність національної валюти, рівень відсоткових ставок, інвестиційний клімат, характер поведінки всіх сегментів фінансового ринку. Тому управління державним боргом має бути зорієнтоване на застосування ефективної боргової стратегії, а не базуватися на короткострокових ситуативних орієнтирах. Лише ефективний менеджмент державного боргу є запорукою зростання економіки, інвестиційної привабливості, фінансової стабільності, підвищення кредитного рейтингу держави.

97. Стратегія управління державним зовнішнім боргом України

Основними викликами у сфері управління державного боргу є зростання його обсягів та відповідно збільшення витрат на його обслуговування.

Зростання обсягу державного боргу пов’язано передусім із значним дефіцитом державного бюджету, що потребує запровадження відповідних обмежень на законодавчому рівні. Зменшення впливу цього фактору забезпечуватиме зміцнення потенціалу управління державним боргом у середній та довгостроковій перспективі.

Для забезпечення подальшого розвитку системи управління державним боргом та підвищення ефективності контролю за ризиками доцільно розширити існуючий перелік цільових показників (індикаторів). Насамперед необхідно враховувати відношення державного зовнішнього боргу до річного експорту товарів і послуг та відношення обсягу сукупних платежів з обслуговування державного боргу до доходів державного бюджету.

Завдання і заходи

Завданнями середньострокового характеру є:

• нормативно-правове забезпечення управління ліквідністю державних фінансів та державним боргом;

• підвищення ефективності використання бюджетних коштів.

Для виконання завдань передбачається здійснення таких заходів:

• збільшення середньозваженого строку погашення державного боргу в результаті використання довгострокових боргових інструментів;

• запровадження обмежень щодо граничних обсягів внутрішнього боргу, номінованого в іноземній валюті;

• визначення принципів та порядку формування стратегії управління державним боргом на довгостроковий період, які будуть спрямовані на забезпечення стабільності фінансової системи та зменшення її вразливості від впливу фінансових потрясінь;

• завершення впровадження повнофункціонального єдиного програмного забезпечення;

Завданням довгострокового характеру є удосконалення нормативно-правового забезпечення управління ліквідністю державних фінансів та державним боргом.

Для виконання завдання передбачається здійснення таких заходів:

розроблення проекту Стратегії управління державним боргом на довгостроковий період;

розроблення методики оцінки впливу умовних боргових зобов’язань у сфері державного боргу в довгостроковій перспективі.

29 квітня 2013 року Кабінетом міністрів було затверджено Середньострокову стратегію управління державним боргом на 2013—2015 роки відповідно до постанови № 320 «Про затвердження Середньострокової стратегії управління державним боргом на 2013—2015 роки. Згідно з документом у 2014 і 2015 роках прогнозний обсяг запозичень становитиме відповідно 131,4 млрд. і 125,6 млрд. гривень. Основним фактором посилення боргового навантаження на державний бюджет у найближчій та середньостроковій перспективі є необхідність погашення зовнішніх боргів, серед яких найбільший обсяг має позика Міжнародного валютного фонду. В документі визначено цілі та завдання Стратегії, основні заходи, спрямовані на виконання завдань Стратегії, а також очікувані результати.

Зокрема, реалізація Стратегії дасть змогу досягти на кінець 2014 і 2015 років відповідно таких результатів:

• відношення обсягу державного боргу до внутрішнього валового продукту — на рівні не більш як 30,6 відсотка, 30,9 відсотка і 31відсотка;

• частка державного внутрішнього боргу — не менш як 50 відсотків;

• середньозважений строк до погашення державного боргу — не менш як 5,1, 5,3 і 5,4 року;

• частка державного боргу з фіксованою ставкою — не менш як 65 відсотків;

• частка державного боргу, який рефінансується у відповідному періоді, у загальній сумі державного боргу на початок такого періоду — орієнтовно не більш як 20 відсотків.