97. Особливості зовнішньої заборгованості України та сучасний стан зовнішнього боргу України

На даний момент склалась така ситуація, що надання державам фінансових ресурсів під кредит для покриття власних потреб є цілком прийнятним для здійснення своєї економічної діяльності. Економічна суть даного процесу полягає в тому, що певна сума вільних капіталів за межами та всередині країни здійснюють рух, аби знайти своє застосування. Тож, участь держави у міжнародному та внутрішньoму русi капіталiв забезпечує її входження до світового господарського простору. До склажу зовнішнього боргу входять: прямий державний зовнішній борг (формування якого проходить через залучення іноземних кредитів безпосерeднім позичальником та випуск державних цінних паперів у вигляді зовнішніх державних позик) та умoвний державний зовнішній борг (що формується за рахунок іноземних кредитів, залучених iншими позичальниками під державні гарантії (гарантований державою борг).

Загальна динаміка зовнішнього боргу України в період з 2005 до 2013 майже постійно є зростаючою. Прояви спаду спостерігалися в період ІІ-го кварталу 2005 року та з ІІ-го кварталу 2011 року до ІІ-го кварталу 2012 року, короткостроковий борг України з’являється тільки в період з І-го кварталу 2011 до ІІ-го кварталу 2012 року. Середньостроковий борг був майже сталим в період з 2005 року до IV-го кварталу 2009 року, а у І-му кварталі 2011 державний борг стрімко зріс до значення 556842,47 млн. грн. Довгостроковий зовнішній борг України мав коливаючу тенденцію протягом досліджуваного періоду, хоча в період з 2 кварталу 2005 до 2 кварталу 2008 років був майже сталим. На сьогодні, не зважаючи на значний обсяг, рівень зовнішнього боргу України залишається набагато нижчий, ніж у більшості європейських країн.

Валовий зовнішній борг України станом на 01 січня 2014 року становив 142.5 млрд. дол. США, збільшившись порівняно з початком року на 7.4 млрд. дол. США. Відносно ВВП обсяг боргу зріс за 2013 рік з 76.6% до 78.3%. Основним чинником такої динаміки було зростання обсягів зовнішніх зобов’язань реального сектору економіки, переважно за торговими кредитами. Водночас борг органів грошово-кредитного регулювання продовжував скорочуватися. У 2013 році вперше за останні п’ять років зафіксовано зростання зовнішніх зобов’язань банківського сектору за рахунок: збільшення зобов’язань за борговими цінними паперами в результаті розміщення єврооблігацій на початку року та купівлі нерезидентами внутрішніх облігацій банків;залучення короткострокових кредитів на 1 млрд. дол. США; зменшення заборгованості банків за довгостроковими кредитам перед нерезидентами на 1.8 млрд. дол. США. Зовнішній борг інших секторів економіки (уключно з міжфірмовим боргом) у 2013 році збільшився на 6.9 млрд. дол. США – до 88.3 млрд. дол. США (48.5% від ВВП). Основними чинниками, що зумовили зростання боргу реального сектору за звітний період, були: накопичення кредиторської заборгованості підприємств за зовнішньоторговельними операціями (уключно з простроченими торговими кредитами) – на 4.7 млрд. дол. США; зростання обсягів зобов’язань за довгостроковими кредитами та облігаціями – на 2.9 млрд. дол. США. Питома вага зобов’язань у СПЗ перед МВФ скоротилася з 9.5% до 5.1%. Частка зовнішньої заборгованості в гривнях залишалася незначною – 2.6% від валового обсягу боргу.