152. Принципи та підходи сот застосування нетарифних інструментів в контексті українських зовнішньоекономічних інтересів

Правила СОТ встановлюють механізми та умови застосування широкого спектру нетарифних методів регулювання міжнародної торгівлі таких як кількісні обмеження, умови транзиту товарів, оцінка товару для митних цілей, збори та формальності при імпорті та експорті, застосування позначок про походження та методи валютного регулювання. Загальною вимогою до цих методів регулювання зовнішньої торгівлі країн є дотримання урядами принципів недискримінації, доступу до ринку, прозорості, сприяння економічному розвитку та зростанню міжнародної торгівлі. Також до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі була додана Частина IV – Торгівля і розвиток, яка містить спеціальні положення про дії, що можуть застосовувати розвинені країни з метою сприяння торгівлі та розвитку менш розвинених країн. Покладений в основу розбудови співробітництва розвинених країн з менш розвиненими, базовий принцип полягає в тому, що перші не повинні очікувати взаємності у зобов’язаннях, взятих на себе в ході торговельних переговорів, щодо зниження чи скасування тарифів та інших бар’єрів для торгівлі менш розвинених сторін. Тобто, розвинені країни у ході торговельних переговорів не очікують від менш розвинених країн пропозиції, які не відповідають їх власним розвитком, фінансовим і торговельним потребам.

Згідно з принципами СОТ, регулювання зовнішньої торгівлі в Україні спрямовується на захист внутрішнього ринку, стимулювання експорту вітчизняної продукції та забезпечення ефективності виробництва. Проте як показує досвід попередніх років, завдання регулювання зовнішньої торгівлі з використання нетарифних обмежень не завжди вирішувалися помірковано та послідовно, а застосуванню згаданих інструментів зовнішньоторговельної політики в умовах лібералізації зовнішньоекономічної діяльності не приділялося належної уваги. Чіткі підходи до використання нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі в нашій країні ще досі опрацьовані не повністю, що завдає серйозної шкоди економіці країни та її економічній безпеці.

153. Охарактеризуйте тарифні інструменти торгівельної політики України

Обмеження торгівлі може бути досягнуто за допомогою тарифних і нетарифних бар'єрів. Тарифні бар'єри впливають на ціни, нетарифні - або на ціни, або безпосередньо на обсяг товарів.

Митний тариф завжди вигідний виробникам товарів, що конкурують з імпортом, навіть якщо сукупний добробут нації при цьому знижується. Але це лише в тому випадку, якщо введення тарифу дійсно призводить до обмеження імпорту і підвищення внаслідок цього цін на вітчизняний товар, або обсягу продаж, або того й іншого.

Митний тариф, якщо він не є заборонним, приносить доход державі, котрий може бути використаний на соціальні потреби, і тоді він слугуватиме зростанню добробуту нації.

Споживачі програють від введення імпортних мит. Вони втрачають більше, ніж отримують у сумі виробники і держава, в чий доход потрапляють тарифні збори. Митний тариф, обмежуючи імпорт, призводить до погіршення споживчих можливостей: підвищення цін на імпортні і, як правило, вітчизняні товари, скорочення обсягу пропозицій. Тариф перерозподіляє доходи споживачів імпортованої продукції на користь інших суспільних груп.

У наш час більшість країн використовують комбіновані товарні номенклатури, побудовані на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів (ГС), яка була розроблена ВМО.

В Україні застосовуються такі види мита: адвалерне (що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом); специфічне (нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом); комбіноване (поєднує обидва ці види митного обкладення). З метою захисту економічних інтересів України можуть застосовуватися особливі види мита: спеціальне мито; антидемпінгове мито; компенсаційне мито. В світовій практиці і в Україні використовується також сезонне мито, яке встановлюється в основному на окремі товари на певний період (в Україні не більше чотирьох місяців).

Отже, враховуючи кращі зразки практики країн – членів Європейського Союзу, доцільно було б більш активно поєднувати тарифне регулювання з антидемпінговими розслідуваннями, нетарифними методами регулювання та субсидіями національним товаровиробникам. В аспекті наповнення бюджету – ширше використовувати акцизи та розширювати базу оподаткування.