Розділ 2 курсові роботи

2.1. Послідовність роботи над курсовими дослідженнями

Курсова робота має за мету:

• виявити рівень оволодіння теоретичними знаннями з базових лекційних курсів;

• розширити та поглибити теоретичні знання;

• розвинути здібність до самостійної пізнавальної діяльності, на­вички первинної науково-дослідницької роботи;

• допомогти оволодіти вмінням прилюдного захисту підготов­леного матеріалу.

Студенти обирають тему дослідження з запропонова­них кафедрою за рекомендацією наукового керівника. Запропоно­ваних тем має бути більш, ніж студентів, які закріплені за керівни­ком. Теми мають бути не описового, а проблемного характеру, бо саме це дає змогу студентові оцінити актуальність та дискусійне зна­чення теми у розвитку сучасної журналістики, а також демонструє власний вне­сок молодого науковця у вирішення проблеми. Тема курсової роботи має бути чітко сформульованою, стислою, конкретною. У темі бажано уникати таких словосполучень, як-то: „До питання про ...” ; „ Дослідження проблеми ...”; „Матеріали до вивчення ...” ; „Аналіз і дослідження питань ...”, у яких не повною мірою відбито сутність наукової проблеми та які більш вказують на методи дослідження, а не на його проблему і мету (орієнтовні теми курсових робіт – дивись у Додатку 1).

Послідовність роботи над курсовим дослідженням та рекомендований графік підготовки курсової роботи є такими:

1. Вибір теми, обговорення її з керівником. Написання заяви на ім’я завідувача кафедри з проханням затвердити тему та наукового керівника (дивись Додаток 2 до цих вказівок).

2. З'ясування проблематики, кола питань, які мають бути вирі­шені під час написання курсового твору; складання робочої гіпотези.

3. Добір літератури, обговорення з керівником рекомендованої літератури та власний пошук нових видань з даного питання.

4. Конспектування наукових матеріалів, складання конспектів та тезових планів, плану-проспекту курсової роботи, обговорення їх з керівником.

5. Викладення матеріалу, затвердження чернеток керівником, угрупування та систематизація матеріалів, написання тексту за планом та тезами.

6. Опрацьовування рукопису, редагування, формулювання вступу та вис­новків. Подання готової курсової роботи на кафедру журналістики до 1 травня.

7. Рецензування роботи керівником, корегування недоліків.

8. Написання вступного слова задля захисту роботи, підготовка до захисту, який відбувається протягом травня.

Захист курсових робіт відбувається на ІІІ – ІV курсах, тобто захищаються тільки курсові роботи зі спеціалізації. Студенти ІІ курсу здають курсові роботи науковому керівникові та отримують підсумкову оцінку за загальною шкалою кредитно-модульної системи. За умови зауважень керівника до роботи, студент, що здає чернетки роботи поступово і в затверджені керівником терміни, має можливість переробки дослідження за необхідності.

Студент, який обрав тему курсового дослідження, отримує від керівника деякі рекомендації щодо підбору літератури з даного пи­тання. Проте пошук необхідної наукової літератури він веде само­стійно. Пошук інформації для журналіста є необхідним етапом про­фесійного становлення.

Зазвичай пошук літератури починається з роботи з каталогами наукових бібліотек: алфавітним каталогом, якщо студентові відомі автор та назва твору, або систематичним каталогом, якщо студенто­ві необхідно продивитися інформацію про всі джерела з означеної проблеми. Отримані відомості про ті книги чи періодичні видання, які стосуються проблеми, виписуються на власну каталожну картку (замовлення). Це замовлення подається або в абонемент, або в чи­тальний зал наукової літератури, або в зал періодики. Крім того, сту­дент може користуватися послугами міжбібліотечного абонементу (замовлення книг з інших бібліотек), Інтернету тощо. Інформацію про нові видання можна отримати не тільки в каталозі, а й в рефе­ративних журналах, аналітичних оглядах, бюлетенях сигнальної ін­формації, вісниках періодичних видань тощо. Всі ці відомості можна уточнити в бібліографічному відділі бібліотеки.

Отримавши книгу або періодичне видання, студент може роби­ти виписки, або ксерокопії з потрібних матеріалів. Але найкращою формою оволодіння матеріалом є конспектування. Конспект може бути:

- плановим, коли складається план повідомлення;

- у вигляді власних питань та цитатних відповідей на ці питання з різних джерел із висновками щодо точних бібліографічних даних видання, з яким працював студент;

- тезовим, коли студент компілює чужі та власні думки у вигляді тез за проблемою;

- цитатним, коли у логіці статті або монографії підбираються най­більш важливі цитати;

- схематичним, коли студент, опрацювавши весь матеріал, скла­дає схему вирішення проблеми за історичними етапами, за різ­ними науковими школами, за послідовністю наукового прогре­су, за спадкоємністю дослідників, за власною логікою тощо;

- вільної форми, який поєднує різні методи роботи з матеріалом (цитатний, тезовий, плановий, схематичний).

Після складання конспектів студент зазвичай починає роботу з текстом курсової і приступає до написання чернетки. Опанувавши теорії та ідеї провідних дослідників журналістики, студент має змогу корегувати робочу гіпотезу або основний робочий постулат, сфор­мулювати основну ідею та втілити її у власному дослідженні.

Автор курсової роботи має спиратися на попередній науковий та практично-журналістський досвід, посилаючись на авторів і джерела, в яких запозичив певні ідеї, матеріали, результати в контексті обраного напрямку дослідження. Слід уникати використання ідей, думок, теорій дослідників без посилань на джерело інформації.

Рекомендованою мовою курсових досліджень є українська. За умов узгодження з науковим керівником та завідувачем кафедри робота може подаватися російською, англійською та іншими мовами.

Рекомендований обсяг курсової роботи студента ІІ курсу складає 20 – 25 друкованих сторінок; студента ІІІ курсу – до 35 друкованих сторінок; студента ІV курсу – 35 – 45 сторінок.

Список використаної літератури має складатися з кількості позицій, співвідносною з кількістю сторінок ( не менше 10 на ІІ курсі, не менше 20 – на старших).