2. Морфологічні норми сучасної української мови в професійному спілкуванні Особливості використання граматичних форм іменників, прикметників, займенників у професійному мовленні.

2.1. Завдання для самоконтролю

- Чому не можна порушувати морфологічні норми?

Морфологічні норми - це уживання морфем (найперший, а не самий перший). Вони оберігають літературну мову від проникнення в неї суржику, сленгу, діалектизмів і всього того, що може чинити збурення у словозмінних парадигмах.

- Яким словам варто надавати перевагу в діловому мовленні?

Слід пам'ятати, що офіційно-діловий стиль вимагає віддавати перевагу словам книжного походження: автор, біографія, журі, варіант; автобіографічний, балансовий, валютний тощо. Уникайте вживання слів із розмовної лексики, двозначним змістом, суфіксами збільшеності, зменшеності й пестливого забарвлення, замінюючи їх однозначними словами.

- Яку граматичну форму вибрати при використанні назв посад, професій?

Назви посад, професій, спеціальностей вживаються у чоловічому роді незалежно від статі особи, позначуваної цим іменником; інженер Лисогір, доктор Білоусова, «Перевести диспетчера Волину на 0,5 ставки...» Проте підпорядковані до прізвища жінки слова вживаються у формі жіночого роду: Перукар-модельєр Тимохіна Є.Д. попередила про...

- Яку граматичну форму вибрати в давальному відмінку іменників чоловічого роду?

Іменники чоловічого роду в давальному відмінку можуть мати паралельні закінченнях, -еві, -єві та -у, -ю: директору-директорові, завідувачу - завідувачеві. У документах більше послуговуються закінченнями -у, -ю. Але слід пам'ятати, що їх варіант допоможе уникнути збігу однакових значень і зробити вислів милозвучним: Директорові заводу "Радар" п. Василенкові О.П

- Які особливості творення чоловічих та жіночих імен по

батькові? ^

При творенні чоловічих імен по батькові вживається суфікс -иович:

Сергійович, Максимович, Петрович.

При творенні жіночих-івн(а), ївн(а): Григорівна, Устимівна, Миколаївна ^ У родовому відмінку жіночі імена по батькові мають закінчення -й. Петрівни, Сергіївни, Юріївни.

У давальному відмінку жіночі імена по батькові мають закінчення -і: Семенівні, Юріївні, Омелянівні.

- Які форми звертання переважають у діловому мовленні?

1. У звертаннях, що складаються із двох загальних назв, переважають форми: добродію бригадире, пане лейтенанте. Форми типу пане капітан іноді вживаються для підкреслення офіційності звертання.

2. У звертаннях, що складаються із загальної назви та імені, обидва слова набувають форми Кл. відмінка: брате Петре, друже Миколо.

З .У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, форми Кл. відмінка набуває тільки загальна назва: студенте Карпенко, пане Гармаш.

1. У звертаннях, що складаються із імені та імені по батькові, обидва слова набувають форми Кл. відмінка: Володимире Хомичу, Петре Михайловичу.

- Як відмінюються чоловічі та жіночі прізвища?

Чоловічі прізвища на приголосний відмінюються так: Н. -Микитин, Р.

- Микитина, Д. - Микитинову, 3. - Р., Ор. -Микитиним, М. - при Микитині (-у) Чоловічі прізвища типу Іваньо, Леньо, Павдьо відмінюються так: Н. - Леньо, Р. - Леня, Д - Леньові, Леню, 3. - Р., Ор. - Леньом, М - при Леньові, Леню. Чоловічі прізвища на -ий, -їй відмінюються як відповідні прикметники: Білий - Білого, Білим тощо; Салій - Салія, Сашєві тощо.

Жіночі прізвища що закінчуються на приголосний та на о не відмінюються. Жіночі прізвища на -а(я) відмінюються як прикметники або ж іменники. Сумська - Сумській, Сумською тощо; Муха - Мусі, Мухою тощо.

- У яких випадках не відбувається {відбувається) чергування звуків у прізвищах?

У прізвищах можуть відбуватися/не відбуватися чергування звуків:

. відсутні перестановка голосного і приголосного у прізвищах, що збігаються

із загальною назвою: Швець - Швецем; Жнець - Жнеця., а також випадання о, є у прізвищах типу. Перець - Переця, Кикоть — Кикотю, зберігається чергування о, е з і; приголосних у більшості інших прізвищ: Корінь - Кореня, Мажуга - Мажузі.

- Яка форма ступенів порівняння прикметників переважає у

діловому стилі? . .

У використанні ступенів порівняння окремих якісних прикметників перевага надається аналітичним формам, які утворюються за допомогою прислівників: дуже, надто, більш, менш, та ін,: дуже працьовитий, надто великий, менш вдалий, а не працьовитіший, завеликі ший, невдаліший. Складена форма вищого й найвищого ступенів порівняння утворюються за

допомогою прислівників: більш, найбільш, менш, найменш, але слідуникати вживання суфікса -іш-: більш рішучий, найбільш доцільний, а не більш рішучіший, найбільш доцільніший.

- У яких випадках уникають вживання прикметників, ще

походять від географічних назв з додатковим роз’яснюючим іменником?

Уникають уживання прикметників, що походять від географічних назв з додатковим роз'яснюючим іменником; житель м. Біла Церква, пиво з м. Воронеж, а не білоцерківський житель, воронезьке пивою Але усталеним є вживання подібних прикметників, які зазначають географічні назви, що походять:

а)від топонімів та інших географічних назв: Харківська область, Чукотський півострів, Київський проспект;

б)від імен, прізвищ чи псевдонімів: Соломонові острови, Баренцове море, Магелланова протока.

- У якому роді узгоджуються прикметник з іменником на означення певних професій, посад та звань жінок?

Прикметник узгоджується з іменником на означення певних професій, посад та звань жінок лише в чоловічому роді.

Старший викладач, непрофесійний водій, новий професор, а не старша викладачка, непрофесійна водій, нова професорша.

- Які особливості використання займенників у тексті?

Використовуючи займенники у складанні тексту, слід памятати, що участь їх у творенні інших слів мови обмежена. Лише деякі займенники утворюють ряд інших частин мови: сам, себе, що (самовар, себелюбний, щоліта, щотижня, щогодини).

У тексті більшість займенників виступає у ролі засобу зв'язку. Займенники пов'язують і частини складного речення, і абзаци. Наприклад, частини речення пов'язуються відносними займенниками(який, чий, котрий, що, скільки); паралельний зв'язок у висловлюванні формують особові займенники (я, ви, ми, нас); виражати послідовний зв'язок між одиницями висловлювання допомагають особово-вказівні займенники( він, вона, воно, вони). Займенники також використовуються у підсумкових висновках та узагальнюючих частинах тексту: Нововведення спочатку насторожило, думали не приживеться - такого не сталося. За українською мовною традицією дійова особа в реченні, виражена займенником, стоїть переважно у називному відмінку, а не в орудному, як у російській мові.

- У яких випадках займенники не вживаються?

Не слід використовувати займенники 3-ї особи в присутності тих, про кого йдеться. Без займенника, як правило, укладаються ділові листи, якіпочинаються дієсловом у 1-й особі множини (від імені організації, установи, закладу- Нагадуємо..,, Надсилаємо..., Повідомляємо...). Паралельно вживається форма 3-ї особи однини (Адміністрація повідомляє..., Ректор просить..., Об'єднання інформує...). Без займенника я укладаються розпорядження і накази, які розпочинаються дієсловом у 1-й особі однини( Доручаю..., Пропоную..., Наказую...). Науковий стиль вимагає заміни авторського я на ми, залучаючи читача (слухача) до участі в міркуваннях..

- Як відмінюються складні географічні назви?

Географічні назви, що складаються з прикметника та іменника чи навпаки, іменника та прикметника, відмінюються в обох частинах: Кривий Ріг- Кривого Рогу; Кам'янець - Подільський -Кам'янця - Подільського, Кам'янцеві - Подільському. Географічні назви, що складаються з двох іменників або іменника і присвійного прикметника, відмінюються лише в другій частині: Івано-Франківськ- Івано-Франківська, в Івано-Франківську. Але: Конча- Заспа - Кончі-Заспи, у Кончі-Заспі; Пуща-Водиця - Пущі-Водиці, у Пущі-Водиці.