Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Підручник з ДУМ!!!.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
423.78 Кб
Скачать

1.2 Питання для самоконтролю

- Що означає поняття «літературна мова»?

Літературна мова - це унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності: державні й громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту, побут. Вона характеризується уніфікованістю, стандартністю, високою граматичною організацією, розвиненою системою стилів.

- Поясніть зміст поняття «державна мова».

Державна мова - закріплена традиційно або законодавством мова, вживання якої обов’язкове в органах державного управління та діловодства, громадських органах та організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки, культури, в сферах зв’язку та інформатики.

Закон «Про мови в Українській PCP», прийнятий 1989 p., попри всі негаразди набуває юридичної сили й дає змогу українській мові посісти належне місце, що й закарбовано в ст. 10 Конституції України. «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України».

- Що таке унормованість літературної мови?

Головною ознакою літературної мови є унормованість, для якої обов’язкова правильність, точність, логічність, чистота і ясність, доступність і доцільність висловлювання. Будь-яке мовне явище може виступати мовною нормою. Зразком унормованості може бути звук і словосполучення звуків, морфема, значення слова і його форма, словосполучення і будь-яке речення. Але слід пам’ятати, що мовна норма - категорія історична, оскільки піддається змінам разом із розвитком суспільства.

Норми характеризуються системністю, історичною і соціальною

зумовленістю, стабільністю. Проте з часом вони можуть змінюватися.

- Назвіть дві форми сучасної української мови. Чому вони обидві однаково важливі для суспільства ?

усна, писемна. _ .

Літературна мова реалізується в усній і писемній формах. Обидві

форми однаково поширені в сучасному мовленні, їм властиві основні загальномовні норми, проте кожна з них має свої особливості, зумовлені специфікою функціонування літературної мови в кожній з форм.

Писемна форма літературної мови функціонує в галузі державної, політичної, господарської, наукової і культурної діяльності.

Усна форма літературної мови обслуговує безпосереднє спілкування людей, побутові й виробничі потреби суспільства.

- Що означає знати мову професії?

Це - вільно володіти лексикою свого фаху, нею послуговуватися. Мовні знання - один з основних компонентів професійної підготовки. Оскільки мова виражає думку, є засобом пізнання й діяльності, то правильному професійному спілкуванню людина вчиться все своє життя. Знання мови професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися в ситуації на виробництві та в безпосередніх ділових контактах.

- Які основні ознаки культури мовлення?

правильність, багатствомовність, точність, виразність, доречність, доцільність.

Основою мовленнєвої культури є грамотність, тобто дотримування загальноприйнятих літературних норм у користуванні лексичними, фонетичними, морфологічними, синтактичними і стилістичними засобами мови. Але цим поняття мовленнєвої культури не вичерпується. Мовлення має бути не тільки правильним, а й лексично багатим, синтаксично різноманітним. Щоб цього досягти, слід вслухатися в живе мовлення, вдумливо читати політичну, художню, наукову літературу, звертаючи увагу на вживання окремих слів, на особливо вдалі висловлення, на побудову речень, користуватися словниками. Треба активно розвивати своє мовлення: усно й письмово викладати думки, виправляти себе, перебудовувати сказане, шукати найкращі і найдоцільніші варіанти висловлювання.

- Що таке мовний етикет?

Мовний етикет - усталені мовні звороти, типові формули, якими послуговуються у певних ситуаціях спілкування. Вони відповідають національно-культурним традиціям суспільства або окремого соціуму. Серед виражальних засобів української мови - типові формули звертання, вітання, прощання, побажання, подяки, поздоровлення, прохання, вибачення, співчуття тощо, У кожного народу складається свій традиційний мовний етикет, причому кожний соціум, регіон має характерні йому формули, що зумовлено звичаями, ритуалами, специфікою мови. Мовний етикет визначається також соціальним статусом мовців, рівнем їхньої освіти й виховання, статтю, віком, емоційністю ситуації.

Неабияке значення має і тон розмови, вміння вислухати іншого, вчасно й доречно підтримати тему. Уважність, чемність та ввічливість - основні вимоги мовного етикету.

- Що таке стиль мови?

Стиль літературної мови - різновид мови (її функціональна підсистема), що характеризується відбором таких засобів із багатоманітних мовних ресурсів, які найліпше відповідають завданням спілкування між людьми в даних умовах. Це своєрідне мистецтво добору й ефективного використання системи мовних засобів із певною метою в конкретних умовах та обставинах,

Д. Свіфт влучно зауважив, що стиль - це властиві слова на своєму місці.

- Назвіть основні стилі сучасної української літературної мови.

Розмовний, художній, публіцистичний, офіційно-діловий, науковий, епістолярний (листування), конфесійний (церковний).

- Які головні ознаки офіційно-ділового стилю?

- точність, послідовність і лаконічність викладу фактів, гранична чіткість висловлювання. Офіційно-діловий стиль позбавлений образності,

емоційності та індивідуальної авторської своєрідності;

- наявність усталених мовних зворотів, певна стандартизація початків і закінчень документів;

- наявність реквізитів, які мають певну черговість. У різних видах ділових паперів склад реквізитів неоднаковий, він залежить від змісту документів, його призначення й способу опрацювання;

- лексика здебільшого нейтральна, вживається в прямому значенні. Залежно від того, яку саме галузь суспільного життя обслуговує офіційно- діловий стиль, він може містити суспільно-політичну, професійно- виробничу, науково-термінологічну лексику;

- з метою чіткішої організації тексту поділяється на параграфи пункти, підпункти;

- часте вживання словосполучень з дієсловами у формі теперішнього час^у зі значенням позачасовості, постійності дії: рішення надсилається, має місце, виробнича рада розглядає;

- найхарактерніші речення - прості поширені (кілька підметів при одному присудку, кілька присудків при одному підметі, кілька додатків при одному з головних членів тощо).