2.3.1 Вплив температур

Підвищення температури прискорює досягнення рівноваги реакцій гідрообезсірчення, гідрування ненасичених, дегідрування нафтенів. Практично ці реакції (через відсутність рівноваги) прискорюються в середньому в 2-3 рази при збільшенні температури на 10 °С.

Однак, при температурі вище 420°С інтенсивність реакції гідрообезсірчення, особливо ненасичених вуглеводнів знижується. Це зв'язано із зростанням інтенсивності реакцій деструктивної гідрогенізації (гідрокрекінгу).

При гідрокрекінгу знижується витрата рідких продуктів, збільшується відкладення коксу на каталізаторі і скорочується тим самим термін його служби.

Підбір оптимальних температур гідроочищення залежить від складу сировини. Важка, термічно менш стійка сировина, очищається при більш низьких температурах, чим легка.

Гідроочищення бензинових фракцій проводиться при температурі від 290⁰С до 400⁰С при тиску 17 – 27 кгс/см² (1,7 – 2,7 МПа).

На початку робочого циклу встановлюється мінімальна температура, що забезпечує задану глибину очищення сировини.

Підвищення температури варто робити лише в тому випадку, коли внаслідок

зниження активності каталізатора не досягається задана глибина очищення. Несвоєчасне підвищення температури прискорює закоксовування каталізатора, не збільшуючи істотно глибини очищення. Температура в реакторі підтримується таким чином, щоб масова частка сірки в гідрогенізаті не перевищувала 10 ррm, азоту - 1 ррm.

2.3.2 Вплив тиску

Підвищення загального тиску в системі сприяє збільшенню глибини очищення. Глибина очищення росте зі збільшенням парціального тиску водню, що залежить від загального тиску в системі, витрати подаваного воденьвмісного газу і концентрації водню в ньому.

Підвищення тиску зміщує реакції дегідроциклізації убік одержання насичених сполук. Однак, зі збільшенням тиску вище 3 МПа ( 30 кгс / см²) глибина очищення зростає незначно.

При роботі блоків гідроочищення « на потік » ймовірність закоксовування каталізатора значно вище, ніж при циркуляції газу. Зниження витрати воденьвмісного газу і падіння концентрації водню в ньому різко відбиваються на глибині очищення і стабільності каталізатора. Блок попереднього гідроочищення сировини секції розраховано на переробку бензинових фракцій при тиску до 2,7 МПа і подачі воденьвмісного газу «на протоку».

Об'єм воденьвмісного газу, що подається на одиниці об'єму сировини, повинен становити не менш 80.

2.3.3 Вплив об'ємної швидкості подачі сировини

Зі збільшенням об'ємної швидкості зменшується час перебування сировини в зоні реакції, що веде до зменшення глибини обезсірчення.

У випадку зменшення об'ємної швидкості збільшується глибина обезсірчення, але знижується продуктивність установки.

Об'ємна швидкість вибирається в залежності від реакційного і хімічного складу сировини, вмісту в ньому сірки, припустимого вмісту сірки в гідрогенізаті, активності гідруючого каталізатору.

2.3.4 Вплив активності каталізатору

Чим вище активність каталізатора, тим з більш високою об'ємною швидкістю можна проводити процес, тим вище глибина очищення сировини від сірчистих, азотистих і кисеньвмістних з'єднань. Якщо активність свіжого каталізатора не досягає максимального значення, каталізатор активують воденьвмісним газом при температурі (300 – 360 °С) протягом декількох годин.

Остаточне підвищення активності відбувається протягом перших трьох діб роботи на сировині, у результаті сульфідування каталізатора.

При цьому окисні форми активних елементів МО і Со переходять у більш активні – сульфідні. Однак відновлення активності каталізатора не вдається, якщо коксоутворення відбулося при різких падіннях тиску в системі, підвищенні температур на вході в реактор вище припустимих норм, припиненні циркуляції воденьвмісного газу. У таких випадках проводиться регенерація каталізатора.

Поступово каталізатор «старіє» за рахунок рекристалізації і зміни структури поверхні, а також через адсорбцію на поверхні каталізатора металоорганічних і інших речовин, що блокують активні центри. У цьому випадку активність каталізатора знижується безповоротно і його заміняють на свіжий.