Порядок роботи при записі кривої гпс

1. Під'єднайте зонд до кабелю і продзвоніть тестером його електроди через колектор лебідки. Для запису кривої ГПС використайте збли­жені електроди каротажного зонда. Виміряйте стальною рулеткою ціну першої мітки - відстань від першої мітки до точки запису кривої ГПС (середина між зближеними електродами).

2. Під'єднайте колекторний провід до каротажної станції. Нижній електрод зонда підключіть до входу "+" , а верхній - до входу "–" каналу реєстрації осцилографа. Накресліть монтажну схему підклю­чення.

3. Далі виконайте дії згідно з пунктами 2-7 лабораторної роботи №

4. Після установки масштабу запису кривої ГПС гальванометр виставте на середину шкали, якщо зонд був розташований у глинистих породах. При правильно вибраному початку запису й оптимальному масштабі запису крива буде мати розмах по всій ширині доріжки діаграмної стрічки і не буде виходити за її межі.

Література: 1, стор. 44. 2, стор. 11—12. З, стор. 34-35.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА№2

Запис кривих уявного опору при роботі з панеллю пкмк Структура лабораторної роботи

1. Монтажні схеми виміру уявного опору градієнт - і потенціал - зондами.

2. Схема установки масштабу запису кривих уявного опору

3. Установка масштабу запису кривої уявного опору при роботі на трижильному кабелі.

4. Порядок запису кривих у свердловині.

5. Запис кривих уявного опору різними зондами в навчальній свердловині.

6. Обробка й оцінка якості кривих уявного опору.

7. Розчленування розрізу свердловини за отриманими кривими.

Теоретична частина

Схема виміру опору гірських порід у свердловині

Для виміру питомого електричного опору ρ порід у свердловині застосовують чотириелектродну установку АМNB (рис. 2), один з електродів якої В заземлюють поблизу гирла свердловини (електрод “риба”), а три точкові електроди АМN утворюють звичайний каротажний зонд, що являє собою відрізок геофізичного кабелю, до кожної ізольованої жили якого припаяний металевий електрод.

Рис. 2. Принципова схема виміру уявного електричного опору у свердловині

Принципово схема виміру ρ порід у свердловині складається з двох електричних кіл: струмового АВ і вимірювального MN. Через електроди АВ струмового кола від генератора Г пропускається змінний стабілізований електричний струм певної частоти f (обов’язково відрізняється від частоти струму силової мережі 50 Гц) і сили I (регулюється опором R і контролюється по mA), а між електродами MN вимірюється різниця потенціалів (напруга) ΔU (у положенні “ΔU” перемикача “I-U”), пропорційна опору ρ середовища, в якому розміщений каротажний зонд. Змінним струмом у колі АВ користуються для того, щоб на результат виміру напруги не впливала напруга, зумовлена самочинною поляризацією, блукаючими та телуричними струмами.

Електроди зонда контактують з гірськими породами через промивальну рідину свердловини. Щоб між електродами MN вимірювалась напруга ΔU, зумовлена лише струмом у колі АВ, вимірюваний сигнал має збігатись за фазою зі струмом у колі АВ. Випрямлений фазовим детектором вимірюваний сигнал через панель масштабів ПМ (регулювання чутливості каналу запису) каротажної станції надходить на реєструвальний прилад. (цифровий каротажний реєстратор типу “Фозот” або аналоговий реєстратор РП каротажної станції). У разі використання реєстратора “Фозот” оперативний контроль за вимірюваним сигналом здійснюється по монітору або виміряний сигнал у вигляді аналогової кривої може бути відтворений принтером.

Еталонний резистор R_cc стандарт-сигналу в струмовому колі зонда (рис. 2), розміщений на поверхні або безпосередньо в комплексному свердловинному приладі, підключається паралельно до каналу вимірювання (у положенні “І” перемикача “I-U”) і використовується для імітації середовища відомого питомого опору при установці потрібного масштабу запису кривої опору в Ом·м/см.

Тепер переведемо виміряний сигнал напруги ΔU між електродами MN каротажного зонда в питомий електричний опір ρ середовища, скориставшись формулою U_M = Iρ/4πAM для потенціалу точки електричного поля.

Електроди M і N зонда розміщені на відповідних шарових еквіпотенціальних поверхнях, потенціали яких будуть

U _М= Iρ/4πAM, U_N = Іρ/4πAN. (8.19)

З цього випливає, що

ΔU = U_M – U_N,

ΔU = Iρ/4π (1/AM – 1/AN).

Оскільки сила струму I (у мА), виміряна напруга ΔU (у мВ) та відстань між електродами зонда в метрах нам відомі, то можна визначити опір ρ середовища, в якому розміщений каротажний зонд, а саме:

ρ = = K

К = .

Величина К називається коефіцієнтом каротажного зонда.

Формула (8.20) виведена на підставі припущення, що середовище однорідне. Але в умовах свердловини каротажний зонд перебуває в неоднорідному середовищі, в якому на результати вимірів питомого електричного опору впливають свердловина (ρ_с, d), зона проникнення (ρ_зп, D), істинний опір пласта ρ_п, опір вміщуючих порід ρ_вм, товщина пласта h, взаємне розміщення пластів, відстань між електродами каротажного зонда тощо. Такий виміряний питомий електричний опір називається уявним ρ_у і визначається за формулою

ρ_у = К .

Величина ρ_у залежить не лише від розподілу опорів у навколосвердловинному середовищі, а й від відстані між електродами каротажного зонда (від коефіцієнта К). Це означає, що в одній і тій же точці свердловини буде вимірюватись різний уявний опір ρ_у залежно від типу й довжини зонда.