2.Робота з текстом

У центрі твору історія однієї родини. Довженко вибрав для них особливе прізвище. Цим він пов'язав сучасних йому українців зі славними предками

-       запорожцями. Як колись запорожці, стали сини Лавріна та й він сам на

захист рідного народу та своєї землі. Кожен із членів родини є представником певної групи. Аналізуючи долі персонажів, ми, практично, аналізуємо життя українців у воєнний період. З'ясуємо, як автор описав історичні події, які важливі проблеми порушив на сторінках твору.

Клас поділяється на три групи. Одна аналізує долю мирного населення в окупаційний період, та долю Лавріна Запорожця. Друга - бійців радянської армії та партизан і долю романа Запорожця. Третя розповідає про німецьких завойовників та долю дочки Олесі Запорожець.

Завдання для першої групи

-         Ким стало мирне населення для окупантів?

-         Яка доля чекала на простих людей з приходом німецьких військ?

-         На прикладі яких персонажів автор описав долю жінок і дівчат у період окупації? Як автор ставиться до них?

-         Як оцінюють дівчата відступ радянських військ? Поясніть їх ставлення до солдат.

-         Чи змінює цих дівчат війна?

-         Яке ставлення до жінок після повернення радянських військ? Чи справедливо?

За поданою схемою розкажіть про долі цих людей.

Підсумки учнів

На прикладі одного села Довженко описав усі жахіття, що пережило мирне населення під час війни.

Розбиті вокзали, зруйновані міста, спалені села. Руїна не тільки в містах і селах, айв душах людей. За час окупації вони побачили стільки бруду, стільки болю пережили. Навіть ті, хто вижив фізично, не міг уникнути моральних травм. Довженко показав, що війна - це бруд і чистим з нього не виходить ніхто. А ця війна набула масового злочину.

Особливо важка доля чекала на жінок та дівчат. На прикладі Олесі та Христини автор показав трагедію жінок, що залишалися без захисту серед завойовників. Без чоловіків важко працювати на полях, їхні будинки палили, родини вбивали, над ними знущалися німецькі солдати. Багато з цих жінок, дівчат могли б утекти ще до приходу завойовників, та їх переконували, що наша армія ніколи не відступить і не віддасть їх село ворогам.

Над ними знущалися окупанти і часто зневажали свої. Ці жінки змушені були пережити не тільки фізичний, а й душевний біль. Але вони зберегли віру в завтрашній день. Вони вижили, щоб продовжити наш рід, щоб не перевівся український народ.

Лаврін - батько 5 синів і дочки. Він виховав їх так, що міг гордитися кожним. Уже в перші дні війни Лаврін втратив молодшого Саву, Іван став бійцем, Роман - партизаном. А сам Лаврін разом із дружиною та дочкою залишився під владою німецьких окупантів.

Щоб врятувати односельців, він стає сільським старостою, й погоджується на співпрацю з німецькою владою. Переправляв до партизан пягігіодь; ^йг-м!!ілй німецькі війська без продовольчої підтримки. Намагався врятувати і людей, яких відправляли до Німеччини на роботу.

Був він дуже суворою людиною - не жалував дезертирів,зрадників, слабодухих людей.

Саме Лаврін врятував Христину від несправедливого присуду, допоміг їй жити далі, направивши на шлях боротьби.

Завдання для другої групи

-         Як боролися за визволення наших земель солдати?

-         На прикладі яких персонажів автор показав їх сміливість і відвагу?

-      За що боролися партизани? Які методи боротьби вони обирали?

-         Які люди йшли в партизани?

-            Яка доля чекала на родини партизан?

-           Ставлення автора до простих бійців та партизан.

-            Доля командира партизанського загону - Романа.

Підсумки учнів

У перемозі над фашистами велику роль відіграв героїзм і патріотизм наших воїнів. Кожен з них зробив свій маленький подвиг для загальної перемоги. Власне на простих солдат і ліг найважчий тягар війни. Бійці армії боролися і за свою землю, і за коханих, і за батьків... Як показав автор, ці прості солдати і стали справжніми героями великого часу. За визволення України боролися і партизани. Довженко описав, як багато вони зробили для знищення ворогів на наших землях.

У партизани йшла молодь, приєднувалися і старші люди.

На родини, у яких хтось був у партизанах, чекала розправа. «Клали цілі родини додолу в ряд і стріляли, підпалюючи хати». Навіть за підозру в допомозі могли вбити.

Командиром партизанського загону став Роман Запорожець. Війна змінювала людей, і на прикладі Романа автор відтворив ці зміни.

«Не многі могли впізнати в ньому м'якого, веселого Романа. Сувора боротьба поклала на ньому жорстоку свою печать. Це був воїн, месник, подібний до прадідів своїх, і ім'я яких він носив».

Завдання для третьої групи

-         З якою метою йшли німецькі війська на наші землі?

-         Що обіцяли солдатам після перемоги?

-         Ставлення окупантів до українців?

-         З якою метою вивозили в Німеччину тисячі українців?

-         Як ставилися німецькі солдати до українських жінок?

-         Які звірства окупаційних військ описав автор?

-         Доля Олесі?

Підсумки учнів

Німецькі солдати й, особливо, німецьке командування знали, в яку країну вони прийшли. У цій війні їм обіцяли багаті землі і працьовитих людей за рабів. За цією винагородою більшість із них і йшли. Вважаючи себе вищою расою, вони зневажали українців, перетворюючи їх просто на робочу силу. Життя таких людей нічого для них не варте, тому можна було вбивати, знущатися..

Коли німецькі солдати відступали, вони палили хати, знищували продуктові запаси, вивозили людей. Олеся Запорожець була втіхою і гордістю своєї родини. Коли в Україну приходить війна, Олеся зважилась на незвичний, здавалося, для дівчини крок. Та, як бачимо, ця зустріч і несподіване почуття допомогли і Олесі, і Василеві.

Вустами Олесі говорить Довженко про високе призначення жінки: «...сила жінки в тому, щоб зберегти і продовжити життя. Ми, жінки, Христе. Ми матері нашого народу. Треба все перенести, треба родити дітей, щоб не перевівсь народ».