Експертне оцінювання ефективності антикризових заходів

Оцінювання ефективності антикризового управління як у цілому, так і окремих санаційних заходів є елементом інформаційного забезпечення прийняття рішень інвесторами та кредиторами щодо фінансування підприємства. Основним якісним критерієм ефективності слід вважати рівень досягнення головної мети антикризового управління. Ця мета набуває конкретики залежно від цільових функцій ініціаторів антикризових заходів. Для власників, менеджерів та персоналу — це запобігання банкрутству та забезпечення фінансового оздоровлення підприємства в довгостроковому періоді, а отже, отримання відповідних дивідендів, бонусів та заробітної плати; для кредиторів — повернення заборгованості. Критерії і способи оцінювання ефективності слід підбирати таким чином, щоб вони:

по-перше, давали об’єктивну інформацію про вплив антикризових заходів на основні фінансові параметри діяльності підприємства;

по-друге, зменшували можливості менеджменту всіх рівнів використовувати переваги в інформаційному забезпеченні на власну користь та отримувати так звану «інформаційну ренту» за рахунок власників і кредиторів;

по-третє, стимулювали менеджерів до виконання плану антикризових заходів та до прийняття оптимальних управлінських рішень;

по-четверте, були зрозумілими та простими у застосуванні.

Оскільки антикризові заходи здебільшого пов’язані зі здійсненням інвестицій, основні методи оцінювання ефективності санації збігаються з методами оцінювання інвестицій.

Статичні та динамічні методи оцінювання ефективності інвестицій та санації

У плані антикризових заходів наводиться прогнозна оцінка ефективності санації. Відповідні оцінки перевіряються у процесі санаційного аудиту. По завершенні санації чи окремих її етапів антикризовий менеджмент (керуючий санацією) у звіті наводить інформацію про фактичну ефективність санації чи окремих антикризових заходів. Отже, прогнозне оцінювання ефективності про­водиться у разі складання та експертизи планів антикризових заходів для визначення санаційної спроможності підприємства, а фактичне — розраховується в рамках антикризового контролінгу для проведення аналізу відхилень та прийняття рішень щодо продовження чи припинення процедури санації.

Способи оцінювання ефективності антикризових заходів

Методичний підхід	Коментар
1. Зіставлення показників фінансового стану до і після реалізації антикризових заходів	Розраховуються показники прибутковості (рентабельності); ліквідності та платоспроможності; структури капіталу; майнового стану; ділової активності. З кожної групи доцільно вибрати один, найбільш виразний показник. Порівнюються фактичні та прогнозні показники
2. Розрахунок показника ефективності антикризових заходів (Е)	Додатковий прибуток — різниця між фінансовими результатами після та до здійснення санації
3. Розрахунок періоду окупності вкладень на антикризові заходи (Payback метод)	Розрахунки здійснюються з використанням статичного та динамічного підходів за усередненою оцінкою доходів та за наростаючим підсумком. Усереднена оцінка періоду окупності (PB) за статичним підходом Додатковий CF визначається як сума додаткової амортизації та додаткового прибутку, отриманих у результаті санації
4. Розрахунок інтегрального показника (ІП) фінансового стану	Підбирається модель інтегральної оцінки залежно від виду економічної діяльності підприємства (див. розділ 2 підручника). Порівнюються значення ІП фінансового стану до, протягом і після впровадження антикризових заходів
5. Розрахунок показників доданої вартості (EVA та CVA)	Економічна додана вартість (EVA): EVAt = NOPATt – (WACCs ∙ IKt); додана вартість чистого грошового потоку: CVAt = BCFt – At – WACCs ∙ BIt. Ефективність забезпечується у разі додатного значення показників
6. Метод дисконтування Cash-flow (DCF)	Передбачає дисконтування очікуваних грошових потоків та порівняння їх з обсягом початкових інвестицій: NPV = + + … + – I0. За від’ємного значення NPV інвестиції в антикризові заходи недоцільні
7. Порівняння вартості підприємства до та після санації	Залежно від наявної інформаційної бази можна використовувати різні методи оцінювання: за ліквідаційною вартістю; метод дисконтування Cash чи EVA; метод зіставлення мультиплікаторів чи порівняння продажу

Перші два методичні підходи досить відомі й прості у використанні. Серед недоліків цих підходів можна відзначити неврахування чинника зміни вартості грошей у часі та показника вартості капіталу, відсутність бази для порівняння з іншими підприємствами, однофакторність аналізу.

Світова практика засвідчує, що, зважаючи на окремі ментальні та психологічні особливості суб’єктів прийняття рішення щодо реалізації санаційних заходів, оцінка ефективності антикризової програми лише на основі аналізу відносних показників є недостатньою. Під час фінансової кризи підприємства досить часто більш переконливими індикаторами ефективності стають абсолютні показники. У вітчизняній практиці фінансового аналізу найбільш поширеними абсолютними показниками є чистий прибуток, чистий дохід від реалізації продукції, чистий грошовий потік від операційної діяльності, затрати на одну гривню продукції. Зазначені показники не можна вважати досить чіткими критеріями ефективності антикризових заходів, їх слід аналізувати в динаміці чи порівнюючи з відповідними показниками підприємств-аналогів. Дещо вищою об’єктивністю характеризується оцінка ефективності на основі розрахунку періоду окупності вкладень за наростаючим підсумком та з урахуванням дисконтування (різновид третього методичного підходу). Згідно з Р. Брейлі та С. Майєрсом, правило дисконтованої окупності базується на питанні: «Протягом якого часу має окупитися проект, щоб він мав сенс з погляду теперішньої вартості»

Брейли Р., Майерс С. Принципы корпоративных финансов: Пер. с англ. – М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 1997. — С. 79.