Методи санаційного аудиту

Для виконання завдань, що покладаються на санаційний аудит, використовуються різноманітні методи та інструменти. До головних із них слід віднести такі:

• опитування (анкетування) співробітників та інші експертні прийоми;

• факторний аналіз відхилень;

• аналіз сильних та слабких місць (СВОТ-аналіз);

• розроблення сценаріїв;

• портфельний аналіз;

• метод ланцюгових підстановок;

• нуль-базис бюджетування;

• вартісний аналіз;

• трендовий аналіз.

Особливою контроверсійністю відзначаються дискусії щодо використання в процесі санаційного аудиту емпірично-статистич­них методів аналізу економічної інформації. Загальні принципи аналізу економічної інформації визначені в стандарті аудиту ISA 520 «Analytical Procedures» (аналітичні процедури) та в нормативі № 16 Аудиторської палати України. Згідно з цими документами аналітичні процедури полягають в аналізі найважливіших економічних показників та їх тренду. Аудитор може вико­ристати як просте порівняння відповідних показників (традиційний підхід), так і складні емпірично-статистичні методи¹. При здійсненні аналітичних процедур домінує спрощений підхід. Відповідні аналітичні висновки робляться здебільшого на основі простого порівняння розрахованих фінансових показників із:

• відповідними критичними чи середньогалузевими значеннями;

• аналогічними показниками попередніх періодів;

• бюджетними чи прогнозними показниками;

• аналогічними показниками в розрізі окремих структурних підрозділів, філій тощо.

Недоліки традиційного (спрощеного) підходу до здійснення аналітичних процедур можна мінімізувати, застосувавши емпірично-статистичні методи аналізу, такі як мультиваріантний дискримінантний аналіз (МДА), метод штучного інтелекту, регресійний аналіз, техніка статистичних сценаріїв тощо. Незважаючи на очевидні переваги цих методів, у практиці санаційного аудиту (так само, як і у вітчизняній практиці оцінювання кредитоспроможності підприємств) вони застосовуються досить рідко.

Відповідно до законодавства та чинних стандартів вибір форм та методів аудиту належить до компетенції аудиторських фірм чи окремих аудиторів. З нашого погляду, використання в процесі санаційного аудиту деяких емпірично-статистичних методів аналізу, зокрема дискримінантного аналізу, повністю виправдане. На відміну від банків та інших капіталодавців аудитор має змогу перевірити достовірність інформації (фінансової звітності), на якій базується дискримінантний аналіз. Перевагами цього методу також є відносна швидкість та об’єктивність урахування галузевих особливостей діяльності підприємства, зниження собівартості аудиту, посилення прогностичної складової аналізу.

Програма та етапи санаційного аудиту

Перш ніж проводити санаційний аудит аудитор має підготувати у письмовому вигляді його програму, яка визначає процедури, необхідні для досягнення поставлених цілей. До програми потрібно включити завдання аудиту з кожного напряму, що допомагатиме контролювати виконувану роботу. Готуючи зазначену програму, аудитор може передбачати залучення для виконання певних завдань інших аудиторів, консультантів та експертів з окремих питань. Наведемо типовий перелік питань, які доцільно включити до програми аудиту, що проводиться з метою верифікації плану санації:

• оцінювання дотримання принципів планування антикризових заходів (змістовність, завершеність тощо);

• перевірка достовірності наведеної в плані загальної інформації про підприємство;

• перевірка якості та об’єктивності аналізу фінансово-госпо­дарської діяльності підприємства;

• визначення причин фінансової кризи, її глибини та можливостей подолання;

• оцінювання реальності стратегічних цілей підприємства;

• перевірка дієвості програми оперативних антикризових заходів з відновлення (чи поліпшення) платоспроможності підприємства;

• верифікація запланованих антикризових заходів у виробничій, збутовій, організаційній сферах;

• експертиза коротко- та довгострокових фінансових планів;

• економіко-правова експертиза наявної антикризової концепції;

• оцінювання ризиків, пов’язаних із реалізацією антикризового плану;

• оцінювання ефективності антикризових заходів у цілому та формулювання висновку про санаційну спроможність суб’єкта господарювання;

• оформлення висновку про результати аудиту.

Програма аудиту має переглядатися, якщо в процесі її виконання виявляються додаткові суттєві обставини та факти. Національним нормативом аудиту № 21 «Концепція діючого підприємства» передбачено, що у процесі перевірки припущення про безперервну діяльність підприємства може виникнути потреба у проведенні додаткових процедур, які можуть включати таке:

• аналіз оборотних коштів, прибутковості та обговорення економічних прогнозів з керівництвом підприємства;

• дослідження подій, які мають місце після закінчення звітного періоду і які впливають на спроможність підприємства до продовження діяльності;

• аналіз та обговорення останніх проміжних фінансових звітів підприємства;

• дослідження умов кредитних угод і протоколів про наміри з тим, щоб упевнитися, чи не порушувалися вони;