Оцінка потенційної життєздатності підприємства

Згідно з міжнародними нормами корпоративного управ­ління (corporate governance) стандартами ведення фінансового обліку та складання фінансової звітності (IAS/IFRS/П(с)БО), стандартами та нормативами аудиторської діяльності (ISA та АПУ), базовим принципом фінансово-господарської діяльності підприєм­ства, складання фінансової звітності та перевірки її достовірності є припущення про потенційну життєздатність підприємства. Ідеться про так званий принцип безперервної діяльності («Going Concern»), за яким підприємство у найближчому майбутньому (щонайменше 12 місяців) не буде ліквідоване ні з власної ініціативи, ні в примусовому порядку, тобто щодо нього не виникне підстав для порушення справи про банкрутство. У рамках дотримання цього принципу, менеджмент підприємства зобов’язаний забезпечити перма­нентну оцінку потенційної життєздатності підприємства. Результати відповідного аналізу мають визначальний вплив не лише на політику управління фінансами підприємства, а й на вибір методів оцінювання та обліку активів і пасивів.

Згідно із Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» принцип безперервності діяльності передбачає оцінювання активів і зобов’язань підприємства виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі. У противному разі оцінювання статей балансу має здійснюватися за ліквідаційною вартістю.

Мета затвердженого аудиторською палатою України нормативу аудиту № 21 «Концепція діючого підприємства» та відповідного Міжнародного стандарту аудиту (ISA 570 «Going Concern») полягає у встановленні відповідальності аудиторів, які здійснюють аудиторську перевірку, за надання гарантії життєдіяльності в найближчих періодах. Цей різновид санаційного аудиту здійснюється в рамках перевірки достовірності річної фінансової звітності підприємств.

Концепція діючого підприємства ґрунтується на припущенні, що підприємство має здатність до продовження діяльності в найближчому майбутньому, тобто що у підприємства немає ні намірів, ні необхідності ліквідації або суттєвого зменшення масштабів діяльності. Таким чином, активи і пасиви обліковуються виходячи з припущення, що підприємство буде спроможним реалізувати свої активи і виконати свої зобов’язання при нормальному стані справ (не терміново). Якщо таке припущення неправильне, то може статися так, що підприємство не матиме змоги реалізувати свої активи за тими цінами, за котрими вони обліковуються. Як наслідок, можуть змінитися суми й терміни погашення зобов’язань.

У процесі санаційного аудиту аудитору потрібно отримати необхідні докази щодо спроможності підприємства продовжувати діяльність у недалекому майбутньому. Адекватність фінансової звітності принципу безперервної діяльності оцінюється на основі оцінювання показників ризиків, які можуть бути отримані при вивченні фінансової звітності підприємства, його планів або з інших джерел через опитування. Характеристика типових показ­ників, на підставі яких можна оцінити ризик безперервної діяльності підприємства, наведена у подальших підрозділах.

Після проведення необхідних процедур та отримання всієї необхідної інформації, аналізу ефекту від здійснення всіх запланованих керівництвом планів і дослідження негативних факторів аудитор складає висновок про потенційну життєздатність підприємства.