- •Контролінг в антикризовому управлінні підприємством
- •Система збалансованих показників (balanced-scorecard)
- •Сутність та завдання санаційного аудиту
- •Оцінка потенційної життєздатності підприємства
- •Санаційний аудит — засіб верифікації плану антикризових заходів
- •Методи санаційного аудиту
- •Програма та етапи санаційного аудиту
- •Структурно-логічна схема проведення санаційного аудиту
- •Показники стану та ефективності використання основних засобів
- •Оцінювання фінансового стану підприємства
- •Становище підприємства на ринку факторів виробництва та на ринку збуту готової продукції
- •Аналіз причин кризи та сильних і слабких сторін підприємства
- •Експертне оцінювання ефективності антикризових заходів
- •Статичні та динамічні методи оцінювання ефективності інвестицій та санації
- •Способи оцінювання ефективності антикризових заходів
- •Висновок за результатами санаційного аудиту
Висновок за результатами санаційного аудиту
Завершується аудит оформленням висновків щодо відповідності звітності принципу безперервної діяльності підприємства, достовірності плану санаційних заходів та санаційної спроможності підприємства. Висновок санаційного аудиту є важливим чинником прийняття рішення про доцільність ліквідації чи санації підприємства, проте його не слід сприймати як повну й абсолютну гарантію потенційної життєздатності (чи нежиттєздатності) суб’єкта господарювання.
У висновках про результати санаційного аудиту потрібно чітко відбити поточний стан підприємства й визначити його санаційні шанси з огляду на прогнози розвитку самого підприємства та навколишнього середовища. Висновок має бути не лише достовірним та інформаційно насиченим, а й містити переконливі обґрунтування тих чи інших висловлених у ньому тверджень, а також найістотніші аргументи і докази, на яких ґрунтується оцінка санаційної концепції. Залежно від підстав для проведення санаційного аудиту висновок за його результатами може мати два основні різновиди. Якщо аудит здійснюється за спеціальним замовленням з метою експертизи плану антикризових заходів, то складається окремий висновок, у разі оцінювання адекватності фінансової звітності принципу безперервної діяльності відповідні зауваження включаються в загальний аудиторський висновок за результатами перевірки достовірності фінансової звітності.
Якщо санаційний аудит проводиться за спеціальним замовленням, аудиторський висновок може складатися з таких розділів:
1. Основні відомості про аудитора та аудиторську фірму.
Подається така інформація:
назва аудиторської фірми, номер і дата ліцензії, виданої Аудиторською палатою, адреса, телефон;
відомості про аудитора: прізвище, ініціали, номер, дата видачі сертифіката аудитора.
2. Підстави для здійснення аудиту, мета, методи та обсяг.
Зазначаються замовники аудиту, відповідні законодавчі підстави, об’єкт аудиту (реквізити підприємства), мета та завдання цього заходу, основні документи й методи, використані під час його здійснення.
Висновок адресується клієнтові, як того потребують умови взятого аудитором зобов’язання, і має містити ще й таку інформацію: брав аудитор участь у розробленні плану санації чи він працював з уже готовим планом; період, протягом якого проводився аудит.
3. Оцінювання достовірності інформації та наданих доказів.
Висновок має чітко викладати думку аудитора про відбитий у звітності фінансовий стан підприємства, а також про наведені у плані санації дані з погляду їх повноти, достовірності, реальності та об’єктивності.
Аудитор має констатувати виконання неодмінних передумов здійснення аудиту:
а) фінансова інформація була підготовлена згідно з нормативною базою, якою керується підприємство у практичній діяльності;
б) подана інформація за обсягом достатня для оцінювання плану санації;
в) усі матеріальні питання, що стосуються правильного розуміння фінансової інформації, відбиті адекватно.
4. Висновки про санаційну спроможність чи неспроможність.
З огляду на актуальну фінансово-господарську ситуацію та причини кризи на підприємстві, що є об’єктом аудиту, сильні та слабкі сторони в його діяльності, найважливіші санаційні заходи, що плануються, робиться остаточний висновок про санаційну спроможність (неспроможність) цього підприємства. При цьому головним є таке:
документальне підтвердження наявних передумов санаційної спроможності (неспроможності);
визначення основних ризиків;
оцінювання санаційних заходів (якщо вони мають сенс).
Остаточний висновок можливий у трьох варіантах.
1. Однозначно стверджується, що концепція санації відбиває реальний стан справ і підприємство є санаційно спроможним.
2. Зазначається, що план санації можна реалізувати, виконавши певні рекомендації, зроблені під час санаційного аудиту.
3. План санації визнається нереальним, а сама санація — неможливою.
Якщо аудитор установлює, що санація підприємства є можливою лише при виконанні певних рекомендацій, зроблених у процесі аудиту, то він має зробити посилання на зміст даних рекомендацій.
Якщо план санації визнано недосконалим, аудитор має обґрунтувати цей висновок, назвати позиції плану, які є недостовірними або сумнівними щодо здатності підприємства їх реалізувати, й продовжувати свою фінансово-господарську діяльність у майбутньому. Якщо аудитор переконаний у тому, що підприємство не в змозі надалі функціонувати, він має дати таке формулювання: концепція санації є хибною.
Складаючи висновок за результатами перевірки відповідності діяльності суб’єкта господарювання концепції діючого підприємства, аудитор має керуватися таким. Якщо існує обґрунтований доказ постійності діяльності підприємства в найближчому майбутньому, аудитор не міняє змісту загального аудиторського висновку (за результатами перевірки достовірності звітності). Якщо ж, на думку аудитора, припущення про постійність буде необґрунтованим з причини впливу дестабілізуючих факторів, а саме планів керівництва на майбутнє, аудитору необхідно розкрити інформацію про такі плани й інші ризики та фактори у фінансовій звітності підприємства. Якщо така інформація не була розкрита у фінансовій звітності підприємства, аудитору необхідно скласти аудиторський висновок, який відрізняється від позитивного. У цьому разі аудитор повинен приділити увагу таким питанням:
чи адекватно описані у фінансовій звітності підприємства основні умови, котрі дають підстави сумніватися у спроможності підприємства продовжувати діяльність у недалекому майбут- ньому?
чи зазначено в примітках до фінансової звітності підприємства, що існує значний сумнів у тому, що підприємство зможе продовжувати діяльність у найближчому майбутньому і, як наслідок, не зможе у разі необхідності реалізувати свої активи і виконати свої зобов’язання за нормального стану справ (не терміново)?
чи зазначено в примітках до фінансової звітності, що в ній не існує жодних виправлень, пов’язаних з поновленням або перекласифікацією сум активів чи класифікацією обставин, котрі можуть бути необхідними у випадку, якщо припустити, що підприємство не матиме змоги продовжити нормальну діяльність у найближчому майбутньому?
Якщо інформація у фінансовій звітності підприємства роз- крита сповна, аудитор не висловлює негативного або умовно-позитивного аудиторського висновку. Він, як правило, повинен висловити позитивний висновок і доповнити аудиторський звіт включенням у нього параграфа, що висвітлює концепцію постійності діяльності підприємства, посилаючись на запис у фінансовому звіті підприємства. Наприклад, цей параграф може містити таке:
1 ISA 520 «Analytical Procedures».
