Висновок за результатами санаційного аудиту

Завершується аудит оформленням висновків щодо відповідності звітності принципу безперервної діяльності підприємства, достовірності плану санаційних заходів та санаційної спроможності підприємства. Висновок санаційного аудиту є важли­вим чинником прийняття рішення про доцільність ліквідації чи санації підприємства, проте його не слід сприймати як повну й абсолютну гарантію потенційної життєздатності (чи нежиттєздатності) суб’єкта господарювання.

У висновках про результати санаційного аудиту потрібно чітко відбити поточний стан підприємства й визначити його санаційні шанси з огляду на прогнози розвитку самого підприємства та навколишнього середовища. Висновок має бути не лише достовірним та інформаційно насиченим, а й містити переконливі обґрунтування тих чи інших висловлених у ньому тверджень, а також найістотніші аргументи і докази, на яких ґрунтується оцінка санаційної концепції. Залежно від підстав для проведення санаційного аудиту висновок за його результатами може мати два основні різновиди. Якщо аудит здійснюється за спеціальним замовленням з метою експертизи плану антикризових заходів, то складається окремий висновок, у разі оцінювання адекватності фінансової звітності принципу безперервної діяльності відповідні зауваження включаються в загальний аудиторський висновок за результатами перевірки достовірності фінансової звітності.

Якщо санаційний аудит проводиться за спеціальним замовленням, аудиторський висновок може складатися з таких розділів:

1. Основні відомості про аудитора та аудиторську фірму.

Подається така інформація:

• назва аудиторської фірми, номер і дата ліцензії, виданої Аудиторською палатою, адреса, телефон;

• відомості про аудитора: прізвище, ініціали, номер, дата видачі сертифіката аудитора.

2. Підстави для здійснення аудиту, мета, методи та обсяг.

Зазначаються замовники аудиту, відповідні законодавчі підстави, об’єкт аудиту (реквізити підприємства), мета та завдання цього заходу, основні документи й методи, використані під час його здійснення.

Висновок адресується клієнтові, як того потребують умови взятого аудитором зобов’язання, і має містити ще й таку інформацію: брав аудитор участь у розробленні плану санації чи він працював з уже готовим планом; період, протягом якого проводився аудит.

3. Оцінювання достовірності інформації та наданих доказів.

Висновок має чітко викладати думку аудитора про відбитий у звітності фінансовий стан підприємства, а також про наведені у плані санації дані з погляду їх повноти, достовірності, реальності та об’єктивності.

Аудитор має констатувати виконання неодмінних передумов здійснення аудиту:

а) фінансова інформація була підготовлена згідно з нормативною базою, якою керується підприємство у практичній діяльності;

б) подана інформація за обсягом достатня для оцінювання плану санації;

в) усі матеріальні питання, що стосуються правильного розуміння фінансової інформації, відбиті адекватно.

4. Висновки про санаційну спроможність чи неспроможність.

З огляду на актуальну фінансово-господарську ситуацію та причини кризи на підприємстві, що є об’єктом аудиту, сильні та слабкі сторони в його діяльності, найважливіші санаційні заходи, що плануються, робиться остаточний висновок про санаційну спроможність (неспроможність) цього підприємства. При цьому головним є таке:

• документальне підтвердження наявних передумов санаційної спроможності (неспроможності);

• визначення основних ризиків;

• оцінювання санаційних заходів (якщо вони мають сенс).

Остаточний висновок можливий у трьох варіантах.

1. Однозначно стверджується, що концепція санації відбиває реальний стан справ і підприємство є санаційно спроможним.

2. Зазначається, що план санації можна реалізувати, виконавши певні рекомендації, зроблені під час санаційного аудиту.

3. План санації визнається нереальним, а сама санація — неможливою.

Якщо аудитор установлює, що санація підприємства є можливою лише при виконанні певних рекомендацій, зроблених у процесі аудиту, то він має зробити посилання на зміст даних рекомен­дацій.

Якщо план санації визнано недосконалим, аудитор має обґрунтувати цей висновок, назвати позиції плану, які є недостовірними або сумнівними щодо здатності підприємства їх реалізувати, й продовжувати свою фінансово-господарську діяльність у майбутньому. Якщо аудитор переконаний у тому, що підприємство не в змозі надалі функціонувати, він має дати таке формулювання: концепція санації є хибною.

Складаючи висновок за результатами перевірки відповідності діяльності суб’єкта господарювання концепції діючого підприємства, аудитор має керуватися таким. Якщо існує обґрунтований доказ постійності діяльності підприємства в найближчому майбутньому, аудитор не міняє змісту загального аудиторського висновку (за результатами перевірки достовірності звітності). Якщо ж, на думку аудитора, припущення про постійність буде необґрунтованим з причини впливу дестабілізуючих факторів, а саме планів керівництва на майбутнє, аудитору необхідно розкрити інформацію про такі плани й інші ризики та фактори у фінансовій звітності підприємства. Якщо така інформація не була розкрита у фінансовій звітності підприємства, аудитору необхідно скласти аудиторський висновок, який відрізняється від позитивного. У цьому разі аудитор повинен приділити увагу таким питанням:

• чи адекватно описані у фінансовій звітності підприємства основні умови, котрі дають підстави сумніватися у спроможності підприємства продовжувати діяльність у недалекому майбут- ньому?

• чи зазначено в примітках до фінансової звітності підприємства, що існує значний сумнів у тому, що підприємство зможе продовжувати діяльність у найближчому майбутньому і, як наслідок, не зможе у разі необхідності реалізувати свої активи і виконати свої зобов’язання за нормального стану справ (не терміново)?

• чи зазначено в примітках до фінансової звітності, що в ній не існує жодних виправлень, пов’язаних з поновленням або перекласифікацією сум активів чи класифікацією обставин, котрі можуть бути необхідними у випадку, якщо припустити, що підприємство не матиме змоги продовжити нормальну діяльність у найближчому майбутньому?

Якщо інформація у фінансовій звітності підприємства роз- крита сповна, аудитор не висловлює негативного або умовно-позитивного аудиторського висновку. Він, як правило, повинен висловити позитивний висновок і доповнити аудиторський звіт включенням у нього параграфа, що висвітлює концепцію постійності діяльності підприємства, посилаючись на запис у фінансовому звіті підприємства. Наприклад, цей параграф може містити таке:

1 ISA 520 «Analytical Procedures».

4