- •1. Бюджетна система України та основні принципи її побудови
- •2. Бюджетний дефіцит: сутність та причини виникнення, його види.
- •3. Бюджетний кодекс України. Поняття про бюджетну класифікацію
- •4. Бюджетний процес, його етапи
- •5.Бюджетний федералізм, його роль і значення в економіці
- •6.Державний борг, його види
- •7.Державні видатки у країнах з розвинутою економікою
- •8. Державні доходи країн з розвинутою економікою
- •9. Джерела коштів фонду соціального страхування на випадок безробіття та напрями їх використання
- •10. Джерела погашення державного боргу, його обслуговування та управління ним
- •11. Доходи і видатки бюджету
- •12. Економічна сутність та структура міжнародних фінансів
- •13. Зміст та значення фінансової політики, її види та принципи
- •14. Історичний аспект становлення та розвитку фінансової науки
- •15. Історичний характер фінансів, їх генезис
- •16. Менеджмент державних фінансів
- •17. Менеджмент на фінансовому ринку
- •18. Методи покриття бюджетного дефіциту
- •19. Міжбюджетні відносини та їх регулювання
- •20. Міжнародні фінансові організації та міжнародні фінансові інституції
- •21. Місцеві бюджети, їх доходи та видатки
- •22. Особливості організації фінансів Європейського Союзу.
- •24. Пенсійний фонд України, джерела формування доходів та напрями використання коштів
- •25. Податкова політика, напрями її здійснення
- •26. Податкова система України, принципи її побудови.
- •27. Податковий менеджмент, його функції.
- •28. Поняття місцевих фінансів, їх функції
- •29. Поняття фінансової системи, її структура, принципи побудови
- •30. Правові засади організації фінансових відносин
- •31. Світовий фінансовий ринок, його структура.
- •32. Система регулювання фінансового ринку єс.
- •33. Система фінансового права в Україні.
- •34. Складові фінансової безпеки держави.
- •35. Специфічні ознаки фінансів, їх суспільне призначення.
- •36. Страховий ринок, його організаційна структура та учасники.
- •37. Сутність і види податків, їх елементи.
- •39. Суть, види та форми державного кредиту, його функцій.
- •40. Суть, призначення, роль та функції бюджету
- •41. Теоретичні основи фінансового менеджменту, його об’єкти та суб’єкти
- •42. Фінанси домогосподарств, їх доходи та витрати
- •43. Фінанси невиробничої сфери і громадських організацій
- •44. Фінанси суб’єктів підприємництва
- •45. Фінанси транснаціональних корпорацій
- •46. Фінанси установ соціальної сфери
- •48. Фінансовий контроль, його зміст, види, форми і методи.
- •49. Фінансовий менеджмент підприємницьких структур.
- •50. Фінансовий механізм, його складові елементи
- •51.Фінансовий ринок, його структура, функції і роль
- •52.Фінансові відносини як об’єкт вивчення фінансової науки
- •53.Фінансові категорії, їх зміст
- •54.Фінансові кризи, їх види
- •55.Фінансові посередники, їх функції та професійні риси
- •56.Фінансові ресурси, їх суть, склад, структура
- •57.Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
- •58.Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності: фінансові аспекти діяльності
- •59.Форми і методи страхового захисту. Система страхових фондів
- •60.Функції фінансів
- •Бюджетна система України та основні принципи її побудови
- •Бюджетний дефіцит: сутність та причини виникнення, його види.
35. Специфічні ознаки фінансів, їх суспільне призначення.
Фінанси – складне, багатогранне явище. Має різноманітні ознаки та форми прояву. Термін фінанси походить від латинських слів finantio , finantia і означає:
a) платіж насамперед на користь держави;
б) обов’язкову сплату грошей.
На початку зародження фінанси використовувались для:
1. позначення платежів і доходів як у грошовій, так і у натуральній формі на користь держави і для виконання нею своїх функцій;
2. позначення грошових сум і грошової плати;
3. позначення різних форм зиску і несправедливого зменшення доходів населення;
4. використання їх не підлягало ніякому контролю з боку населення.
Призначення фінансів - забезпечити необхідні умови для здійснення процесу створення, розподілу й використання валового внутрішнього продукту в державі. Це досягається шляхом створення й використання різноманітних фондів фінансових ресурсів на всіх етапах діяльності держави, підприємців і кожного громадянина.
Однією із специфічних ознак фінансів є те, що фінансові відносини завжди пов'язані із формуванням грошових фондів і нагромаджень, що приймають форму фінансових ресурсів.
Загальною ознакою фінансів є те, що вони виражають сукупність економічних (грошових) відносин, які пов’язані з розподілом, перерозподілом і обміном створеної вартості ВВП.
Також специфічними ознаками фінансів є:
- вони мають тільки грошову форму вираження і пов’язані з реальним рухом грошей, що характерно для двох стадій відтворювального процесу: розподілу і обміну;
- розподільчий характер фінансових відносин;
- утворення різних форм грошових доходів і надходжень;
- формування фінансових ресурсів, формою руху яких є фонди грошових коштів, що мають строго цільове призначення.
Визначення специфічних рис цієї категорії дозволяє дати наступне визначення:
Фінанси - це грошові відносини, які виникають в процесі розподілу і перерозподілу на макрорівні вартості внутрішнього валового продукту і національного доходу на мікрорівні - виручки і прибутку з приводу формування, розподілу і використання фінансових ресурсів у суб'єктів господарювання і держави з метою задоволення суспільних інтересів і потреб.
36. Страховий ринок, його організаційна структура та учасники.
Страховий ринок – це сфера економічних відносин, у процесі яких формуються попит та пропозиція на страхові послуги та здійснюється купівля-продаж цих послуг.
Сукупність страхових компаній і послуг, що ними надаються, формують страховий ринок. Товаром цього ринку є страхова послуга — конкретний вид страхування.
Головною функцією страхового ринку є акумуляція та розподіл страхового фонду з метою страхового захисту суспільства.
Об'єктивна необхідність виникнення та розвитку страхового ринку зумовлюється потребами суспільства у страхових послугах та наявністю страховика, здатного їх задовольнити.
Залежно від критерію, покладеного в основу класифікації страхового ринку, розрізняють інституціональну, територіальну, галузеву та організаційну структури страхового ринку.
Інституціональна структура ґрунтується на виділенні приватної, публічної або комбінованої форм власності, на якій створюється страхова організація.
У територіальному аспекті виділяють місцевий, національний та світовий страхові ринки. Місцевий ринок задовольняє страхові інтереси регіону; національний — інтереси, що переросли межі регіону і розширились до рівня держави, світовий — задовольняє попит на страхові послуги в масштабі світового господарства.
За галузевою ознакою виділяють ринки особистого та майнового страхування.
Організаційна структура страхового ринку представлена так:
1) Страхове товариство, де відбувається формування страх. фонду;
2) Об’єднання страхових товариств у спілки, асоціації та інші об’єднання для захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм;
3) Товариства взаємного страхування;
4) Страхові агенти та страхові брокери — страхові посередники,— через яких страховики здійснюють страхову діяльність; Страхові агенти — громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності. Страхові брокери — громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності і здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку за винагороду від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика.
5) Перестрахувальні компанії (перестраховики) — організації, які не виконують прямих страхових операцій, а приймають у перестрахування ризики інших страховиків;
6) Перестрахові брокери — юридичні особи, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з страховиком, який має потребу у перестрахуванні як посередник.
