3. Регулятивна інфраструктура фондового ринку Франції ( Парасина в.)

3.1. Поняття, суть і цілі регулювання фондового ринку.

Регулювання фондового ринку - це впорядкування діяльності всіх його учасників (емітентів, інвесторів, посередників, організацій та інших учасників) та операцій між ними з боку уповноважених органів. Розрізняють зовнішнє регулювання (підпорядкованість діяльності даної організації нормативним актам держави, інших організацій та міжнародних угод) і внутрішнє регулювання (підпорядкованість діяльності даної організації її власним нормативним документам - статуту, правил і іншим документам, які визначають діяльність цієї організації в цілому, її підрозділів і її співробітників). Таким чином, регулювання фондового ринку охоплює всі види діяльності та операцій, здійснюваних на ньому - емісійних, посередницьких, інвестиційних, спекулятивних, заставних, трастових і інших видів угод. 

Регулювання фондового ринку здійснюється органами чи організаціями, уповноваженими на здійснення регулятивних функцій. Тому розрізняються: 

• державне регулювання ; 

• регулювання ринку професійними учасниками (або саморегулювання) ринку; 

• громадське регулювання, тому що саме реакція широких верств населення є причиною проведення державою або професійними учасниками ринку регулюючих заходів. 

Основні цілі регулювання: 

• підтримувати порядок на ринку і створювати нормальні умови роботи всіх його учасників; 

• захищати учасників від шахрайства та недобросовісності юридичних і фізичних осіб; 

• забезпечувати вільний процес ціноутворення в залежності від попиту і пропозиції; 

• створити ефективний ринок зі стимулами для підприємницької діяльності і адекватною винагородою; 

• створювати нові і підтримувати необхідні для суспільства ринки і ринкові структури і нововведення. 

Сам процес регулювання фондового ринку включає: 

• створення законодавчої бази функціонування ринку - розробку законодавчих і підзаконних актів, які закладають основу нормального оперування на ринку; 

• відбір професійних учасників ринку, тому що сучасний фондовий ринок не може нормально функціонувати без наявності професійних посередників, якими не може стати будь-яка особа або організація. Для цього необхідно відповідати певним вимогам, що встановлюються уповноваженими організаціями; 

• контроль з боку відповідного органу за дотриманням виконання всіма учасниками ринку правил; 

• систему санкцій за порушення норм і правил.

3.2. Особливості організації та регулювання фондового ринку Франції.

Нормативна база французького фондового ринку являє собою довгий перелік законів, які приймались в різні роки по самих різноманітних питаннях, які стосуються емісії цінних паперів, торгівлі на фондовому ринку, створенні органів регулювання. На відміну від США, Англії, Німеччини тут важко виділити будь-які основоположні документи. З найбільш важливіших, прийнятих за останнє двадцятиріччя, можна назвати Закон про модернізацію фінансового сектору від 2 липня 1996 року.

Дві основні реформи французького ринку цінних паперів — дематеріалізація цінних паперів (1984 р.) та впровадження системи «поставки проти платежу» (1991 р.), що відповідним чином вплинуло і на систему регулювання ринку.

Усі рахунки в цінних паперах ведуться в електронній формі, для чого відкривається поточний рахунок, який дублюється в SІКОVАМ. Тобто цінних паперів у документарній формі у Франції не існує.

У 1999 р. ринок звичайних акцій інтегрується в євроринок, зокрема акції котируються в євро. Також конвертуються в євро державні боргові папери, нові ж випускаються тільки в євро.

Організовані ринки:

• товариство французьких бірж (SBF);

• біржа опціонів (MONEP);

• біржа ф’ючерсів (MATIF).

Депозитарні послуги надає центральний депозитарій — SICOVAM.

Розрахункові системи RELIT (акції та облігації) та SATURNE (казначейські зобов’язання) пов’язані з SICOVAM.

Структура регулювання

1. Міністерство економіки і фінансів:

• здійснює загальне регулювання фінансових ринків;

• затверджує акти Ради з фінансових ринків (CMF) після консультацій з Комісією з біржових операцій.

2. Комісія з біржових операцій (СОВ).

3. Банківська комісія - має повноваження по нагляду за грошовим ринком. Вона здійснює:

• моніторинг за дотриманням нормативних актів CRBF;

• моніторинг фінансового стану кредитних установ та інвестиційних компаній;

• нагляд за їх платоспроможністю. Комісія має право:

• вимагати інформацію, пояснення, докази;

• накладати штрафи за порушення;

• видавати попередження менеджменту;

• накладати штрафи на керівництво і персонал.

4. Комітет з банківського та фінансового регулювання (CRBF) встановлює:

• правила для кредитних установ та інвестиційних фірм;

• вимоги щодо:

• мінімального капіталу;

• придбання частки в інвестиційних фірмах;

• здійснення певних видів діяльності;

• норми:

• ліквідності;

• платоспроможності;

• розподілу ризику.

Головою Комітету є міністр економіки і фінансів, заступником — голова Банку Франції, інші п’ять членів призначаються міністром.

5. Комітет по кредитних установах та інвестиційних компаніях (CECEI) приймає окремі рішення щодо:

• видачі дозволів на надання інвестиційних послуг інвестиційним фірмам та кредитним установам;

• скасування дозволів інвестиційним фірмам, що не є компаніями з управління портфелем;

• здійснює нагляд за інвестиційними фірмами в процесі їх ліквідації. Комітет складається з семи осіб, очолює його голова Банку Франції.

Саморегулювання

Рада з фінансових ринків (СМF) — єдиний саморегулівний орган французьких фінансових ринків. CMF - це професійна організація, що є юридичною особою, яка встановлює загальні правила функціонування фондового ринку і схвалює програму діяльності компаній. Її функція поширюється як на біржовому, так і на позабіржовому ринку.

Рада розглядає документи компаній з цінних паперів, перш ніж вони звертаються за ліцензією в спеціальний ліцензуючий орган - Комітет з кредитних установ і компаніям з цінних паперів. Саме Рада розробляє загальні правила, які стосуються операцій з цінними паперами. Звід цих правил, що носять назву Генеральний регламент Reglement General Conseil des Marches Financiers, затверджується міністерством фінансів після узгодження з Комісією з біржових операцій і Банком Франції.

Генеральний регламент встановлює нормативи для організацій, які займаються операціями на фондовому ринку, правила лістингу і виключення з нього, правила поглинання компаній і містить професіональний кодекс поведінки посадових осіб і службовців всіх торгових посередників з цінних паперів (банки і компанії з цінних паперів). У разі потреби Рада має право приймати дисциплінарні заходи впливу.

До її завдань належать:

• розробка та прийняття основного регламенту — зводу загальних нормативних документів, що регулюють ринок;

• здійснення нагляду за виконанням вимог Європейського паспорту щодо інвестиційних послуг;

• затвердження зразків типових договорів для фінансових операцій (після консультацій з Банком Франції та СОВ);

• моніторинг дотримання основного регламенту;

• нагляд за дотриманням правил торгівлі.

Останні зміни в законодавстві

В червні 1998 року французький парламент прийняв Закон про різні економічні і фінансові заходи. (Loi portant diverses dispositions d'ordre economigue et financier). Закон визначав порядок конвертації цінних паперів в національній валюті в євро, спростив процедуру розміщення цінних паперів "кваліфікованим інвесторам", ввівши це поняття у французьке законодавство. Новий закон спростив процедуру викупу власних акцій французькими корпораціями. Закон, який діяв раніше, у 1966 році, забороняв компаніям цю операцію за винятком дуже обмежених випадків (при розподілі акцій серед працівників підприємства або викуп з подальшим анулюванням).

У Франції основним органом, що регулює фондовий ринок, є Комісія з біржових операцій (СОВ). 

Комісія з біржових операцій — незалежний адміністративний орган, який:

• видає ліцензії взаємним фондам (SICAV), керуючим інвестиційними фондами;

• контролює розкриття інформації емітентами та використання інсайдерської інформації;

• здійснює нагляд за дотриманням законодавства з цінних паперів;

• розглядає скарги інвесторів;

• встановлює етичні кодекси;

• укладає угоди з контролюючими органами інших країн.

Комісія видає ліцензії на створення інвестиційних компаній, розслідує скарги, які надходять від інвесторів. Саме Комісія здійснює розслідування, які пов'язані з порушенням законодавства і в необхідних випадках звертається в Верховний суд для отримання дозволу на арешт рахунків або обшуку. Зазвичай до таких заходів справа не доходить. На неї покладено контроль за торгівлею з використанням інсайдерської інформації. В випадку порушення встановлених нею правил, Комісія має право направляти матеріали в прокуратуру або застосовувати власні санкції, зокрема накладати штрафи. Голова комісії має право від імені держави подавати позов в будь-який суд, крім випадків кримінального правопорушення. Комісія має право заборонити або відмінити лістинг того чи іншого цінного паперу.

Основною метою СОВ є підтримка конкурентоспроможності ринку, за яким вона здійснює спостереження, і зміцнення кредитоспроможності французького фінансового ринку. Основними принципами діяльності фондового ринку, на досягнення якого спрямована діяльність СОВ, є прозорість, надійність і справедливість. 

Функції СОВ: 

• захист заощаджень, незалежно від того, чи були ці кошти інвестовані у фінансові інструменти (акції, боргові цінні папери) або вкладені в інші цінності, на придбання яких публічно було оголошено підписку (паї у фондах нерухомості); 

• перевірка інвестиційної інформації. СОВ повинна перевіряти  інформаційні звіти емітентів, які останні зобов'язані публікувати в разі оголошення підписки на цінні папери (допуску до котирувань на біржі). СОВ уніфікує форму документів, що складаються емітентом при здійсненні таких операцій, як внесення вкладу до статутного капіталу, злиття компаній. СОВ перевіряє всю надану компаніями інформацію: як публіковану, так і неопублікованої офіційно;

• Забезпечення належного функціонування фінансових ринків. 

СОВ складається з голови та дев'яти членів. Голова призначається Радою міністрів на шестирічний термін. Інші дев'ять членів на чотирирічний термін з можливістю призначення на другий термін. Серед цих дев'яти чоловік троє призначаються судовими органами; по одному члену призначають директор Банку Франції, Рада з фінансовим ринкам і Національна рада з рахівництва; трьох призначають голови органів законодавчої влади (Сенат, національні збори, Рада з економічних і соціальних справ). 

Комісія має свій внутрішній регламент, який детально описує всі правила щодо обговорення будь-яких питань. Вона ж визначає положення і правила, обов'язкові для виконання всіма професійними учасниками фондового ринку. 

Комісія з біржових операцій консультує учасників ринку, щоб гарантувати їм максимальну юридичну безпеку. 

СОВ володіє фінансовою незалежністю. Нагляд Комісії з біржових операцій за фондовим ринком полягає у виявленні та запобіганні дій, здатних завдати шкоди інвесторам. 

Для досягнення своєї основної мети Комісія з біржових операцій працює в тісному співробітництві з професійними організаціями. 

Висновок: З 1983р. французьке законодавство надало можливість випускати ряд нових фінансових інструментів: облігації з варіантами і конвертовані облігації. У свідомості французів міцно зміцнився стереотип забезпеченої людини як власника акцій. Цьому сприяв тривалий історичний розвиток і регулювання ринку цінних паперів в країні з урахуванням колишніх помилок. Наприклад, сьогодні трохи менше половини французів стверджують, що саме покупка акцій є запорукою забезпеченої старості. Ліквідність фондового ринку визначається активністю дрібних інвесторів. Більшість французів в даний час погодилися обміняти частину заробітної плати на акції підприємства. Половина тих, хто вже володіє акціями, планує в найближчому майбутньому розширити свій портфель.

Регулятивна структура французского ринку цінних паперів відрізняється помірним втручанням держави, сильним наглядом, присутністю "сумлінної конкуренції". 

Регулятивна система Франції має складну структуру, яка складається з декількох ланок, в тій чи іншій мірі підзвітних міністерству економіки фінансів або пов'язаних з ним.