1.2 Роль педагога-організатора в організації дозвілля дітей в позаурочний час

Сучасний педагог-організатор основну увагу в своїй діяльності має приділяти особистості учня, допомагати і підтримувати учня у його саморозвитку, самовихованні, поєднувати уміння учителя-предметника, соціального педагога, практичного психолога, наставника, старшого товариша, здатного увійти в референтне середовище школяра. Важлива варіативність у діяльності педагога-організатора в залежності від вікової групи учнів (підлітки чи юнацтво), типу школи.

Основними напрямами діяльності педагога-організатора є сприяння розвитку і діяльності дитячих громадських організацій та організація дозвілля учнів.

Центральною фігурою в роботі позашкільних установ дозвіллєвої сфери є педагог-організатор, творча, соціально активна особистість, що уміє нешаблонно мислити, професійно діяти, створювати нові громадські цінності.

Вимоги до педагога, що працює з підлітками в дозвіллєвій сфері діяльності, включають загальні професійні напрями в педагогічній діяльності, обумовлені дозвіллєвою сферою, і вимоги до особистісних якостей.

У навчальному посібнику "Педагогіка" Л.Н. Макарової був запропонований ряд професійних і особистих характеристик, яким повинен задовольняти педагог нового типу. Повністю підтримуючи їх точку зору, дотримуватимемося її у викладі. Під педагогом нового типу розуміється не просто викладач, що транслює знання, "він передусім творить особистість, затверджує людину в людині". Його характеризують:

· висока цивільна відповідальність і соціальна активність;

· любов до дітей, потреба в спілкуванні з ними, здатність проникнути в їх всесвіт;

· справжня інтелігентність, духовна культура, особиста гідність;

· високий професіоналізм, інноваційний стиль науково-педагогічного мислення, готовність до створення нових цінностей і ухвалення творчих рішень;

· потреба в постійній самоосвіті і саморозвитку і готовність до цього;

· фізичне і психічне здоров'я, професійна працездатність.

Центральне місце в професіоналізмі педагога займає спрямованість його особистості. У ній виділяють соціально-моральний, професійно-педагогічний і пізнавальний аспекти.

Ідейна переконаність лежить в основі соціальних потреб, моральних і ціннісних орієнтацій, почуття цивільної відповідальності, соціальної активності учителя. В процесі виховання педагог впливає на переконання особи, а це можливо тільки за наявності власних переконань.

Професійна спрямованість педагога включає інтерес до своєї професії, педагогічне покликання, професійно-педагогічні наміри і схильності. Інтерес до професії виражається в позитивному емоційному відношенні до дітей, конкретних видів педагогічної діяльності, в прагненні до опанування педагогічних знань і умінь.

Педагогічне покликання формується в процесі накопичення педагогом досвіду і самооцінки своїх педагогічних здібностей. Основу педагогічного покликання складає любов до дітей.

У професійні якості входять педагогічний обов`язок і відповідальність. В межах своїх прав і компетенції педагог зобов'язаний надати допомогу дітям в будь-яких конфліктних ситуаціях. Кодекс педагогічної моралі зобов'язав педагога пред'являти до себе підвищені вимоги, що є особливо актуальним нині.

Одним з найважливіших вимог, які пред'являє педагогічна професія, відмічає Л. Н. Макарова, являється чіткість професійної позиції її представників. Позиція педагога - це система тих інтелектуальних, вольових і емоційно-оцінних стосунків до світу, педагогічної діяльності, які є джерелом її активності. Вирішальними серед чинників, що впливають на вибір професійної позиції, виявляються професійні установки педагога, індивідуально-типологічні особливості його особи, темперамент і характер.

Л. Н. Макарова дає характеристику типовим ролевим педагогічним позиціям. Педагог може виступати в якості:

· інформатора, якщо він обмежується повідомленням вимог, норм і так далі (наприклад, потрібно бути чесним);

· друга, якщо він прагне проникнути в душу дитини;

· диктатора, якщо він насильницьки впроваджує норми і ціннісні орієнтації у свідомість вихованців;

· порадника, якщо він використовує обережне умовляння;

· прохача, якщо педагог прохає вихованця бути таким, "як належить", опускаючись, іноді до приниження і лестощів;

· натхненника, якщо він прагне захопити цікавими цілями і перспективами.

Кожна з цих позицій може давати позитивний і негативний ефект залежно від особи вихователя, але завжди дають негативні результати несправедливість і свавілля, підігравання дитині, перетворення його на маленького диктатора або кумира, підкуп, неповагу до особи дитини.

"Опанувати педагогічну професію можна тільки на індивідуально-особовому рівні, коли є можливості для самореалізації особи кожного педагога, тобто для виявлення і розвитку його творчої індивідуальності. Рівень творчості в діяльності педагога відбиває міра використання ним своїх можливостей для досягнення поставлених цілей".

Творчість педагога проявляється при рішенні різноманітних завдань, де вимагаються уміння управляти своїм психічним і емоційним станом, діяти в публічній обстановці (оцінити ситуацію спілкування, притягнути увагу аудиторії, використовуючи різноманітні прийоми) і інше. Творчу особу відрізняє і особливе поєднання особово-ділових якостей, що характеризують її креативність, - здатність створювати оригінальні цінності, приймати нестандартні рішення. Можна виділити наступні ознаки креативності : оригінальність, эвристичность, фантазію, активність, концентрованість, чіткість, чутливість. Педагогові-творцеві властиві також такі якості, як ініціативність, самостійність, здатність до подолання інертності мислення, висока потреба в досягненні цілей, цілеспрямованість, широта асоціацій, спостережливість, розвинена професійна пам'ять.

У практиці соціально-культурної сфери найчастіше використовуються наступні принципи дозвіллєвої діяльності :

Принцип "червоної лінії". Червона лінія - це грань ризику, грань розумного і такого, що допускається. У стосунках співдружності педагога і дітей створюється демократична сфера. Переступивши цю грань ризику, педагог може виявитися в ситуації панібратства.

Принцип "могутньої купки". Дозвілля - це справа колективна. Для того, щоб радість колективної перемоги була для кожного індивідуальна, потрібний відповідний психологічний клімат.

Принцип "фельдмаршала Кутузова". Для того, щоб дотримати цей принцип, необхідно бути терплячим і нічого не робити в ситуаціях, які можуть вирішитися самі.

Роль педагога-організатора  полягає в мудрому керівництві:  у допомозі, пораді, співпраці. Це, звичайно, важливі завдання і одним із засобів і методів розв‘язання цих завдань є учнівське самоврядування, яке, забезпечуючи участь усіх школярів в управлінні справами колективу свого класу та школи, стає моделлю елементів дорослого життя, формою усвідомлення подальшої активної життєвої позиції.