
- •Розділ 1. Вік суб’єкта злочину: історичний та міжнародний аспект.
- •1.1 Вік кримінальної відповідальності в кримінальному праві зарубіжних держав.
- •1.2 Історичний аспект встановлення віку кримінальної відповідальності в Україні.
- •Розділ 2. Вплив віку на кримінальну відповідальність особи.
- •2.1. Віковий ценз у кримінальному праві.
- •2.2. Значення віку суб’єкта злочину та його вплив на кримінальну відповідальність.
- •2.3. Проблема притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які не досягли віку кримінальної відповідальності.
- •Висновки
- •Список використаних джерел
Розділ 2. Вплив віку на кримінальну відповідальність особи.
2.1. Віковий ценз у кримінальному праві.
З періодами людського життя пов’язане поняття віку. Вік - це якісно своєрідна сходинка психічного розвитку людини, що залежить від конкретних історичних умов, а також - у другому своєму значенні - вік позначає весь життєвий шлях живої істоти. Розкриваючи питання періодизації психічного розвитку, ми переважно користуємось першим зі значень поняття віку.
У доктрині кримінального права в цілому визначено, що особа вважається такою, що досягла певного віку, не у день народження, а починаючи із 00 годин наступної доби. У п.6 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 р. №5 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх” передбачено – вік неповнолітнього підсудного встановлюється за документами, в яких вказана дата його народження, – за паспортом чи свідоцтвом про народження. У разі їх відсутності відповідні дані можна отримати із книги реєстрації актів громадського стану, довідок органів внутрішніх справ за місцем реєстрації громадян, журналів обліку новонароджених тощо. За відсутності відповідних документів і неможливості їх одержання вік неповнолітнього встановлюється судово-медичною експертизою (п. 5 ст. 76 КПК України). У цьому випадку днем народження вважається останній день того року, який названий експертом. При визначенні віку мінімальною і максимальною кількістю років суд приймає рішення, виходячи із встановленого експертом мінімального віку [23, с. 390].
Поняття "вік" - багатоаспектне, виступає у кількох формах - як хронологічний, біологічний, соціальний і психологічний вік.
Л. С. Виготський дає таке означення психологічного віку: "Новий тип будови особистості й її діяльності, ті психічні й соціальні зміни, які вперше виникають на даному віковому етапі і які у найголовнішому і основному визначають свідомість дитини, її ставлення до середовища, її зовнішнє і внутрішнє життя, весь хід її розвитку в даний період". [5, с. 39].
Психологічний вік тісно пов’язаний з поняттям психологічного часу: до якого вікового періоду людина сама себе відносить, у якому віці почувається. Наприклад, молоді люди схильні переоцінювати свій вік і вік оточуючих людей. Після 40 років спостерігається протилежна тенденція: люди сприймають себе молодшими, ніж вони є. І чим старше вони стають, тим більше "молодшають", і лише "біологічний" вік нагадує про справжні роки. Головна особливість психологічного віку - це взаємний вплив минулого, сьогодення та майбутнього на сприйняття сучасного, а через нього і на поведінку людини.
Поняття психологічного віку у Кримінальному кодексі України не формулюється, але у ст.103 КК України законодавець зауважує, що при призначенні покарання неповнолітньому, суд, крім обставин, передбачених у статтях 65-67 КК, повинен враховувати також і рівень розвитку підлітка. Необхідність установлення психологічного віку виникає у випадках, коли психічний розвиток неповнолітнього, який вчинив кримінально-протиправне діяння, суттєво відхиляється від вікових закономірностей і виявляє психічне (розумове та індивідуальне) відставання. І.А. Кудрявцев характеризує психологічний вік як якісно визначений період розвитку неповнолітнього, який охоплює хронологічний проміжок у декілька років та обмежений критичними точками [17, с.159]. Найбільш вдалим є визначення психологічного віку сформульоване Л.В. Борових: різні вікові періоди психічного розвитку, які за своїми показниками можуть відповідати або не відповідати хронологічному віку вікових груп, що виділяються у психологічній науці [3, с.8].
В залежності від названих критеріїв виділяють такі види віку: а) біологічний (медичний); б) календарний (паспортний хронологічний); в) соціально-правовий.
Біологічний вік характеризується сукупністю показників стану організму індивідуума в порівнянні з відповідними показниками здорових людей цього ж віку (даної епохи), географічних і економічних умов існування.
Календарний вік людини визначається кількістю часу (в роках, місяцях, днях, годинах), який пройшов від дня народження до іншого вікового моменту.
Соціально-правовий вік характеризується соціально-психологічними змінами, рівнем соціалізації особи, обсягом і змістом прав і обов’язків особи, змістом і характером відповідальності. Слід відзначити, що діюче кримінальне законодавство визначає вік кримінальної відповідальності.
Мінімальна вікова межа, з якої настає кримінальна відповідальність, встановлюється з урахуванням сукупності біологічних (рівень психічного і фізичного розвитку, інтелектуальних, вольових властивостей особи), соціологічних (рівень соціалізації особи) критеріїв, а також кримінологічних показників (поширеність певного виду діяння серед осіб цього віку, їх тяжкість і т. ін.), принципів міжнародного і кримінального права.