- •§29.1. Зовнішньоекономічна діяльність: поняття, принципи ведення, суб’єкти та види
- •29.1.1. Поняття зовнішньоекономічної діяльності та принципи її ведення
- •29.1.2. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності
- •29.1.3. Види зовнішньоекономічної діяльності
- •§29.2. Засоби державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •29.2.1. Ліцензування зовнішньоекономічних операцій
- •29.2.2. Квотування у сфері зовнішньоекономічної діяльності
- •29.2.3. Правові режими імпорту товарів, що імпортуються з держав - членів Світової організації торгівлі
- •29.2.4. Технічні бар’єри в торгівлі під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності
- •29.2.5. Законодавство про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження»
- •29.2.6. Відповідальність за порушення законодавства про зовнішньоекономічну діяльність
- •29.2.6.1. Відшкодування збитків та штрафні санкції у сфері зед
- •29.2.6.2. Адміністративно-господарські санкції у сфері зед
- •29.2.6.3. Кримінальна відповідальність
- •29.2.6.4. Порядок застосування спеціальних санкцій
- •§29.3. Договірне оформлення зовнішньоекономічних операцій
- •29.3.1. Поняття зовнішньоекономічного договору (контракту)
- •29.3.2. Право, що застосовується в разі укладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів)
- •29.3.3. Умови зовнішньоекономічних договорів
- •§29.4. Правове регулювання валютного режиму та валютного контролю у сфері господарської діяльності
- •29.4.1. Поняття валютної політики та валютного регулювання
- •29.4.2. Органи валютного регулювання та їх повноваження
- •29.4.3. Поняття валютних операцій та валютних цінностей
- •29.4.4. Строки повернення валютної виручки
- •29.4.5. Декларування валютних цінностей, що належать резиденту України і знаходяться за її межами
- •29.4.6. Ліцензії нбу та контрольні функції банків. Валютний контроль
- •29.4.7. Відповідальність за порушення вимог валютного законодавства
§29.4. Правове регулювання валютного режиму та валютного контролю у сфері господарської діяльності
29.4.1. Поняття валютної політики та валютного регулювання
Валютна політика кожної країни визначається політикою державного регулювання економіки загалом, ступенем втручання органів державної влади у валютно-кредитні та фінансові відносини. Валютна політика – це сукупність заходів, які здійснюються державою у сфері міжнародних валютних відносин відповідно до поточних (тактичних) та довгострокових (стратегічних) цілей країни. КМ України і НБ України здійснюють валютну політику відповідно до принципів загальної економічної політики України. Основною метою валютної політики НБУ як складової монетарної політики є стабілізація курсу національної грошової одиниці та збалансованість платіжного балансу країни. На думку А.М. Мороза довгострокова валютна політика передбачає заходи, спрямовані на забезпечення макроекономічної стабільності та створення умов довіри внутрішньої економіки й іноземного бізнесу до національної валюти, стимулювання розвитку експорту, повернення в країну заробленої іноземної валюти тощо. Завданням короткострокової валютної політики є забезпечення стабільного функціонування національної валютної системи, сприяння збалансованості платіжного балансу, гармонізації інтересів експортерів та імпортерів16.
Складовими валютної політики в узагальненому вигляді є:
- валютне регулювання;
- валютний контроль;
- міжнародне валютне співробітництво та участь у міжнародних валютно-фінансових організаціях.
Валютне регулювання – це регламентація державою міжнародних розрахунків і порядку проведення валютних операцій. Валютне регулювання з боку держави є об'єктивною економічною необхідністю, яка зумовлена міжнародною економічною інтеграцією України до світового співтовариства та пов'язана з міжнародною кооперацією виробництва і розширенням міжнародної торгівлі, що спричинило вихід процесу концентрації і централізації капіталу за межі національних кордонів17.
Валютний контроль належить розуміти як владну діяльність уповноважених законом суб’єктів, включаючи органи державної виконавчої влади, НБУ та банки, змістом якої є встановлення відповідності стану міжнародних розрахунків та порядку проведення валютних операцій вимогам валютного законодавства, фіксація допущених у цій сфері правопорушень, застосування відповідних заходів впливу з метою усунення правопорушень та запобігання їх виникненню у майбутньому. Відповідно до ст. 12 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю. Валютному контролю підлягають також зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, які випливають з п. 1 ст. 9 вказаного Декрету. Органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати і одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті у межах повноважень, визначених ст. 13 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а також про майно, що підлягає декларуванню згідно з п. 1 ст. 9 цього Декрету.