РОЗДІЛ 11. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА УЧАСТЬ УКРАЇНИ В СОТ ТА У ІНШИХ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ

Тема 29. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Валютний режим та валютний контроль

§29.1. Зовнішньоекономічна діяльність: поняття, принципи ведення, суб’єкти та види

§29.2. Засоби державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності

§29.3. Договірне оформлення зовнішньоекономічних операцій

§29.4. Правове регулювання валютного режиму та валютного контролю у сфері господарської діяльності

§29.1. Зовнішньоекономічна діяльність: поняття, принципи ведення, суб’єкти та види

29.1.1. Поняття зовнішньоекономічної діяльності та принципи її ведення

Зовнішньоекономічна діяльність в значній мірі обумовлює економічні позиції країни на міжнародних ринках товарів, а також визначає стан її платіжного й торговельного балансів. Україна у цьому відношенні не є винятком, і в окремих галузях промислового виробництва вона посідає значні за обсягом позиції в світовій економіці (металургія, хімічне виробництво, енергетика). Однак в цілому сучасний етап економічних і соціальних перетворень у нашій державі вимагає більш високого рівня її інтеграції у світове економічне співтовариство та розвитку економічної співпраці України з іншими державами. Це передбачає інтенсифікацію взаємовідносин українських виробників з іноземними суб’єктами господарювання, активний обмін капіталом, товарами, послугами, робочою силою, ефективні трансфери технологій, залучення іноземних інвестицій.

Необхідною умовою зазначених процесів має бути належне правове забезпечення здійснення зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД), яка становить собою важливий напрямок діяльності значної частини вітчизняних суб’єктів господарювання. Найважливішою вимогою до правового регулювання ЗЕД є дотримання балансу приватних інтересів суб’єктів цієї діяльності та інтересів публічних суб’єктів різних рівнів, що, в свою чергу, вимагає комплексного застосування адміністративних та економічних методів публічного управління господарською діяльністю у цій сфері. У зв’язку зі вступом України до Світової організації торгівлі (СОТ) особливої актуальності набувають питання адекватного правового регулювання ЗЕД. Адже Україна взяла на себе зобов’язання гармонізувати своє господарське та інше законодавство з вимогами СОТ та законодавством Європейського Союзу.

Зокрема, положеннями Закону України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу»¹ від 18 березня 2004 р. передбачається поетапний процес приведення законів України та інших нормативно-правових актів у відповідність з правовою системою Європейського Союзу, яка називається acquis communautaire.

Метою адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу є досягнення відповідності правової системи України до acquis communautaire з урахуванням критеріїв, що висуваються Європейським Союзом до держав, які мають намір вступити до нього. Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, що була затверджена вищезазначеним законом, визначає механізм досягнення Україною відповідності третьому Копенгагенському та Мадридському критеріям набуття членства в Європейському Союзі. Цей механізм включає адаптацію законодавства, утворення відповідних інституцій та інші додаткові заходи, необхідні для ефективного правотворення та правозастосування за європейським зразком. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС є пріоритетною складовою процесу інтеграції України до Європейського Союзу, що, в свою чергу, є одним з головних напрямів української зовнішньої політики.

Відповідно до «Плану заходів щодо виконання у 2010 році Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу», затвердженого розпорядженням КМ України від 9 червня 2010 р. № 1196-р, у галузі господарського законодавства було передбачено підготовку низки проектів нормативно-правових актів, наприклад, проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про акціонерні товариства» (щодо подальшої імплементації acquis communautaire) для приведення його у відповідність до Директиви Європейського Парламенту та Ради ЄС від 11 червня 2007 р. № 2007/36/ЄС про використання певних прав акціонерів у лістингованих компаніях, проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» (щодо визначення мінімального переліку інформації, яка повинна бути включена до проспекту емісії, наявності проспекту емісії у разі закритого (приватного) розміщення та щодо визначення і застосування додаткових варіантів оприлюднення проспекту емісії. Вказані законопроекти були підготовлені, а їх положення були частково імплементовані у законодавство України. Крім цього, було заплановано підготовку проекту Закону України «Про систему депозитарного обліку цінних паперів», і шляхом прийняття Закону України «Про депозитарну систему України» від 6 липня 2012 р.² законодавець виконав відповідний пункт плану адаптації законодавства України до законодавства ЄС.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»³ від 16 квітня 1991 р. зовнішньоекономічною діяльністю є діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

У літературі виділяють такі ознаки ЗЕД:

- за своєю суттю вона є господарською діяльністю;

- ця діяльність побудована на відносинах між суб’єктами, що перебувають під юрисдикцією різних держав;

- вона може здійснюватися як на території України, так і за її межами, як з перетином митного кордону, так і без такого перетину⁴.

У ГК України законодавець додатково акцентує таку ознаку зовнішньоекономічної діяльності, як перетинання майном та/або робочою силою митного кордону України (ч. 1 ст. 377 ГК України), хоча в сучасному економічному обороті, об’єктами якого часто виступають безготівкові гроші, права вимоги чи права інтелектуальної власності, фізичне перетинання митного кордону України не має місця. Тому у юридичній літературі такий підхід часто зазнає обґрунтованої критики.

Суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами:

1) принципом суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у:

- виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України;

- обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України в галузі міжнародних економічних відносин;

2) принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у:

- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки;

- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України;

- обов'язку додержувати під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України;

- виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності;

3) принципом юридичної рівності і недискримінації, що полягає у:

- рівності перед законом усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності;

- забороні будь-яких, крім передбачених законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;

- неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, окрім випадків, передбачених законом;

4) принципом верховенства закону, що полягає у:

- регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України;

- забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України;

5) принципом захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава:

- забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України;

- здійснює рівний захист всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права;

- здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права;

6) принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу під час ввезення та вивезення товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 377 ГК України зовнішньоекономічна діяльність провадиться на принципах свободи її суб'єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічні відносини, здійснювати їх у будь-яких формах, не заборонених законом, та рівності перед законом усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.